Тема 2. Верховна Рада України

Чинна Конституція України закріпила якісно нову органі­зацію державної влади. Верховна Рада остаточно втратила ко­лишній статус найвищого органу державної влади та вперше на­була всіх основних рис парламенту України — єдиного, загаль­нонаціонального, представницького, колегіального, виборного, однопалатного, постійно діючого органу законодавчої влади України.

Єдинність Верховної Ради України є пріоритетною ри­сою українського парламенту та означає його єдинність у си­стемі органів державної влади, що зумовлено насамперед уні­тарним характером української держави. Ця ознака закріплена у ст. 75 Конституції України, відповідно до якої єдиним орга­ном законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України.

Нині в Україні не існує інших органів законодавчої влади — ні загальнонаціональних, ні місцевих.

Верховна Рада України є загальнонаціональним, представ­ницьким органом державної влади, оскільки вона представляє весь Український народ — громадян України всіх національнос­тей і виступає від імені всього народу. Це випливає з Преамбу­ли Конституції України, її змісту та з назви українського парла­менту — Верховна Рада України.

Колегіальнийхарактер Верховної Ради України проявляєть­ся в її складі та порядку роботи і виражається у тому, що:

1) Верховна Рада України складається з чотирьохсот п'ят­десяти народних депутатів України (ч. 1 ст. 76 Конституції України).

2) Верховна Рада України є повноважною за умови обран­ня не менш як двох третин від її конституційного складу (тобто трьохсот народних депутатів України) (ч. 2 ст. 82 Конституції України). Це також закріплено в Рішенні Конституційного Су­ду України від 17.10.2002 р. № 17-рп/2002, згідно з яким Верхов­на Рада України правомочна приймати закони і реалізовувати інші конституційне визначені повноваження, за умов обрання не менш як двох третин від її конституційного складу і складен­ня новообраними народними депутатами України присяги. Ця конституційна вимога є умовою повноважності Верховної Ра­ди України протягом усього періоду скликання і не може роз­глядатися лише як підстава для відкриття її першого засідан­ня першої сесії.

3) рішення Верховної Ради України приймаються виключ­но на її пленарних засіданнях шляхом голосування (ч. 2 ст. 84 Конституції України);

4) Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 91 Конституції України).

Виборнийхарактер українського парламенту проявляється у тому, що він формується виключно шляхом виборів народних депутатів України, засади проведення яких було розглянуто на­ми у Главі VI.

Однопалатність українського парламенту зумовлена на­самперед тим, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Конституції України Україна є унітарною державою. Крім того, становлення парла­ментаризму в Україні перебуває на початковому етапі, україн­ське суспільство і парламент є лише відносно структурованими, організація державної влади на засадах її поділу на законо­давчу, виконавчу та судову утвердилася в Україні далеко не в усіх відношеннях.

Постійно діючий характер українського парламенту полягає у тому, що:

1) строк повноважень Верховної Ради України становить п'ять років (ч. 5 ст. 76 Конституції України);

2) народні депутати України здійснюють свої повноважен­ня на постійній основі (ч. 1 ст. 78 Конституції України);

3) Верховна Рада України працює сесійно (ч. 1 ст. 82 Кон­ституції України);

4) чергові сесії Верховної Ради України починаються пер­шого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року (ч. 1 ст. 83 Конституції України);

5) Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів (ч. З ст. 82 Конституції України). Повно­важення Верховної Ради України припиняються у день від­криття першого засідання Верховної Ради України нового скли­кання.

Президент України має право достроково припинити повно­важення Верховної Ради України, якщо:

1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до ст. 83 Конституції України;

2) протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міні­стрів України не сформовано персональний склад Кабінету Мі­ністрів України;

3) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні за­сідання не можуть розпочатися (частини 1, 2 ст. 90).

Верховна Рада України має багатогранні відносини з органа­ми державної влади та іншими суб'єктами політичної системи(політичними партіями, іншими об'єднаними громадян).

Найбільш тісними є правові відносини парламенту з Прези­дентом України, що виражається, зокрема, в тому, що:

1) парламент призначає вибори Президента у строки, ви­значені Конституцією України (п. 7 ч. 1 ст. 85 Конституції України), а Президент України призначає позачергові вибори до Верховної Ради України (ч. 2 ст. 77 Конституції України);

2) Президент України має право виступити з ініціативою скликання позачергової сесії Верховної Ради України (ч. 2 ст. 83 Конституції України);

3) Верховна Рада України заслуховує щорічні та позачерго­ві послання Президента України про внутрішнє і зовнішнє ста­новище України (п. 8 ч. 1 ст. 85 Конституції України);

4) Верховна Рада України здійснює оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалює рі­шення Президента України про використання Збройних Сил і України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України (п. 9 ч. 1 ст. 85 Конституції України);

5) відповідно до пунктів 12,12 ч. 1 ст. 85 Конституції Украї­ни Верховна Рада України здійснює призначення та звільнення за поданням Президента України Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, Голови Служби безпеки України;

6) за поданням Президента України парламент призначає на посаду та звільняє з посади голову Національного банку Украї­ни (п. 18 ч. 1 ст. 85 Конституції України), членів Центральної виборчої комісії (п. 21 ч. 1 ст. 85 Конституції України);

7) парламент надає згоду на призначення на посаду та звіль­нення з посади Президентом України Генерального прокурора України (п. 25 ч. 1 ст. 85 Конституції України);

8) Верховна Рада України протягом двох днів з моменту звернення Президента України затверджує укази Президента про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної еко­логічної ситуації (п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України);

9) Верховна Рада України надає законом згоду на обов'яз­ковість та денонсацію міжнародних договорів України, які укла­дає, як правило. Президент України (п. 32 ч. 1 ст. 85 Конститу­ції України);

10) Верховна Рада України має право прийняти рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу на­родного депутата України, групи народних депутатів України чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш як однією третиною від конституційного складу Вер­ховної Ради України (п. 34 ч. 1 ст. 85 Конституції України);

11) відповідно до ч. 1 ст. 87 Конституції України Верхов­на Рада України за пропозицією Президента України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України;

12) Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України з підстав, визначених ч. 2 ст. 90 Конституції України, а Верховна Рада України наді­лена повноваженням щодо усунення Президента України з пос­та в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому ст. 111 Конституції (п. 10 ч. 1 ст. 85 Конституції України);

13) Президент має право законодавчої ініціативи у Верхов­ній Раді України, а законопроекти, визначені ним як невідклад­ні, розглядаються Верховною Радою України позачергово (ст. 93 Конституції України);

До прийняття Закону України «Про внесення змін до Кон­ституції України» у Конституції України містилася норма про те, що порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та законом про регламент Верховної Ра­ди України (ч. 5 ст. 82). За своєю суттю регламент є внутрішнім актом, що регулює діяльність певного органу. Однак затвер­дження регламенту законом здійснюється у випадку, коли рег­ламент регулює відносини позапарламентських органів і поса­дових осіб, яких не можна зобов'язувати до чого-небудь внут­рішнім актом парламенту. З іншого боку, законодавча форма регламенту порушує парламентську автономію, бо набрання чинності законом залежить у цьому випадку певною мірою від глави держави (через існування процедури підписання закону главою держави). Крім того, позапарламентські суб'єкти, що ма­ють право законодавчої ініціативи, можуть звертати її і на поло­ження регламенту. Тому у світовій практиці законодавча форма регламенту — явище досить рідкісне

Верховна Рада України виконує значну кількість функцій (перелік яких ми вже розглянули вище), для реалізації яких во­на наділяється відповідними повноваженнями.

Головними функціями Верховної Ради України є: