Бухгалтерському баланс

В бухгалтерському балансі бюджетних установ реалізується принцип двосторонності, який полягає в тому, що господарські засоби установи відображаються в двох розрізах: за їх речовим складом (основні засоби, грошові кошти, матеріали і продукти харчування тощо) та за джерелами їх формування, які можуть бути власними і залученими.

Всі бюджетні установи незалежно від їх профілю складають бухгалтерський баланс за формою № 1 згідно з Інструкцією про порядок складання місячних звітів та квартального звіту за І квартал установами і організаціями, основна діяльність яких здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України.

Бухгалтерський баланс — це звіт про фінансовий стан установи, що відображає її активи, пасиви та капітал у синтезованому вигляді на певну дату. За складом статей і побудовою баланс бюджетної установи відрізняється від балансів госпрозрахункових підприємств і має за мету не розкриття інформації для інвесторів, а забезпечення контролю та аналізу використання коштів загального і спеціального фондів (рис. 1.2).

Склад статей активу характеризує належність бюджетних уста­нов до галузей невиробничої сфери, а склад статей пасиву вказує, що бюджетні установи — це установи державної і комунальної форм власності, які утримуються повністю або частково за рахунок державного та/або місцевих бюджетів.

Рис. 1.2. Структура балансу бюджетної установи

У загальному вигляді баланс бюджетної установи відображається формулою:

Активи + Витрати = Власний капітал + Зобов’язання + Доходи.

До активів установ належать ресурси, які ними контролюються і повинні принести їм економічну вигоду шляхом використання в процесі надання нематеріальних послуг, при обміні на інші активи чи під час погашення зобов’язань установ.

Необоротні активи — це засоби, придбані або створені для довгострокового використання (понад одного року) в процесі господарської діяльності: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Розділ І активу «Необоротні активи»

До валюту балансу включається залишкова вартість необоротних активів, тобто баланс складається за принципом «баланс—нетто».

До оборотних активів належать засоби, призначені для невиробничого споживання або використання в процесі господарської діяльності протягом одного року (або швидше): каса, запаси, дебітори, рахунки в банку і казначействі тощо (табл. 1.2).

Витрати бюджетних установ включають фактичні витрати матеріальних, трудових і грошових ресурсів на утримання установи, які здійснюються за рахунок загального і спеціального фондів, та інші виробничі витрати (табл. 1.3).

Таблиця 1.2

Розділ ІІ активу «оборотні активи»

Таблиця 1.3

Розділ ІІІ активу «Витрати»

Активи і витрати бюджетних установ не оцінюються щодо спроможності їх трансформації в грошові кошти, а тому й розділи активу балансу не розміщуються за ознаками зростаючої ліквідності, як це прийнято в балансі госпрозрахункових підприємств.

Джерелами формування активів і витрат бюджетних установ є власні кошти (капітал), зобов’язання і доходи. До власного капіталу належать фонд у необоротних активах і фонд у малоцінних і швидкозношуваних предметах, які відображають частку державного, комунального майна, переданого в постійне безпосереднє розпорядження бюджетних установ, а також результати виконання кошторису за загальним і спеціальним фондами (табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Розділ І ПАСиву «Власний капітал»

Зобов’язання установи належать до залучених коштів; вони виникають внаслідок минулих подій, після їх урегулювання у майбутньому зменшиться економічна вигода установи через виплату готівкою, передачу інших активів, заміну одного зобов’я­зання іншим. Короткострокові зобов’язання підлягають оплаті протягом одного року, а довгострокові — протягом періоду, що перевищує один рік. Склад статей ІІ розділу «Зобов’язання» наведено в табл. 1.5.

Таблиця 1.5

Розділ ІІ ПАСиву «Зобов’язання»

Таблиця 1.6

Розділ ІІІ ПАСиву «Доходи»

Бюджетні установи не мають своїх оборотних коштів і покривають витрати (видатки) за рахунок бюджетних коштів (доходів загального фонду) та позабюджетних коштів (доходів спеціального фонду) (табл. 1.6).

Важливою складовою балансу бюджетних установ є довідки про рух асигнувань загального та спеціального фондів, які дають змогу органам Державного казначейства, фінансовим органам і вищим органам контролювати надходження та використання бюджетних і позабюджетних коштів.

План рахунків бухгалтерського обліку

Для поточного бухгалтерського обліку операцій в установах та організаціях, що утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, застосовується План рахунків і порядок його застосування, затверджені наказом Головного управління Державного казначейства України. План рахунків запроваджено в дію з 1 січня 2000 р. Він розроблений на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затвердженого Мінфіном України від 30.11.99 № 291, і має структуру, яка дає можливість отримувати вичерпну інформацію, необхідну для складання балансу та звітності про виконання кошторисів бюджетних установ. Всі рахунки згруповано в два розділи: І розділ — балансові рахунки, ІІ розділ — позабалансові рахунки. Балансові рахунки об’єднано у вісім класів й умовно поділено на рахунки по довгострокових (терміном більше бюджетного року) операціях і короткострокових операціях, що проводяться протягом бюджетного року.

Кожний клас включає синтетичні рахунки, близькі за економічним змістом обліковуваних на них об’єктів. Синтетичним рахункам присвоєно цифрові двозначні коди, в яких перша цифра — номер класу, друга — порядковий номер рахунка в даному класі, починаючи з нуля. Всього у Плані передбачено 42 рахунки: від № 10 «Основні засоби» до № 82 «Виробничі витрати». При цьому деякі коди не використовуються і є резервними.

Для підвищення аналітичних можливостей облікової інформації без суттєвого збільшення кількості рахунків і розрядності їх коду більшість синтетичних рахунків поділяються на субрахунки І рівня. Код субрахунка тризначний і складається з коду синтетичного рахунка і порядкового номера — від 1 до 9. Планом рахунків передбачено 150 субрахунків. Саме через систему субрахунків в Плані рахунків відображаються специфічні особливості фінансово-господарської діяльності бюджетних установ, обліку їх фінансування, грошових коштів, видатків, розрахунків. Тому в практиці бюджетних установ для записів фінансово-господарсь­ких операцій у поточному обліку, подальшого узагальнення облікових даних і при складанні звітності користуються субрахунками і лише в окремих випадках інформація узагальнюється на син­тетичних рахунках.

Деякі субрахунки з метою отримання додаткової інформації поділяються на субрахунки ІІ рівня. До них, наприклад, належать субрахунки № 713 «Доходи за іншими коштами» та № 813 «Видатки за іншими коштами».

В Плані рахунків об’єднано рахунки для обліку виконання видатків, які фінансуються із бюджету, і рахунки для обліку позабюджетних коштів і джерел їх формування. До останніх належать субрахунки № 323 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку спеціальних коштів», № 711 «Доходи за спеціальними коштами», № 811 «Видатки за спеціальними коштами» та ін.

Окремі рахунки можуть застосовуватися для обліку як бюджетних, так і позабюджетних коштів. Наприклад, № 30 «Каса», № 40 «Фонд у необоротних активах», № 66 «Розрахунки по оплаті праці».

Більшість рахунків призначені для поточного обліку в бюджетних установах різних галузей невиробничої сфери. В План рахунків включено й такі рахунки, застосування яких спричинено особливостями основної діяльності окремих груп установ та організацій. Тільки в науково-дослідних установах застосовуються субрахунки № 203 «Спецобладнання для науково-дослідних робіт за господарськими договорами», № 351 «Розрахунки із замов­никами з авансів на науково-дослідні роботи», № 634 «Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті» та ін.

В План рахунків включено також рахунки, призначені для обліку виконання сільських, селищних і міських (міст районного підпорядкування) бюджетів. Це рахунки № 327 «Реєстраційні рахунки сільських, селищних та міських (міст районного підпорядкування) бюджетів», № 691 «Кошти передані і отримані» та ін.

Всі рахунки, передбачені Планом рахунків, поділяються на активні, пасивні та активно-пасивні. Такий поділ рахунків і субрахунків, призначених для обліку розрахункових операцій, і віднесення їх до класу 3 «Кошти, розрахунки та інші активи» і класу 6 «Поточні зобов’язання» має умовний характер. Так, рахунок № 68 «Внутрішні розрахунки» може бути активним, пасивним чи активно-пасивним залежно від того, в якій установі він застосовується.

В самостійний розділ у Плані рахунків виділено забалансові рахунки. Вони призначені для обліку активів і розрахунків, які виключені з обороту установи і не відображаються в балансі, але потребують спеціального контролю. До забалансових віднесено сім рахунків — від 01 «Орендовані необоротні активи» до 09 «Призначення та зобов’язання». На забалансових рахунках господарські операції відображаються без застосування методу подвійного запису, тобто облік на них ведеться за простою системою.

Уніфікація планів рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій і бюджетних установ є одним з напрямів удосконалення бухгалтерського обліку, його реформування із застосуванням міжнародних стандартів. Вона дає змогу прискорити процес впровадження ЕОМ у сферу обліку за рахунок використання типових проектних рішень, скоротити пов’язані з цим витрати і підвищити ефективність автоматизації обліку. Суттєвою є роль уніфікації в підготовці та використанні кадрів працівників, зайнятих обліком.

Разом з тим слід зазначити, що План рахунків як госпрозрахункових підприємств, організацій, так і бюджетних установ розроб­лено з урахуванням вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які на бюджетні установи не поширю­ються. Окремі рахунки і субрахунки з обліку нематеріальних активів, грошових документів в іноземній валюті, векселів, довгострокових зобов’язань мають обмежене використання в бюджетних установах. Порядок застосування Плану рахунків не містить типових схем реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденції субрахунків І рівня). Структуру Плану рахунків наведено в табл. 1.7.

Таблиця 1.7

Структура плану рахунків
бухгалтерського обліку бюджетних установ