Економіка – це сфера життя суспільства, яка охоплює виробництво благ, обмін ними, їх розподіл і споживання.

Тема 1. Основні напрямки економічної теорії

1. Предмет і методи пізнання економіки.

2. Потреби, їх класифікація. Закон зростання потреб.

3. Основні напрямки економічної теорії.

1. В перекладі з грецької мови слово «економіка» означає мистецтво ведення домашнього господарства («oikos» - дім, домашнє господарство; «nomos” – вчення, закон). Зміст цього поняття збагачувався разом з розвитком і ускладненням суспільних і виробничих відносин. Джерела економічної думки слід шукати у вченнях мислителів країн Сходу, Стародавнього Китаю (8-5 стор. до н. е.), в роботах мислителів Стародавньої Греції і Риму. Вперше його вжив Арістотель (ІІІ ст. до н.е.), який тлумачив економіку як виробництво благ для задоволення потреб людей. Таким чином, економіка виникла як прикладна наука в епоху рабовласницьких цивілізацій. В період Середньовіччя з бурхливим розвитком світової торгівлі почали формуватися різноманітні погляди на причини різного рівня добробуту націй.

Економіка – це сфера життя суспільства, яка охоплює виробництво благ, обмін ними, їх розподіл і споживання.

Економіка є об’єктом вивчення економічної теорії. Економічна теорія є системою наукових поглядів на господарське життя суспільства, які дають уявлення про закономірності його розвитку.

- мікроекономіка - вивчає поведінку окремих господарських одиниць: фірм і домогосподарств в умовах ринку;

- макроекономіка - охоплює вивчення господарства в масштабах країни; розглядає результативні показники національної економіки, безробіття, інфляції, розробляє економічну політику на мікрорівні;

- світова економіка – вивчає закономірності розвитку світового господарства в цілому.

Методи економічної теорії:

1. метод наукової абстракції – поглиблене пізнання дійсності з врахуванням лише основних , найбільш стійких ознак об’єкта вивчення, коли не враховують все випадкове чи неістотне;

2. метод системного аналізу (системний підхід) – вивчення об’єкта з врахуванням його цілісної структури та взаємозв’язків його елементів;

3. загальнонаукові принципи:

- аналіз (розчленування цілого на окремі частини, кожну з яких вивчають окремо);

- синтез (зведення отриманих результатів в одне ціле);

- індукція – логічний висновок про явище на підставі окремих явищ;

- дедукція – рух думки від загального до одиничного , більш конкретного явища;

4. статистичний метод – визначення і систематизація кількісних показників розвитку об’єкта вивчення;

5. економіко-математичний метод – визначення порівняльних я5кісних показників розвитку об’єкта;

6. поєднання логічного і історичного методів;

7. метод порівнянь;

8. метод аналогії – перенесення властивостей одного явища на інші за ознакою подібності;

9. гіпотеза – науково обґрунтоване припущення про можливі зв’язки явищ, можливість розвитку об’єкта вивчення та причин явищ;

10. суспільна практика – економічні реформи, які здійснюються на переломних етапах розвитку економіки, в періоди криз чи економічного росту.

На основі загальної економічної теорії формуються всі інші економічні науки: фінанси, кредит, статистика, бухгалтерський облік, аудит, маркетинг тощо, а також галузеві економічні науки: економіка промисловості, транспорту, будівництва тощо.

Функції економічної теорії:

- пізнавальна – вивчення та пояснення явища економічного життя;

- теоретична – розкриття законів економіки, механізму їх дії;

- практична – розробка та вдосконалення принципів господарювання, пошук вирішання економічних проблем, розробка концепцій майбутнього розвитку, рекомендацій, економічних програм.

- світоглядна – формування нового типу економічного мислення, розробка наукових прогнозів та перспектив суспільного розвитку;

- методологічна – економічна теорія є основою для вивчення багатьох інших наук: економіки підприємства, фінансів та кредиту, економічного аналізу, менеджменту, тощо.

2. В економічній теорії потреби розглядають як основний чинник поведінки людини.

Потреба – це прояв необхідності певних речей, бажання володіти ними, відчуття нестачі, якщо бажання лишається незадоволеним.

Економічна потреба – це недостача будь – чого необхідного для підтримки життєздатності та розвитку особистості, фірми і суспільства в цілому.

Саме економічні потреби виступають як основна мотивація активної діяльності людини

Людину можна розглядати як сукупність її потреб і захоплень.

Широкою популярністю в світі користується класифікація потреб, здійснена американським вченим А.Маслоу. Він поділив потреби на нижчі (або первісні) і вищі ( або вторинні). Первісні потреби не можуть бути замінені одна іншою, вторинні – можуть. До нижчих він відніс потреби, незадоволення яких загрожує життю людини: дихання, їжа, житло, тепло тощо. Після їх задоволення індивід прагне безпеки для себе і своєї сім′ї. До вищих потреб відносять прагнення спілкування, визнання своєї значимості, авторитету. Найвищою потребою є прагнення людини до самореалізації, тобто досягнення певних успіхів в обраному виді діяльності.

Предметом вивчення економіки задоволення потреб переважно нижчого рівня.

Структура потреб:

- потреба в складових природи: повітрі, воді, землі, дарах лісів, морів тощо, вона виражає ставлення до природи;

- потреба в їжі, одязі, житлі, транспорті тощо, виражає ставлення людини до засобів життя;

- потреба в освіті, медичному обслуговуванні, відпочинку, робочому місці тощо, виражає ставлення людини до праці і вільної діяльності.

Класифікація потреб:

І – за характером виникнення: базові (фізіологічні) та такі, що виникли з розвитком цивілізації;

ІІ – за нагальністю: першочергові та предмети розкоші;

ІІІ – за засобами задоволення: матеріальні та нематеріальні;

ІV – за способами задоволення: індивідуальні та колективні.

Потреби наших предків відрізнялися від наших потреб. Така тенденція характерна для людства в цілому. В природі існує закон зростання потреб людини: наступні покоління потребують більше благ і кращої якості, ніж попередні покоління.

Благо – це засіб, за допомогою якого людина задовольняє потребу. Деякі блага існують в необмеженій кількості (повітря), інші – в обмеженій кількості. Саме вони відносяться до економічних благ. Вони складаються з речей та послуг.

В своїй сукупності економічні потреби практично неможливо задовольнити, вони безмежні. Поява нових товарів, їх реклама лише провокують ріст потреб.

Людина

облагородження потреби

праця матеріальні блага

необхідність

Зростання потреб пов’язане з досягненнями людей в сфері виробництва. Закон зростання потреб виражає внутрішню суперечність між досягнутим рівнем виробництва і споживання і прагненням людей мати більше благ в своєму розпорядженні. Усвідомлена потреба спонукає людину до певних дій, вона є мотивацією до праці, пошуку нового, розвитку продуктивних сил. В процесі виробництва нових благ людина досягає більш високого рівня розвитку, але в той же час вона формує потреби більш високого рівня. Ці зв’язки мають безперервний циклічний характер, що свідчить про безперервний характер прогресу людини.

Таким чином, прагнення людини до задоволення потреби є основним чинником її продуктивної економічної діяльності. В процесі праці людина вдосконалює свої вміння, вдосконалює рівень майстерності, здобуває нові знання. Тобто, зростання потреб людини пов'язане з її розвитком, а в процесі розвитку людина формує потреби більш високих рівнів.

3. Основні напрямки економічної теорії:

Протекціонізм – це захист вітчизняного виробника шляхом обмеження ввозу іноземних товарів.

А. Монкретьєн запровадив термін «політекономія» (поліс – держава), що означає державне управління господарством, таким словом він відобразив активне втручання держави в економіку в період формування капіталістичного способу виробництва.

2 – класична політекономія;

Теорія виникла в Англії в ХVІІІ сторіччі.

Засновники теорії: У.Петі, Ф.Буагільберт, найвідоміші представники - А.Сміт, Д.Рікардо, Ж.Б.Сей.

Класики встановили, що багатство створюється саме в сфері виробництва.

Класична політекономія сформувалася в період становлення великого машинного виробництва і відображала закономірності капіталістичних виробничих відносин та закони функціонування ринку.

Основні досягнення класичної політекономії:

- відкриття закону трудової вартості;

- вивчення руху капіталу в виробництві;

- відкриття закономірностей світової торгівлі;

- вивчення ринкового механізму.

3 – фізіократія;

Теорія виникла в Франції в ХVIІІ сторіччі, основні представники – Ф.Кене, Ж.Тюрго. Вона була варіантом класичної школи політекономії у Франції.

Фізіократи (грец. phisis - природа, kratos - влада) вперше назвали джерелом суспільного багатства не сферу обігу ( на відміну від меркантилістів), а сферу виробництва, природу. Земля, на їхню думку була найвищою цінністю.

Ця теорія вважала ,що основним джерелом прибутку є природна родючість земель, основними видами продуктивної праці – працю землероба і скотаря, а найважливішими класами в суспільстві – селян і землевласників. Основним досягненням меркантилізму є вивчення природи прибутку в сільському господарстві, земельної ренти та ціноутворення.

4 - марксистська політекономія;

Засновник - К.Маркс (XIX ст., Німеччина )

К.Маркс в своїй праці «Капітал» відобразив і розвинув ідеї класиків, запровадив наукові методи в вивчення економічних явищ, розкрив не лише речовий, але і соціальний зміст капіталу.

Основні досягнення теорії:

- запровадження методу діалектичного матеріалізму в вивченні економічних процесів;

- пояснення двоїстого характеру товару та праці в товарному виробництві;

- пояснення сутності капіталу;

- обґрунтування теорії економічних криз;

- розкриття механізму експлуатації і утворення додаткової вартості та прибутку;

- обґрунтування неминучості переходу капіталізму в більш розвинене суспільство, в якому всі пропорції розвитку плануються на рівні держави.