Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Перелік навчально-методичної літератури




Читайте также:
  1. V. Перелік практичних навичок
  2. ViІ. ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
  3. В переліку спеціальностей та напрямів підготовки
  4. Золотий вік” світової літератури
  5. Методика вивчення літератури Є.М.Ільїна.
  6. Наведіть перелік типових СППР
  7. ПЕРЕЛІК
  8. ПЕРЕЛІК
  9. Перелік автоматичних проводок
  10. Перелік ІНСТРУКТИВНО-МСТОДИЧНИХ ТА ІнШИХ ДОКУМЕНТІВ, ЯКІ БУЛИ ВИКОРИСТАНІ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ

1. Антологія біоетики / За ред. Ю. І. Кундієва. – Львів: БаК, 2003.

2. Вековшинина С., Кулиниченко В. Биоэтика начала и основания (Философско-методологический анализ). – К.: Сфера, 2002.

3. Запорожанин В.М., Аряєв М. Л. Біоетика. – К.: Здоров'я, 2005.

4. Згречча Е., Спаньйоло А. Дж., П'єтро М. Л. ді та ін. Біоетика / Пер. з італ. Шовкун В. Й. – Львів: ЛОБФ "Медицина і право", 2007.

5. Кулиниченко В. Л. Современная медицина: трансформация парадигм теории и практики (филос.-методол. анализ). – К.: Центр практ. філософії, 2001.

6. Лукас Лукас Р. Біоетика для кожного / Пер. з італ. Бойко І. – Львів: Свідчадо, 2007.

7. Москаленко В.Ф., Попов М. В. Біоетика: філософсько-методологічні та соціально-медичні проблеми. – Вінниця: Нова книга, 2005.

8. Сгречча Э., Тамбоне В. Биоэтика / Библейско-богословск. ин-т св. Апостола Андрея. – М., 2002.

9. Силуянова И. Этика врачевания // Физика и метафизика смерти. – М., 2001. – С. 32 – 41.

10. Силуянова И. В. Биоэтика в России: ценности и законы. – М., 2001.

11. Судо Ж. Аборт // Семья и биоэтика: Материалы. междунар. симп. (г. Спб, 20 – 23 мая 1998 г.). – Спб, 1998.

12. Требование биоэтики: Медицина между надеждой и опасениями / Под ред. Ф. Бриссе-Виньо. – К.: Сфера, 1999.

13. Хартія працівників охорони здоров’я / Папська Рада до справ душпастирства в охороні здоров’я.– Львів, 1999.

14. Comitato Nazionale per la Bioetica. Identitá e statuto dell’embrione umano /Pressidenta del Consiglio dei Ministri. Dipartimento per l’Informazione e l’Editora. – Roma, 22 giugno 1996.

15. Concilio Vaticano II. Gaudium et Spes: Costituzione Pastorale (7 dicèmbre 1965). – Città del Vaticano, 1965.

16. Congregazione рer Dottrina della Fede. IstruzioneDonum Vitae, Città del. – Vaticano, 1987.

17. Congregazione per la Dottrina della Fede. Istruzione su “Il rispetto della vita umana nascente e la dignita della procreazione” Enchiridion Vaticanum, 10, Dehoniane. – Bologna, 1989.

18. Consiglio Direttivo della societa Italiana di medicina legale. II Documento di Erice sui rapporti della bioetica e della dontologia medica con la medicina legale // Medicina e morale. – 1991. – № 4.

19. Declaration universelle sur le genome humain et les droits de l’homme // Medicina e Morale. – 1998. – № 1. – Р. 113 – 131.



20. Giovanni Paollo II. Fides et Ratio // Lettera enciclica circa i rapporti tra fede e ragione 15.10.1998. – Milano: Paoline, 1998.

21. Giovanni Paolo II. Lettera Apostolica Salvifici Dolosis (11 febbraio 1984). – Città del Vaticano, 1984.

22. Giovanni Paolo II. Lettera Enciclica Evangelium Vitae (25 marzo, 1995). – Città del Vaticano, 1995.

23. Giovanni Paolo II. Lettera Enciclica Veritatis splendor (6 agosto 1983). – Città del Vaticano, 1983.

24. Dichiarazione sulla produzione e sull'uso scientifico e terapeutico delle cellule staminali embrionali umane // Pontificia Accademia per la vita. - Liberia Editrice Vaticana, 2000.

25. Identitá e statuto dell’embrione umano // Pontificia Accademia per la vita. - Libreria Editrice Vaticana, 1988.

26. Paolo VI. Lettera Enciclica Humanae Vitae (25 lùglio 1968). – Città del Vaticano, 1968.

27. Potter V. R. Global Bioethics. Building on the Leopold Legasy. – Michigan: Edward brothers, 1998.

28. Potter V. R. Bioethics: bridge to the future // Encyclopedia of Bioethics / Reich W.T. (editor).–New York, 1995. – Vol 1. – P. 216-238.



29. Sgreccia E. Manuale di bioetica. – Milano: Vita e Pensiero, 1988. – Vol; 1991. – Vol. 2.

 

 

Додаток Б

Словник з біоетики

Автономії засада— пацієнт для лікаря завжди має бути ціллю і ніколи – засобом. Лікар повинен бути відвертим щодо пацієнта і питати в нього усвідомленої згоди щоразу, коли це необхідно. На практиці ця засада пов'язана з проблемою визначення меж її застосування у випадку, коли пацієнт відмовляється від лікування.

Аксіологічний (від грец. ахіоs – цінний і logos – учення) – той, що стосується цінностей чи системи цінностей.

Акцидентальне з'єднання – поняття, що означає дію, внаслідок якої утворюється єдність. Може відбуватися на різних рівнях. Акцидентальним і більшою мірою штучним є, наприклад, з'єднання механічних частин. Глибшим є субстанційне з'єднання, що пов'язує матерію і форму.

Аналогія – застосування термінів, які означають реальності, що частково подібні, а загалом різняться одна від одної. Аналогічні терміни не слід змішувати ні з двозначними (однаковими словами, що означають різні реальності), ні з однозначними, але відмінними за звуковою формою.

Арістотель ( 384 – 322 до н.е.) – давньогрецький філософ, який мав величезний вплив на розвиток наукової думки Заходу. Його праці охоплюють різні наукові галузі: етику, естетику, метафізику, логіку і політику. А. виявляє чітку різницю між теоретичними і практичними науками: перші, згідно з ним, звернені до пізнання власне предмета, другі — дають орієнтири для практичної поведінки. У А. етика стає автономною наукою з практичним спрямуванням, предмет якої – дії людини, яка прагне до свого щастя (прояв вищої людської здатності – розум). А. приділяє велику увагу поняттю доброчесності і розрізняє два її типи: діаноетичну, або доброчесність інтелектуальну (напр., мудрість) та етичну, або доброчесність характеру (напр., щедрість). Велике значення мають міркування А., викладені в його праці "Політика", про життя людини в суспільстві (полісі), які відображають її досвід у сфері реального політичного життя. Для А. вища мета життя людини – це чиста наукова діяльність, вершиною якої, на його думку, є богослов'я, засноване на астрономії, тобто пізнання Бога (Ролс, 1995).



Антропологія (філософська) — наука, яка вивчає людину в проявах її суті (природа, походження, призначення, здібності і т. ін.) і спрямована на пізнання того, ким є людина. Термін А. запропонував Кант (1781). А. є однією із "сучасних" гуманітарних наук і, відповідно до специфіки досліджуваного об'єкта поділяється в свою чергу на А. культурну (порівняльне вивчення культур) і А. структурну (аналіз соціальних структур, що впливають на поведінку людини).


Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 15; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты