Виробництво сільськогосподарської продукції у тваринництві.

Основні його галузі тваринництва - скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво. До тваринницьких галузей також відносяться рибництво, бджільництво, шовківництво та кліткове звірів­ництво.

Розвиток тваринництва залежить від рослинництва, насамперед від кормовиробництва. Сучасне кормовиробництво складається з вирощу­вання кормових і зернофуражних культур, а також використання відходів і побічної продукції зернових, технічних та інших культур.

Промисловим виробництвом комбінованих кормів зайнята комбікор­мова промисловість.

Відходи підприємств харчової промисловості, громадського харчу­вання та харчові відходи населення використовують як корм для тварин безпосередньо, без додаткової переробки.

Провідне місце у структурі тваринництва належить скотарству. Галузь поширена по всій території України. Розрізняють скотарство молочного, молочно-м'ясного та м'ясного напрямків. М'ясо-молочними вважаються такі господарства, в яких товарна продукція молока становить менш як 50% від усієї реалізації. Коли на м'ясо припадає 75% і більше від вартос­ті продукції скотарства, то господарство належить м'ясному напрямку. Молочне скотарство розвивається переважно навколо великих міст і на Поліссі, де є достатньо соковитих трав. Для районів з потужною кормо­вою базою, де висока частка соковитих трав, властивий молочно-м'ясний напрям. Це характерно для Лісостепу, частково Степу, гірських районів Карпат та Криму. М'ясо-молочна спеціалізація скотарства збереглась у господарствах південно-східних частинах посушливих областей (Мико­лаївської, Херсонської), степового Криму. М'ясний напрям розвивається тільки у спеціалізованих на вирощування молодняка господарствах усіх зон, які виникли при цукрових, крохмале-патокових, спиртових заводах, відходи яких служать висококалорійними кормами.

Потужною галуззю продуктивного тваринництва є свинарство. Воно, як галузь скороспілого тваринництва розвивається в усіх регіонах України. У найбільших масштабах воно сконцентровано у великих вузькоспеціалізованих господарствах приміських зон більших і найбільших міст.

Вівчарство поширене головним чином у Степу, особливо південному, та в Карпатах. У Степу розвивається вовняне, переважно тонкорунне і напівтонкорунне вівчарство, яке дає якісну вовну. На Поліссі і в Карпатах переважає грубововняне, шубне вівчарство, що дає високоякісні, міцні, теплі овчини, з яких виготовляють кожухи.

Птахівництво розвинуте в усіх областях. Розводять курей, гусей, ка­чок, індиків. Найбільша увага приділяється збільшенню поголів'я курей для одержання м'яса і яєць. Створено великі птахофабрики поблизу ве­ликих міст, промислових і рекреаційних центрів.

Конярство зосереджене переважно в районах Карпат, Закарпаття та на Поділлі і Поліссі. Поголів'я коней в Україні становить не менше, ніж 1 млн.

Дедалі важливого значення набуває ставкове рибництво. Розводять переважно коропа. Товарне значення має форель, яка водиться у гірських річках.

Бджільництво поширене у всіх зонах, але найкращі умови для його розвитку на Поліссі та в Лісостепу.

Шовківництво добре розвинуте в степових і частково в лісостепових областях.

Розвивається в Україні звірівництво. З хутрових звірів на спеціалізо­ваних фермах і звірогосподарствах розводять сріблясто-чорну лисицю, норку, голубого песця, нутрію.

У лісостепових і поліських областях поширене кролівництво, яке дає вдвічі більше м'яса, ніж вівчарство.

Харчова промисловістьє провідною переробною ланкою аграрно-промислового виробництва. Із перероблюваної сільськогосподарської продукції 85% як сировина, поступає на підприємства харчової, а 15% - у галузі легкої промисловості. Розміщення окремих галузей цього ви­робництва має свої особливості залежно від ступеня впливу на них сиро­винного чи споживчого фактору.

Цукрова промисловістьє традиційною галуззю спеціалізації України. Україна дає до 60% цукру країн СНД. Більшість цукрових заводів розмі­щені в Лісостепу. До складу галузі входить 214 підприємств у тому чис­лі 192 цукропіскові та 7 рафінадних заводів. Найбільшими виробниками цукру є Вінницька, Київська, Хмельницька, Тернопільська, Черкаська, Полтавська області.

Борошномельно-круп'япа промисловістьє однією з найдавніших галузей. Значна кількість її підприємств зосереджена як у районах сиро­вини, так і в місцях споживання, зокрема в степових і лісостепових об­ластях. Найбільші центри - Київ, Харків, Дніпропетровськ, Звенигородка, Миронівка, Тальне (Черкаська обл..). Основне завдання - підвищення якості продукції, виробництво борошна і круп вищих сортів.

Хлібопекарна та кондитерська промисловість. їх об'єднує схожа сировинна база та головний фактор орієнтації - споживач. У великих та найбільших містах - Києві, Харкові, Одесі, Луганську, Львові, Житомирі, Донецьку, Дніпропетровську тощо - працюють найпотужніші хлібокомбінати і кондитерські фабрики України.

М'ясна промисловістьщороку дає до 2,5 млн. тонн м'яса, яке над­ходить у торгівельну мережу в свіжому вигляді, як ковбаси, копченості, м'ясні консерви. Крім цього постачає іншим галузям шкіри, кістки, же­латин тощо. Найбільшими виробниками м'яса є Київська, Дніпропетров­ська, Донецька, Харківська, Вінницька, Чернігівська області та Крим. В структурі виробництва м'яса на першому місці - яловичина та телятина; свинини, м'яса птиці, баранини виробляється менше.

Молокопереробна промисловість охоплює маслоробну, сироварну, молочноконсервну галузі, а також виробництво продуктів з незбираного молока. На сировину орієнтуються маслоробні, сироварні та молочно­консервні заводи. В районах споживання розміщують підприємства, що випускають продукцію з незбираного молока. В Україні працює близько 500 підприємств молокопереробної промисловості та 10 молококонсервних заводів, всі вони розміщені в районах зосередження сировини.

Олійно-жирова промисловість виробляє олію та маргарин. Основою для її розвитку в Україні є значні посіви соняшнику. Галузь щороку дає до 1 млн. тонн олії та 200 тис. тонн маргарину. Комбінати галузі тяжіють до сировини. Найбільшими виробниками продукції є Дніпропетровська, Одеська, Запорізька, Донецька, Чернівецька, Кіровоградська області.

Підприємства плодоовочевої промисловостіздійснюють усі види пе­реробки плодів і овочів, а також їх зберігання. Найбільші підприємства галузі (консервні та овочесушильні заводи, засолювальні пункти) розмі­щуються в південних та західних областях України (Херсонська, Мико­лаївська, Одеська, Кіровоградська, Черкаська, Полтавська, Закарпатська, Вінницька, Тернопільська області, республіка Крим).

Виноробна промисловість як сировину використовує виноград, фрукти, ягоди. Первинне виноробство розміщене у районах виробництва сировини, а вторинне виноробство та розлив вина розміщені як у райо­нах виробництва сировини, так і у місцях споживання. Найбільшими ви­робниками різних виноградних вин та коньяків є міста Криму, Одеської, Херсонської, Миколаївської та Закарпатської областей. У Донбасі, При­дніпров'ї, деяких обласних центрах лісостепової зони, де багато садків та ягідників, виробляються плодово-ягідні вина.

Спиртова промисловість, як правило, розміщується в невеликих містах, орієнтується на сировинну базу - мелясу, зерно (пшениця, жи­то, ячмінь, кукурудза), картоплю тощо. Виробництво винного спирту та спирту-сирцю сконцентровано в Черкаській, Вінницькій, Київській, Чер­нігівській та інших областях.

Крохмале-патокова промисловість виробляє крохмаль, що вико­ристовується в основному в харчовій промисловості. Сировинний фак­тор є вирішальним в картопле-крохмальному виробництві, оскільки для одержання 1 тонни крохмалю необхідно майже 6 тонн картоплі. Най­більшими виробниками картопляного крохмалю є Чернігівська і Жито­мирська області. Останнім часом виробляють крохмаль з пшениці, ку­курудзи, рису. На переробці кукурудзи спеціалізується Верхньодніпров­ський комбінат.

Рибна промисловість розміщена у Південному економічному районі та прив'язана до портів Керчі, Бердянська, Маріуполя, Одеси, Севасто­поля, Очакова, Херсона, Вилкова, Ізмаїла, Кілії. Там переробляють і реа­лізують рибу, виловлену у Світовому океані. У деяких містах, віддалених від моря, переробляють рибу місцевих водоймищ.

На підприємствах із виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів випуск продукції зменшився на 2,2%, у тому числі у виробництві напоїв – на 10,7%, кондитерській, молочній і тютюновій промисловості – відповідно на 1,5%, 6,6% та 6,3%. Водночас збільшились обсяги продукції у переробленні та консервуванні овочів і фруктів (на 9,8%), м’ясній промисловості (на 6,9%), виробництві олії та жирів (на 3,3%), у виробництві цукру (на 19,3%). За січень–вересень 2011р. вироблено 2,1 млн.т нерафінованої соняшникової олії, 116 тис.т натуральних консервованих овочів, 42,3 тис.т овочів, фруктів, горіхів і грибів консервованих з додаванням оцту, 438 тис.т цукру білого кристалічного бурякового, 2,6 млн.дал коньяку, 23,1 млн.дал горілки та інших міцних спиртових напоїв, 244 млн.дал пива, 118 млн.дал безалкогольних напоїв, 40,7 тис.т свіжих чи охолоджених яловичини і телятини, 133 тис.т свіжої чи охолодженої свинини, 543 тис.т свіжих чи охолоджених м’яса і субпродуктів свійської птиці, 208 тис.т виробів ковбасних, 657 тис.т молока обробленого рідкого, 60,5 тис.т вершкового масла, 136 тис.т сирів жирних, 364 тис.т продуктів кисломолочних, 56,4 тис.т сиру свіжого неферментованого та кисломолочного.

За роки незалежності в Україні значно знизилося поголів’я худоби: великої рогатої худоби - в 5,1 разу, корів - в 3,2 разу, свиней – в 2,4 разу, овець – в 4,9 разу. Водночас, після зниження поголів’я птиці з 246,1 млн голів у 1990 р. до 123,7 у 2000 р., або майже удвічі, починаючи з 2001 р., спостерігається поступове нарощування поголів’я, яке зросло до 203,8 млн голів у 2010 р. (або в 1,6 разу порівняно з 2000 р.), проте й нині воно поступається 1990 р.

Зменшення поголів’я худоби та птиці відбулося переважно в сільськогосподарських підприємствах. Як наслідок, змінилася структура утримання худоби. Так, якщо у 1990 р. 85,6 % ВРХ утримували сільгосппідприємства, а господарства населення – 14,4 %, то вже у 2010 р. 66,0 % утримується у господарствах населення, і лише 34,0 % – у сільськогосподарських підприємствах.

Скорочення поголів’я худоби та птиці призвело до зниження обсягів виробництва продукції тваринництва. Так, значно скоротилося виробництво : яловичини (у забійній вазі) у 2010 р. порівняно з 1990 р., у 4,6 разу, молока – у 2,2 разу. Виробництво свинини у забійній масі зменшилось на 945,1 тис тонн або майже у2,5 разу.

Водночас, спостерігається нарощування виробництва продукції птахівництва. Так, у 2010 р., порівняно з 1990 р., виробництво м’яса птиці зросло на 245,1 тис тонн або в 1,3 разу, виробництво яєць – на 765,6 млн. шт. або майже на 5 %. Збільшення виробництва продукції птахівництва пов’язане з більш швидкою окупністю витрат через вищий коефіцієнт оборотності оборотних засобів порівняно з іншими галузями тваринництва.

За кількістю поголів’я великої рогатої худоби і корів на 100 га сільськогосподарських угідь Україна значно поступається іншим країнам. Так, якщо у 2008 р. в Україні цей показник по великій рогатій худобі становив 13,3 голів, то в країнах ЄС – 49,3, Німеччині – 76,6, Франції – 68 голів, в Республіці Білорусь – 44,9 голови. Корів в Україні на 100 га угідь налічується 7,4 голови, в країнах ЄС – 13,2, Німеччині – 24,9, Франції – 12,9, Республіці Білорусь – 16,4. На 100 га сільськогосподарських угідь в країнах ЄС виробляється яловичини у 3,8 разу більше, ніж в Україні, у Німеччині – 6,2, Франції – 4,5, в Республіці Білорусь – у 2,6 разу5.

Основними проблемами галузі тваринництва є наступні:

- зниження поголів’я ВРХ, особливо корів у сільськогосподарських підприємствах;

- утримання господарствами населення 66 % поголів’я ВРХ, близько 55 % свиней, їх неспроможність виробляти продукцію, що відповідає міжнародним стандартам якості;

- загальне скорочення обсягів виробництва продукції скотарства;

- імпорт в Україну продуктів харчування тваринного походження низької якості, що робить неконкурентоспроможною на внутрішньому ринку аналогічну українську продукцію;

- відсутність вітчизняної селекційно-племінної бази високопродуктивних порід ВРХ та свиней;

- зменшення частки виробництва високоякісного м’яса великої рогатої худоби та свинини, заміна його більш дешевим та менш енергетично цінним м’ясом птиці, переважно курятини інтенсивної технології вирощування.