Складові фінансового ринку.

Фінансовий ринок досягає найбільшої ефективності, коли задіяні усі його складові:

- ринок грошей ( у т. ч. валютний ринок);

- ринок кредитів;

- ринок цінних паперів;

- ринок фінансових послуг.

Усі ці складові фінансового ринку перебувають у тісному взаємозв’язку. Наприклад, збільшення обсягу вільних грошових коштів, що є у населення та підприємств, веде до розширення ринку кредитів і цінних паперів. І навпаки, випуск цінних паперів знижує потребу у фінансуванні народного господарства за рахунок кредитів і акумулює тимчасово вільні грошові кошти інвесторів.

Основне призначення ринку грошей полягає у забезпеченні оптимальної структури грошової маси та її кругообігу. Обсяг цього ринку визначається кількістю грошей в обігу, а його структура – співвідношенням різних грошових агрегатів.

Складовою ринку грошей є національний валютний ринок, на якому предметом торгівлі є іноземна валюта.

Об’єкт валютного ринку – валютні операції з продажу й обміну національної валюти та іноземної валюти. До суб’єктів ринку належать продавці валюти, її покупці і посередники: банки, валютні біржі, брокерські фірми, підприємницькі структури, міжнародні валютні, кредитній фінансові організації. Обов’язковим суб’єктом валютного ринку є також держава, яка своїм законодавством установлює правила функціонування валютного ринку.

Можна визначити такі функції валютного ринку:

- своєчасне здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;

- регулювання валютних курсів і диверсифікація ( вкладання коштів у різні напрями діяльності) валютних резервів.

- Регулювання економічних і соціальних процесів у державі

Ринок кредитних ресурсів – це процес залучення коштів у грошовій формі на умовах повернення , платності й строковості.

Суб’єктами ринку кредитів є кредитори, позичальники та держава в особі центрального банку, який контролює виконання чинного законодавства учасниками ринку кредитів і регулює ринок за допомогою економічних методів.

Організаційно-функціональними учасниками ринку кредитних ресурсів є комерційні банки. Брокерські контори, дисконтні компанії та інші фінансово-кредитні інституції. Усі вони виконують посередницькі функції: залучають вільні фінансові ресурсі від юридичних і фізичних осіб і надають їх у тимчасове користування іншим економічним об’єктам, які потребують додаткових коштів.

У такий спосіб фінансові посередники забезпечують міжгалузевий та міжрегіональний перерозподіл грошового капіталу.

Ціною кредиту є процент як плата за користування фінансовими ресурсами. Ціна кредиту залежить від строку повернення позики, а також ураховує ризик.

Важливою складовою фінансового ринку є ринок цінних паперів, який називають фондовим ринком. Фондовий ринок охоплює частину кредитного ринку і повністю ринок інструментів власності.

Поняття фондового ринку визначається як сфера, в якій реалізуються відносини власності, здійснюються вільне переміщення цінних паперів між різними секторами економіки, формуються фінансові джерела економічного зростання, концентруються та розподіляються інвестиційні ресурси. Створюються умови для доброзичливої конкуренції й обмеження монополізму.

Інвестуючи свої вільні кошти у цінні папери, фізичні та юридичні особи перетворюють їх на капітал, а підприємницькі структури мають можливість отримати додаткові фінансові ресурсі для розширення своєї господарської діяльності.

Під органами, що здійснюють державно-правове регулювання фондового ринку, розуміють органи законодавчої, виконавчої та судової влади. Державними органами регулювання ринку цінних паперів в Україні є Міністерство фінансів, Національний банк, Фонд державного майна України, а також Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку.

Ринок фінансових послуг як складова фінансового ринку являє собою сферу різноманітних послуг, що надаються суб’єктам фінансових відносин – підприємницьким структурам, державі та громадянам у процесі їх фінансової діяльності.

До фінансових посередників відносять комерційні банки та небанківські кредитні установи, фінансові факторингові й лізингові компанії, інвеституційні інвестори, фондові та валютні біржі.

До найхарактерніших видів фінансових послуг належить лізинг —довготермінова оренда машин, устаткування, споруд виробничого призначення. Структура лізингового платежу регулюється законодавством і включає амортизаційні відрахування, плату за кредит, прибуток лізингодавця. Конкретна величина платежу за надане в лізинг майно встановлюється лізингодавцем.

Страхування теж можна розглядати як один із сегментів ринку фінансових послуг.

Консалтингові фірми, проводячи консультаційну роботу, можуть допомогти мінімізувати вартість залучених фінансових ресурсів, оптимізувати їх розміщення.

Аудиторські послуги пов’язані із незалежною перевіркою фінансовою діяльності і фінансової звітності господарюючих суб’єктів.

Інформаційні послуги полягають у наданні певної фінансової та не фінансової інформації, необхідної суб’єктам господарювання для прийняття рішень у сфері фінансової діяльності. Первинна інформація надається інформаційними агенціями через надання статистичних збірників, періодичних зведень (напр.. біржових).