Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Види и характеристики форм права




Читайте также:
  1. C. 4.35. 13). - Авторитетом права прямо признается, что доверенное лицо отвечает за dolus и за всякую culpa, но не за casus, которого нельзя было предусмотреть.
  2. Ei — экспертная оценка i-й характеристики.
  3. I.2.1) Понятие права.
  4. I.2.3) Система римского права.
  5. I.3.1) Развитие римского права в эпоху Древнего Рима.
  6. I.3.2) Историческое восприятие римского права.
  7. II. По правовому основанию различались иски цивильного права и иски преторские.
  8. II. Физические характеристики участников коммуникации
  9. II.3. Закон как категория публичного права
  10. III.2.1) Понятие преступления, его основные характеристики.

Після розгляду термінологічного аспекту проблеми джерел (форм) права варто звернути увагу на їх класифікацію і видову характеристику.

Всі джерела права можуть бути класифіковані на дві групи: нормативно-правові акти (закони, укази, постанови, інструкції, договори) й інші джерела ненормативного характеру (правові звичаї, судові прецеденти і рішення). 4

Як вже зазначалося, є внутрішні і зовнішні форми права.

До зовнішніх форм права належать:

- Правовий звичай

- Правовий прецедент

- Нормативно-правовий договір

- Нормативно-правовий акт

16.1 Характеристика форм права

Правовий звичай історично був першим джерелом права, який регулював відносини в період становлення держави. Взагалі під звичаєм розуміється правило поведінки, яке склалося на основі постійного й однакового повторення конкретних фактичних відносин Правовим звичай стає після того, як одержує офіційне схвалення держави. Цінні законодавчі пам'ятки минулого, які дійшли до нас - це збірники правових звичаїв.

Характеристика джерел права, як зовнішньої форми його виразу.

 

Право завжди повинно мати певну форму, тобто бути формалізованим, а

форма має бути змістовною, тобто повинна містити певний, виражений

юридичною мовою також, що несе певне смислове навантаження. Якщо нормі

надана певна форма, то вона залишається нормою поведінки, але не є

нормою права.

 

До зовнішньої форми (джерел) права відносять: правовий звичай, судовий

чи адміністративний прецедент, нормативний договір, нормативно-правовий

акт.

 

Правовий звичай – це санкціоноване державою звичаєве правило поведінки

загального характеру.

 

Правовий (судовий чи адміністративний) прецедент – це рішення

компетентного органу держави, якому надається формальна обов’язковість

під час вирішення всіх наступних аналогічних судових чи адміністративних

справ.

 

Нормативний договір – це об’єктивно-формально обов’язкові правила

загального характеру, що встановлені за домовленістю і згодою двох чи

більше суб’єктів і забезпечуються державою (наприклад, договір про

утворення федерації, колективний договір).

 

Нормативно-правовий акт – це рішення компетентних суб’єктів, що

виноситься у встановленому законом порядку, має загальний характер,



зовнішній вигляд офіційного документа у письмовій формі, забезпеч3ується

державою та породжує юридичні наслідки.

 

Нормативно-правові акти поділяють на закони і підзаконні

нормативно-правові акти.

 

Закони – це нормативно-правові акти, що видаються законодавчими

органами, мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні

відносини в країні. Крім конституції країни є ще такі види законів:

конституційні, органічні, звичайні.

