Напрями класифікації витрат

Особливе місце в управлінні витратами займає класифікація витрат за економічними елементами та за статтями калькуляції. Групування витрат за статтями калькуляції дає змогу встановлювати економію чи перевитрачання ресурсів за місцями їх виникнення з визначенням напрямів їх зниження, визначати вплив кожної статті витрат на собівартість продукції, а отже, дає можливість менеджерам контролювати виконання планів щодо собівартості продукції не тільки загалом по підприємству, але і за окремими його під–розділами, конкретними виробами та за певним видом витрат.

Важливе значення в управлінні витратами займає класифікація витрат за центрами відповідальності, яка використовується для поточного контролю за витратами виробництва і реалізації продукції. Витрати за центрами відповідальності класифікують на витрати виробництва, витрати цеху, технологічного переділу тощо.

Своєю чергою, Л.О. Меренкова групує витрати залежно відтаких цілей надання інформації [38, с. 114]:

– для визначення собівартості та фінансового результату (основні, накладні; прямі, непрямі; вхідні, вихідні; витрати на продукцію, витрати періоду);

– для стратегічного і поточного планування діяльності підприємства (обов’язкові, дискреційні; напівпостійні, напівзмінні; загальні, питомі; релевантні, нерелевантні; реальні, альтернативні, маржинальні, інкрементні, витрати, що не повертаються);

– для планування поточних витрат (постійні, змінні, змішані; по елементах, по статтях калькуляції; одноелементні, комплексні);

– для контролю поточних витрат (контрольовані, неконтрольовані; регульовані, нерегульовані).

Є.В. Мних класифікує витрати для досягнення цілей управління, а саме [9, с. 44]:

1. Визначення собівартості продукції (робіт, послуг) і розрахунку фінансових результатів на:

– вичерпані та невичерпані; на продукцію і витрати періоду; прямі та непрямі; основні а накладні.

2. Для раціоналізації витрат та їх планування на:

– релевантні та нерелевантні; дійсні та можливі; маржинальні та середні; постійні та змінні.

3. Контролю і регулювання витрат за центрами відповідальності на:

– контрольовані та неконтрольовані.

Виділяють також види витрат за певними ознаками для цілей їх планування [14, с. 154]:

– за місцем виникнення витрат на підприємстві – витрати по цехах, дільницях, центрах відповідальності, структурних підрозділах та загалом по підприємству;

– за об’єктами господарської діяльності – продукція, роботи, послуги;

– за характером виробництва – основне виробництво та допоміжне виробництво;

– за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат – постійні, змінні;

– за економічним змістом – за елементами витрат;

– за цільовим призначенням – за статтями калькуляції витрат;

– за можливістю регулювання – регульовані, нерегульовані;

– за видами діяльності – витрати виробничої, невиробничої, про–мислової, непромислової діяльності;

– за єдністю складу – одноелементні і комплексні;

– за терміном обчислення – капітальні, поточні;

– відносно чинних норм – нормовані, ненормовані.

Отже, важливе місце в управлінні підприємством займає обґрунтована класифікація витрат, яка є дуже важливою для розуміння того, як ними управляти. За таких умов необхідною є класифікація видів витрат за такими критеріями, які як найповніше відображатимуть та характеризуватимуть різні сторони діяльності підприємства, а саме: організаційно–управлінський, обліково–аналітичний, фінансово – економічний, маркетинговий та інвести –ційний, що сприятиме глибшому розумінню призначення та функціональної ролі різних видів витрат в управлінні багатосторонньою діяльністю підприємства, надаючи можливість розглядати дані види витрат з позицій системного підходу для їх цілісного розуміння.

Поняття "фінансовий результат" і "прибуток" не зовсім тотожні, оскільки фінансовий результат ширший за своїм змістом, ніж прибуток. Фінансовий результат відображує всю господарську діяльність підприємства, характеризує кількісні і якісні показники результативності діяльності підприємства, тоді як прибуток (збиток) є підсумок цієї діяльності, оскільки результат може бути як позитивним, так і негативним. Від того, яку мету ставить перед собою підприємство, таким і буде результат. Для цього необхідно враховувати основні виробничі та економічні показники господарської та фінансової діяльності, результативність господарсько–фінансової діяльності, результативність та ефективність використання трудових, матеріальних та грошових ресурсів. Підприємство повинно працювати на результат відповідно до проміжних цілей, ключових результатів, стратегічних цілей. Тому прибуток повинен бути не наживою, а джерелом надійності і довговічності підприємства.

Головною метою підприємств є отримання високих фінансових результатів, у яких відображаються всі сторони діяльності: ефективність системи управління та контролю, рівень технології й організації вироб–ництва.

В умовах ринкової економіки зростає роль визначення фінансових результатів, їх значення для розвитку підприємств, оскільки змінюється порядок та обґрунтованість їх визначення. Ефективність діяльності під–приємства багато в чому залежить від повної і своєчасної мобілізації фінансових ресурсів та правильного їх використання для забезпечення нормального процесу виробництва і розширення виробничих фондів. У цьому зв'язку для кожного підприємства важливу роль відіграє ефективна організація фінансової роботи.