РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА Й ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА

Проблеми:Україна за природно-ресурсним та аграрним потенціалом посідає провідне місце у світі. Однак цей потенціал використовується вкрай неефективно, а агропромисловий комплекс України за рівнем розвитку значно відстає від передових країн світу і ЄС. Основні проблеми полягають у:

- низькій конкурентоспроможності продукції та її невідповідності міжнародним стандартам якості й безпеки;

- низькому рівні інвестицій і зростанні залежності від державного фінансування (з 3,3 млрд грн у 2004 р. до 11,2 млрд грн у 2008 р.);

- низькій економічній ефективності сільськогосподарського виробництва порівняно з іншими країнами16, використанні застарілих технологій;

- домінуванні в структурі експорту продукції з низьким рівнем переробки;

- катастрофічному падінні родючості ґрунтів і зростанні їх ерозії.

Основною причиноютакої ситуації є низька інвестиційна привабливість сектору через:

- непередбачуваність адміністративного регулювання цін і обмежень експорту;

- неефективні механізми державної підтримки сільгоспвиробництва, що включають захист внутрішнього ринку від імпорту низькоякісної продукції, систему стандартизації, а також санітарних і фітосанітарних заходів, систему субсидування та інших фінансових інструментів підтримки;

- відсутність ринку землі сільськогосподарського призначення.

Цілі та завдання. Проведення системних реформ в агропромисловому комплексі має забезпечити технологічне переоснащеннягалузі перетворення її на ефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому й зовнішньому ринках сектор економік

Для цього необхідно створити умови для залучення інвестицій, які дозволять підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва. Зокрема слід вирішити такі завдання:

- забезпечення передбачуваності регуляторної політики держави;

- удосконалення земельних відносин;

- удосконалення механізмів державної підтримки сільгоспвиробників;

- підвищення ефективності державного управління галуззю.

Необхідні кроки. Передбачуваність регуляторної політики можливо досягнути шляхом: відмови від адміністративного втручання в ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, використання антимонопольного законодавства у випадку різкого коливання цін н сільгосппродукцію; відмови від будь-яких обмежень експорту сільськогосподарської продукції.

Для удосконалення земельних відносин необхідно:

- створення передумов для функціонування ринку землі, зокрема шляхом проведення інвентаризації земельних ресурсів, завершення видачі державних актів на право власності на землю, виділення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості); – удосконалення методичних підходів до грошової оцінки земель різних категорій з метою визначення їх реальної ринкової вартості;

- створення електронного загальнодержавного кадастру землі й відповідної земельно-інформаційної бази даних;

- створення дієвої інфраструктури ринку землі;

- розробка механізмів регулювання ринку землі та ефективного обороту земель сільськогосподарського призначення;

- спрощення механізму виділення земельних ділянок під будівництво (див. розділ «Дерегуляція й розвиток підприємництва»).

Удосконалення механізмів державної підтримки шляхом:

- удосконалення системи субсидування для підвищення конкурентоспроможності сектору відповідно до угоди про сільське господарство у рамках СОТ (переорієнтація субсидування на напрями, що відповідають «зеленому ящику» за методологією СОТ);

- гармонізація системи стандартизації сільгосппродукції з нормами ЄС;

- захист українських товаровиробників від імпорту низькоякісної сільгосппродукції за рахунок використання технічного регулювання, дозволеного СОТ;

- розвиток кредитно-фінансових механізмів підтримки сільгоспвиробників, у т.ч. лізингу сільськогосподарської техніки.

Підвищення ефективності державного управління агропромисловим комплексом і ролі місцевих органів виконавчої влади має відбуватися шляхом перерозподілу на користь місцевих органів влади повноважень і коштів, необхідних для реалізації проектів комплексного розвитку сільських територій.