Пояснити термін «протокольні формули» та навести приклади.

Однією з найважливіших особливостей дипломатичного листування є дотримання вимог такту і ввічливості, відмова від різких виразів, що зачіпають гідність країни, до якої направлений дипломатичний документ.

У дипломатичних листах використовуються так звані протокольні формули. Протокольними формулами є звертання до особи, якій адресований документ; висловлення поваги до адресата на початку документа і заключний комплімент у кінці дипломатичного документа.

Застосовуються протокольні формули в особистих посланнях глав урядів і держав, в особистих нотах, у вербальних нотах, а також у пам'ятних записках, переданих із кур'єром. Інші види дипломатичних документів протокольних формул не містять.

У наш час утвердились дві основні тенденції щодо структури документів дипломатичного листування, у тому числі щодо про­токольних формул - французька або європейська та англо-американська, поширена в англомовних країнах. Різниця між цими стилями полягає в особливостях написання формули звертання, заключної компліментарної формули, написання адреси. Англо-американський стиль складання дип­ломатичних документів передбачає ширше використання напівофіційної і приватної кореспонденції. Зауважимо, що форма і стиль документів дип­ломатичного листування України ближчі до французького стилю.

Хоча протокольні формули не мають, як правило, конкретного політичного змісту, вони є невід'ємною частиною дипломатичного документа і начебто задають йому певну тональність.

Комплімент може опускатися, якщо в ноті міститься протест у зв’язку з діями співробітників посольства чи держави, які трактуються як незаконна діяльність або грубе порушення норм поведінки. У такому випадку комплімент виглядав би недоречним і спотворював би характер ноти. Комплімент не вживається в нотах про оголошення трауру в країні, з висловлюваннями співчуття, а також за принципом взаємності, якщо в тій чи іншій країні компліменти в дипломатичній практиці не застосовуються взагалі.

Діапазон протокольних формул ввічливості надзвичайно широкий, і за його допомогою можна підкреслити суворіший тон або більшу теплоту офіційного документа.

Найістотнішими в текстах вербальних нот є мовні формули, в яких засвідчення поваги поєднується із повідомленням або із вишуканою фо­рмою прохання: Міністерство Закордонних Справ України засвідчує (тідчить) свою повагу Посольству Австрійської Республіки в Україні і має (за) честь повідомити...; звернутися з проханням... У нотах, що містить співчуття або протест, слова маю честь пропускаються.

Форма компліменту у підписних нотах чітко регламентована і застосовується в залежності від службового положення чи рангу особи, якій вони надсилається: Прошу Вас, пане Міністре, прийняти запевнення у моїй вельми високій повазі; Користуюся нагодою, щоб поновити Вашій Високоповажності запевнення у моїй вельми високій повазі тощо.

У текстах із відносно вільною структурою (листи, послання) МОЖЛИВІ фінальні конструкції, які звичні як для ділового, так і приватного листування:щиро Ваш, з повагою, з глибокою повагою