16.2 Принципи права — об'єктивно властиві праву відправні начала, незаперечні вимоги (позитивні зобов'язання), які ставляться до учасників суспільних відносин із метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових і громадських інтересів. Іншими словами, це є своєрідна система координат, у рамках якої розвивається право, і одночасно вектор, який визначає напрямок його розвитку. Принципи є підставою права, містяться у його змісті, виступають як орієнтири у формуванні права, відбивають сутність права та основні зв'язки, які реально існують у правовій системі. У принципах зосереджено світовий досвід розвитку права, досвід цивілізації. Тому принципи права можна назвати стрижнем правової матерії.Принципи права визначають шляхи вдосконалення правових норм, виступаючи в якості керівних ідей для законодавця. Вони є сполучною ланкою між основними закономірностями розвитку і функціонування суспільства і правовою системою. Завдяки принципам, правова система адаптується до найважливіших інтересів і потреб людини і суспільства. Принцип справедливостіПринцип рівності, який виходить з того, що всі, хто знаходиться в однаковому становищі мають рівні права, свободи та обов'язки, і є рівними перед судом та законом, але права, свободи та обов'язки є різними, коли право враховує розумні й об'єктивні відмінності між особами (здійснює дифференціацію), або створює тимчасовві сприятливі умови для певної категорії осіб, з метою компенсації існуючої фактичної нерівності.Принцип свободи, який обумовлює такі вимоги, що мають бути втілені в праві: принцип "дозволено все, що не заборонено законом"; принцип поваги і непорушності прав людини; принцип автономії; принцип плюралізму; принцип толерантності; принцип субсидіарності та ін. Згідно з цим принципом право:



Ґрунтується на визнанні свободи беззаперечною соціальною цінністю.

Послідовно втілює її ідею у своїх принципах та інститутах.

Закріплює легітимовану міру свободи.

За допомогою юридичних засобів захищає її від будь-яких порушень.

Принцип гуманізму, вимогою якого є концентрування права навколо людини, її цінностей та інтересів, забезпечення їх юридичної захищеності, створення умов для людського розвитку. [3]Принцип правової визначеності, згідно з яким суб'єкти повинні мати змогу планувати свої дії із впевненістю, що знають про їх правові наслідки, тобто застосування актів повинне бути передбачуваним для індивідів.Принцип пропорційності, відповідно до якого правові обмеження повинні переслідувати істотну й легітимну мету, і при цьому мають бути об'єктивно виправданими, обгрунтованими.Принцип добросовісності - принцип,який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.Принципи законності — це система керівних положень та ідей, що визначають природу законності, її місце у суспільстві та у системі інших правових категорій. Ці ідеї обумовлені закономірностями суспільного розвитку, є засобом формування мотивів правомірної поведінки та переконання суб'єктів з приводу необхідності дотримання законів, вони відображають ставлення суспільства до нормативно-правових актів; опосередковано регулюють суспільні відносини, сприяють дотриманню та виконанню правових приписів всіма суб'єктами права; забезпечують єдину ідейну основу законності та єдність її природи; характеризують місце законності у системі правових категорій та призначення у системі регулювання суспільних відносин.Функции права — обусловленные социальным назначением права направления правового воздействия на общественные отношения.В юридической науке понятие «функция'» характеризует социальную роль государства и права. Почти вековой опыт активного использования понятия «функция права» на сегодняшний день не позволяет констатировать наличие единого взгляда на эту проблему. Если синтезировать многочисленные точки зрения, то можно сделать вывод, что под функцией права понимают либо социальное назначение права, либо его направления правового воздействия на общественные отношения, либо и то и другое вместе взятое.



1. К общесоциальным относят, в частности:

а) экономическую функцию — например, гражданско-правовые договоры обеспечивают процесс перемещения материальных благ;

б) политическую функцию — право регулирует деятельность субъектов политической системы;

в) коммуникативную функцию — посредством права обеспечивается связь между объектами управления;

г) экологическую функцию.

Специально-юридические функции:

а) регулятивная - выражается в воздействии права на общественные отношения путем определения правил поведения людей в различных ситуациях; обеспечение общественного порядка;

б) охранительная - направлена на охрану наиболее значимых общественных отношений, реализуется путем применения специальных охранительных норм;

в) оценочная — позволяет праву выступать в качестве критерия правомерности или неправомерности чьих-либо поступков.

г) воспитательную функцию — право отражает определенную идеологию, воздействует на поведение людей;


Дата добавления: 2015-01-19; просмотров: 32; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.011 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты