Умови, за яких може прийматися рішення про проведення санації підприємства.

Санація підприємства проводиться у зв'язку з:

- забезпеченням подальшого розвитку пріоритетних галузей народ­ного господарства;

-галузевою або міжгалузевою переорієнтацією діяльності підприєм­ства; здійсненням антимонопольних заходів;

-в інших випадках з ініціативи органу, уповноваженого управляти державним майном.

Санація може здійснюватися шляхом

-погаіиення боргів підприєм­ства,

-злиттям збиткових підприємств з фінансово-міцними підприєм­ствами,

- переоформленням короткотермінових кредитів у довготермі­нові,

- випуском і розміщенням цінних паперів для мобілізації фінансових ресурсів,

-продажем майна підприємства-боржника або передачею його в оренду,

-перетворенням підприємства-боржника в інше підприємство, в тому числі засноване на колективній та інших формах власності.

Рішення про проведення санації може прийматися у випадках:

1. З ініціативи суб'єкта господарювання, який перебуває в кризі — якщо існує загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом в недалекому майбутньому. Рішення про санацію приймається до звернення кредиторів в арбітражний суд із заявою про оголошення банкрутом даного підприємства (досудова садація)

2. Після того , як боржник з власної ініціативи звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про своє банкрутство (якщо підприємство стало фінансове неспроможним або існує реальна загроза такої неспроможності). Одночасно з поданням заяви боржник має подати до господарського суду план санації та (або) проект мирової угоди. Зрозуміло, що рішення про санацію приймається лише у разі, якщо підприємство доведе кредиторам, що воно є санаційно спроможним.

3. По закінченні місячного терміну з моменту опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство даного підприємства — якщо надійшли пропозиції від фізичних чи юридичних осіб, які бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника та подали акцептовані комітетом кредиторів та господарським судом пропозиції щодо санації (реорганізації) неспроможного підприємства. У разі згоди кредиторів з умовами та механізмом задоволення їхніх претензій господарський суд приймає рішення про припинення провадження у справі про банкрутство та про здійснення фінансової санації юридичної особи.

4. З ініціативи фінансово-кредитної установи згідно із Законом України “Про банки та банківську діяльність” .

5. З ініціативи заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства. У разі невиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу підприємства, заставодержатель має право здійснити передбачені договором заходи щодо оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи призначення своїх представників у керівні органи підприємства, обмеження у праві розпоряджатися випущеною продукцією та іншим майном відповідного суб'єкта господарювання. Якщо санаційні заходи не привели до поновлення платоспроможності підприємства, то заставодержатель має право звернутися до господарського суду із заявою про стягнення майна, яке перебуває в іпотеці.

6. З ініціативи Державного органу з питань банкрутства, якщо йдеться про державні підприємства.

7. З ініціативи Національного банку України — якщо йдеться про фінансове оздоровлення комерційного банку. Режим санації є превентивним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України “Про банки та банківську діяльність”.

Вітчизняна процедура банкрутства вкрай неефективна, дорога та занадто тривала. В Україні дуже низький показник відшкодування вимог кредиторів. У середньому він становить 9%, тоді як у країнах Східної Європи та Середньої Азії - 28%.

За даними Світового банку і Міжнародної фінансової корпорації, позиція України у рейтингу “Ведення бізнесу” за індикатором “закриття бізнесу” є низькою порівняно з іншими країнами світу і за останні роки на краще не змінилась, а навпаки погіршується. Фактори, які негативно впливають на показник “закриття бізнесу”, - це часові та фінансові витрати, пов’язані з процедурами банкрутства, низький показник індексу стягнення у вказаних процедурах.

Довідково: - за показником “закриття бізнесу” Україна у 2011 році посіла 150 місце серед 183 країни світу, бізнес-клімат яких досліджувався; у 2010 році — 145 місце серед 183 країн;

- середня тривалість процедури банкрутства у 2011 році становить 2,9 роки; фінансові витрати на провадження справи про банкрутство – 42% від вартості майна;

- індекс стягнення у процедурі банкрутства становить 7,9 центів на долар. Що суттєво гірше, порівняно із попереднім періодом, коли цей показник становив 9,1 цент на один долар.

Низький рейтинг України за показником “закриття бізнесу” свідчить про наявність в українському законодавчому полі, яке регулює правові аспекти процедури банкрутства суб’єктів господарської діяльності, певних перешкод, а також про відсутність в останні роки прогресивних реформ у цій сфері державного регулювання. Суттєве погіршення показників України за останній рік свідчить про необхідність здійснення кардинальних та швидких реформ у цій сфері.

Україна має низький рейтинг за показником “закриття бізнесу” і порівняно з іншими країнами регіону (Східна Європа та Центральна
Азія) — 26 позиція із 27, випереджаючи у 2010 році лише Албанію.

Довідково: - тривалість процедури банкрутства у Казахстані становить 1,5 роки;

- фінансові витрати на провадження справи про банкрутство у Казахстані та Киргизстані — 15 відсотків від вартості майна, у Молдові — 9 відсотків, в Польщі — 20 відсотків;

- індекс стягнення у процедурі банкрутства у Білорусі становить 28,0 центи на 1 долар, Казахстані — 43,3 центів, Польщі — 31,3 центів.

Тривалість процедури банкрутства в Україні зумовлена тим, що встановлені строки для проведення процедур банкрутства не дотримуються; діють численні мораторії. Процедури банкрутства є вкрай неефективними, рівень підготовки арбітражних керуючих - незадовільним.

Динаміка показників банкрутства за 2010-2011 роки