Тема 1. Основи фінансової санації підприємств

Змістовий модуль 1. Основи фінансової санації

Лекція 1 (2 год)

Тема 1. Основи фінансової санації підприємств

Мета: навчити студентів характеристикам фінансової кризи на підприємстві, основам фінансової санації підприємств, суттю та умовами за яких приймається рішення про санацію; привчати творчо оперувати набутими знаннями, розвивати логічне мислення студентів.

Дидактична мета: сформувати фінансово освічених фахівців в сфері фінансів та економіки.

Міждисциплінарні зв’язки:Дана тема пов’язана з таки дисциплінами «Фінанси», де ви вивчали фінанси суб’єктів господарювання, як «Фінанси підпр-ва», де ви ознайомились з такими категоріями як фінансова криза, фін.санація, банкрутство під-ва, «ФДСГ», де ви вичали реструктуризацію та реорганізацію під-ва,як одні із форм фінансової санації П, «Фінансовий менеджмент» (Антикризове фінансове управління на підприємстві --Фінансова санація підприємства як елемент антикризового управління. Досудова санація.

Менеджмент санації підприємства, його функції та завдання. Методи фінансування санації підприємства) та ін.

Внутрідисциплінарні зв’язки:дана тема є вступною, і разом з тим пов’язаною з усіма наспутними темами дисципліни, так як в ній визначено основні теоретичні засади, економічні терміни, якими ми будемо оперувати при вивченні дисципліни «ФСБП»

Актуальність теми: полягає у тому, що розвиток економічної системи будь-якого суспільства завжди супроводжується нерівномірним розвитком її складових та необхідністю їх збалансування. Результатом таких суспільних процесів є виникнення і чергування періодів піднесення та спаду економіки. В свою чергу, такі коливання, коливання цілої системи, не можуть не впливати на складові цієї системи, тому суб’єкти господарювання стикаються з кризовими ситуаціями на підприємстві, які можуть виникати на всіх стадіях його життєвого циклу.

Проблеми банкрутства підприємств є особливо актуальними в умовах економічної кризи. В такі періоди механізм банкрутства є своєрідним критерієм відбору більш ефективних підприємств. Найдієвішим засобом запобігання банкрутству підприємства виступає фінансова санація.

ПЛАН

1. Фінансова криза на підприємстві та її симптоми.

2. Економічна сутність санації.

3. Умови, за яких може прийматися рішення про проведення санації підприємства.

4. Організація менеджменту санації на підприємстві.

Рекомендована література: 1,2,6,9,11,14,17,18,21,35,38,42,49,51,59,66,69,74,80

Самостійне опрацювання

Тема 1. Основи фінансової санації підприємств (6 год)

1. Різні погляди на сутність, цілі та завдання санації.

2. Види та фази фінансової кризи.

3. Порядок проведення санації.

4. Класична модель фінансової санації.

Л-ра: в списку рекомендованої л-ри

Основні: Терещенко О. О. Антикризове фінансове управління на підприємстві: монографія / О. О. Терещенко. – 2-ге вид., без змін. – К. : КНЕУ, 2006. – 268 с.

Фінансова санація та банкрутство підприємств (Терещенко О.О.)

Т.В. Пепа, В.О. Федорова, А.Б. Кондрашихін, О.В. Андрєєва - Управління фінансовою санацією підприємств

ФСБП. Онисько С.М.

Зак-ча база

1. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 30 червня 1999 року № 784-XIV. Із змінами і доповненнями. (від 13.06.12 нова редакція)

1. Фінансова криза на підприємстві та її симптоми.

(Терещенко, Поддерьогін)

Фінансова криза- це фаза розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності.

(Онисько)

Фінансова криза- фаза розбалансованої діяльності п-ва, загроза неплатоспроможності та банкрутства, відсутність потенціалу для успішного функціонування п-ва.

Для вибору найефективніших форм санації, прийняття правильних рішень щодо усунення негативних процесів передовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб'єкта господарювання.

Фактори, які можуть призвести до фінансової кризи на підприємстві, поділяють на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).

Екзогенні фактори фінансової кризи на підприємстві:

· спад кон'юнктури в економіці в цілому;

· зменшення купівельної спроможності населення;

· значний рівень інфляції;

· нестабільність господарського та податкового законодавства;

· нестабільність фінансового та валютного ринків;

· посилення конкуренції в галузі;

· криза окремої галузі;

· сезонні коливання;

· посилення монополізму на ринку;

· дискримінація підприємства органами влади та управління;

· політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств — постачальників сировини (споживачів продукції);

· конфлікти між засновниками (власниками) тощо.

Вплив зовнішніх факторів кризи має здебільшого стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент неправильно або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня або недосконало функціонуєсистема раннього попередження та реагування, одним із завдань якої є прогнозування банкрутства.

До ендогенних факторів фінансової кризи можна віднести:

1. Низька якість менеджменту.

2. Дефіцити в організаційній структурі.

3. Низький рівень кваліфікації персоналу.

4. Недоліки у виробничій сфері.

5. Прорахунки в галузі постачання.

6. Низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції.

7. Прорахунки в інвестиційній політиці.

8. Брак інновацій та раціоналізаторства.

9. Дефіцити у фінансуванні.

10. Відсутність або незадовільна робота служб контролінгу.

Наслідки впливу зазначених причин і факторів на фінансово-господарський стан підприємства :

· втрата клієнтів і покупців готової продукції;

· зменшення кількості замовлень і контрактів з продажу продукції;

· неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;

· підвищення собівартості та різке зниження продуктивності праці;

· збільшення розміру неліквідних оборотних засобів і наявність наднормативних запасів;

· виникнення внутрішньовиробничих конфліктів і підвищення плинності кадрів;

· підвищення тиску на ціни;істотне зменшення обсягів реалізації і, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції.

Три види кризи:

· стратегічна криза - коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал і відсутні довгострокові фактори успіху;

· криза прибутковості– коли перманентні збитки вихолощують власний капітал, що призводить до незадовільної структури балансу;

· криза ліквідності – коли підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності.

Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи.

Три фази кризи:

а) фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);

б) фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;

в) кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації.

Розрізняють два види реакції підприємств на фінансову кризу:

1. Захисна стратегія - передбачає різке скорочення витрат, закриття та розпродаж окремих підрозділів підприємства, скорочення та розпродаж обладнання, звільнення персоналу, скорочення окремих частин ринкового сегмента, зменшення відпускних цін і (або) обсягів реалізації продукції.

2. Наступальна стратегія - передбачає активні дії: модернізацію обладнання, впровадження нових технологій та ефективного маркетингу, підвищення цін, пошук нових ринків збуту продукції, розробку та реалізацію прогресивної стратегічної концепції контролінгу та управління.

До найважливіших першочергових заходів, спрямованих на поліпшення ліквідності активів підприємства, можна віднести:

· реалізацію частини основних фондів, що не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва;

· використання зворотного лізингу;

· оптимізацію структури розміщення оборотного капіталу;

· стягнення дебіторської заборгованості - підприємства, які опинились на межі банкрутства, мають значний рівень дебіторської заборгованості, що є суттєвим резервом відновлення платоспроможності;

· рефінансування дебіторської заборгованості.

До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості належать:

· факторинг ;

· облік векселів (операції комерційних банків з викупу векселів у підприємств за цінами, які залежать від суми векселя, строків погашення та ризику непогашення);

· продаж векселів на фондовому ринку,

· форфейтинг.

ВИСНОВОК: сутність кризи, причини, наслідки, види, фази, реакції підприємств на фінансову кризу: