Висновки. В умовах, коли принципово змінюються функції держави, культивування засад біоетики як певної системи моральних норм і правил сприяє спрощенню структур

В умовах, коли принципово змінюються функції держави, культивування засад біоетики як певної системи моральних норм і правил сприяє спрощенню структур управління, підвищенню відповідальності його нижчих ланок, формуванню громадянського суспільства.

Регулювання системи охорони здоров’я на засадах біоетики має передбачати перегляд низки законодавчих актів щодо їх відповідності фундаментальним критеріям моральності, якими є розвиток людини як особистості та пошана її гідності; збереження людського життя та здоров’я; філософське усвідомлення нових можливостей медичної й біологічної науки та їх співвідношення з правами людини; пошук шляхів подальшої гуманізації медицини.

Удосконалюючи чинну нормативно-правову базу у системі охорони здоров’я, органи державного управління мають сприяти розробленню та прийняттю біоетичних нормативно-правових актів, які б одночасно з декларуванням біоетичних засад передбачали механізми контролю за їх дотриманням, зокрема Етичного кодексу лікаря України, Етичного кодексу медичної сестри України, Медичного кодексу України, у яких закріплювались би основи біоетики. Доречно розробити закон про правові основи біоетики, у якому буде визначено засади біоетики, державну політику у цій сфері та статус органу, який буде зобов’язаний вирішувати проблеми біоетики у сфері охорони здоров’я.

Кожен науковий проект, який передбачає досліди на людях, кожне клінічне випробування нових ліків чи діагностичних засобів і нових медичних технологій потребує біоетичної експертизи. Її мають здійснювати комітети з біоетики, які необхідно створити при всіх наукових закладах, де проводяться дослідження над людьми, у всіх лікувально-профілактичних установах. Підтримані й заохочувані органами державного управління та громадськістю, комітети з біоетики, які у своїй діяльності керуючись засадою пошани життя та гідності людини, поставлять її інтереси у всіх без винятку випадках вище від інтересів науки і суспільства та сприятимуть захисту життя людини від моменту запліднення до природної смерті, щоб подолати нездорові тенденції в суспільстві, протистояти знахарству і чаклунству, що завдають величезної шкоди здоров’ю населення. Успішне засвоєння міжнародного досвіду в галузі впровадження у практику суспільного життя й державного управління засад біоетики важливе для України з огляду на її інтеграцію у європейську спільноту, і є умовою формування коеволюційного розвитку політики, етики й науки як визначального чинника подальшої демократизації суспільства.

Важливість і актуальність впровадження засад біоетики в суспільну практику особливо помітні на прикладі вирішення проблеми алкоголізму, наркоманії та СНІДу в зарубіжних країнах. Увага до цих аномалій, що ґрунтується на пошані людини як особистості, може повернути хворого до нормального життя. Така практика потребує опрацювання відповідного законодавства. У системі охорони здоров’я необхідне дотримання чітких норм у сфері трансплантації органів та експериментування над людиною, укладених на основі вимог і засад біоетики, що спрямовані: на захист життя та ідентичності особистості, її цілісності; на вирішення соціальних проблем, пов’язаних із розвитком медицини, зокрема впровадженням біоетичної експертизи на державному рівні.

Невідкладного реагування органів державної влади потребує проблема біомедичного втручання в людський організм: новітні репродуктивні технології, біомедичні маніпуляції, генна інженерія, контрацепція, стерилізація, аборт, евтаназія, геронтологічні проблеми тощо. Особливо важливо визнати за ембріоном статус особистості, яка має людську гідність. Насамперед необхідно активізувати увагу суспільства до зазначених проблем, заохочувати громадськість надавати допомогу медичним закладам у питаннях опіки над життям і здоров’ям людини.

Демографічна ситуація в Україні вимагає перегляду державної політики щодо проблем цінності та гідності людського життя, а ситуація з дитячою вагітністю та абортами – заходів щодо відповідної освіти в цій галузі, ширшої пропаганди здорового способу життя. Завданням системи охорони здоров’я є турбота про кожне людське життя: у школах – виховання відповідальності та пошани життя від моменту запліднення до природної смерті; у суспільно-політичному житті – поборювання несправедливих проабортних законів і створення нових, що визнають гідність людини; заборона заходів, що руйнують материнство і дитинство. Потрібно на державному рівні категорично засудити евтаназію та зробити пріоритетною політику захисту людського життя, що стосується всього українського суспільства, визнати важливість паліативного лікування, згідно із засадами біоетики.

Становлення біоетики пов’язане з оновленням системи моральних і духовних орієнтирів, формуванням нового духовного потенціалу науки. У контексті персоналістичної біоетики, яка є онтологічно обґрунтованою, відбувається переосмислення і збагачення змісту багатьох традиційних понять природничого, наукового і гуманітарного знання – природа, людина, тілесність тощо. Створюється біоетична концепція життя як цілісного феномена, який перестає однозначно ототожнюватися лише з його безпосередніми матеріальними носіями й починає вміщати аспект духовності.