Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



органи управління; — пункти управління; — систему зв'язку.




Заняття №1. Управління підрозділами в бою

Навчальні питання:

1. Зміст, основні принципи і вимоги до управління війсками, система управління.

2. Порядок роботи командира роти (батальону) з організаціі бою.

1-е питання: Зміст, основні принципи і вимоги до управління війсками, система управління

Управління підрозділамиполягає в цілеспрямованій діяльності командира роти (батальйону), його заступників і штабу батальйону щодо підтримання бойової готовності підрозділів, підготовки їх до бою та керування ними підчас виконання поставлених завдань.

Управління підрозділами включає:

· організацію та здійснення заходів щодо підвищення (підтримання) бойової готовності підрозділів і забезпечення (відновлення) їх боєздатності;

· безперервне добування, збір, узагальнення, аналіз і оцінку даних обстановки;

· прийняття рішення;

· постановку завдань підлеглим;

· організацію і підтримання взаємодії;

· організацію і виконання заходів щодо всебічного забезпечення;

· організацію управління;

· практичну роботу в підлеглих підрозділах щодо керування їх безпосередньою підготовкою до бою;

· організацію виконання поставлених завдань у ході бою та інші заходи.

Своєчасно і добре організоване безперебійне управління підрозділами сприяє захопленню й утриманню ініціативи, потайності підготовки бою і раптовості завдання ударів по противнику, швидкому використанню результатів вогневого ураження противника та своєчасному здійсненню заходів щодо захисту підрозділів від зброї масового ураження, а також дає змогу ефективніше використовувати бойові можливості всіх сил і засобів, що беруть участь в бою, і добиватися перемоги в бою.

Для здійснення управління підрозділами створюється система управління, яка включає:

органи управління; — пункти управління; — систему зв'язку.

Органи управління— це управління роти (батальйону) і штаб батальйону; пункти управління — це передусім командно-спостережні пункти роти (КСП батальйону); система зв'язку— являє собою організаційно-технічне об'єднання сил і засобів зв'язку для управління підрозділами в бою та у повсякденній діяльності.

Високоманеврений характер бойових дій, а також різкі та часті зміни обстановки вимагають від командира роти (батальйону), щоб (вимоги до) управління було: — стійким; — безперервним; — оперативним; — прихованим.



Здійснювалося так, щоб необхідний ступінь централізації поєднувався із наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання поставлених завдань.

Стійкість і безперервність управлінняполягає у постійному впливі командира і штабу на дії підрозділів в інтересах успішного виконання ними поставленого завдання в будь-яких умовах обстановки. Стійкість і безперервність управління досягаються: знанням обстановки, що реально склалася; правильним усвідом­ленням отриманого завдання, своєчасним прийняттям рішення та чітким ставленням завдань підлеглим, підтриманням надійного зв'язку з підлеглими, взаємодіючими підрозділами і старшим командиром, його штабом і сусідами, надійним захистом пунктів управління, вузлів зв'язку, командно-штабних машин від вогню артилерії, ударів авіації та інших вогневих засобів, а також від радіоелектронних завад противника, швидким відновленням порушеного управління.

Оперативність управлінняполягає в здатності командирів і штабів виконувати покладені на них завдання в обмежені строки. При цьому вони повинні постійно знати обстановку, швидко реагувати на її зміни, своєчасно уточнювати прийняте рішення та поставлені підрозділам завдання. Швидке добування даних про противника, своєчасність доповідей підлеглих командирів підрозділів, добре налагоджена інформація з боку старшого штабу та сусідів мають вирішальне значення для підтримання оперативності управління.



Прихованість управлінняполягає в забезпеченні збереження в таємниці від противника всіх заходів, які проводять командири і штаби під час підготовки та у ході ведення бою. Це досягається:

— суворим дотриманням встановленого режиму переговорів по технічних засобах зв'язку, застосуванням різних шифрів та кодів;

— використанням переговорних таблиць, позивних і сигналів, кодуванням карт, забороною відкритих переговорів;

— надійним маскуванням КСП та збереженням у таємниці всіх переговорів, що стосуються підготовки та ведення бою.

2-е питання: Порядок роботи командира роти (батальону) з організаціі бою

Командир батальйону (роти) несе повну та одноособову відповідальність за бойову готовність, підготовку підлеглих йому підрозділів, правильне їх застосування й успішне виконання ними бойових завдань у встановлені строки.

Начальник штабу батальйонує першим заступником командира батальйону, тільки він має право віддавати накази від його імені. Він відповідає за організацію та підтримання безперервного управління підрозділами, їх бойову готовність та бойове забезпечення дій батальйону.

Начальник штабу батальйону зобов'язаний: завжди знати обстановку, передбачати можливі її зміни та бути готовий доповісти командирові висновки і свої пропозиції щодо рішення; надавати командирові допомогу в організації бою, підтриманні постійної взаємодії, а також у організації всебічного, у першу чергу бойового, забезпечення бою підрозділів; організувати стійкий зв'язок і захист його від радіоелектронного придушення противником; забезпечувати приховане управління підрозділами; записувати бойові накази та розпорядження, які віддає командир батальйону; здійснювати контроль за виконанням відданих бойових наказів (розпоряджень) і забезпеченістю підрозділів усім необхідним для бою; інформувати командирів підрозділів і сусідів про обстановку; вести облік доз опромінення особового складу; своєчасно подавати донесення вищому штабу, а також вивчати бойовий досвід і доводити його до підлеглих, організовувати розвідку наземного і повітряного противника, ставити завдання розвідувальному підрозділу та через командирів доводити до підрозділів способи і сигнали розпізнавання своїх літаків (вертольотів).



Роботу з організації бою командир роти (батальйону) проводить, як правило, на місцевості. Якщо обстановка не дозволяє виїхати на місцевість, тоді ця робота проводиться по карті або на макеті місцевості. Однак і у цьому випадку командир роти (батальйону) повинен відшукувати можливість для уточнення завдань підрозділам і організації взаємодії на місцевості.

Порядок роботи командира роти (батальйону) щодо організації бою залежить від конкретної обстановки, отриманого завдання і наявності часу. Звичайно роботу щодо організації бою командир роти (батальйону) починає після отримання бойового наказу (бойового, попереднього бойового розпорядження) або після оголошення командиром батальйону (бригади) рішення на бій.

Отримавши бойовий наказ або бойове розпорядження, командир роти (батальйону):

· усвідомлює завдання;

· визначає заходи, які необхідно провести негайно для найшвидшої підготовки до виконання отриманого завдання;

· проводить розрахунок часу;

· орієнтує своїх заступників і командирів підрозділів про майбутні дії;

· дає вказівки командирам штатних і приданих підрозділів щодо підготовки до виконання бойового завдання, про час і порядок роботи на місцевості;

· (командир батальйону дає начальнику штабу вказівки щодо підготовки підрозділів до виконання бойового завдання, організації розвідки, про час і порядок роботи на місцевості);

· оцінює обстановку;

· одноособово приймає рішення;

· доповідає його командирові батальйону (бригади).

Після завершення цієї роботи виїжджає намісцевість, де проводить :

· рекогносцировку;

· віддає усний бойовий наказ;

· організує взаємодію;

· дає вказівки щодо організації всебічного забезпечення бою і управління;

· керує безпосередньо підготовкою підрозділів до бою;

· встановлений час доповідає командиру батальйону (бригади) про готовність роти (батальйону) до виконання бойового завдання.

Після отримання попереднього бойового розпорядження робота командира роти (батальйону) щодо організації боюпроводиться в тій же послідовності, як і у першому випадку, але після оцінки обстановки командир роти (батальйону):

· визначає замисел;

· доповідає його командиру батальйону (бригади);

· знайомить з ним своїх заступників;

· віддає усні попередні бойові розпорядження командирам підрозділів;

· дає вказівки щодо організації взаємодії, всебічного забезпечення бою й управління.

Після отримання бойового наказу командир роти (батальйону):

· завершує прийняття рішення;

· проводить рекогносцировку;

· віддає усний бойовий наказ;

· організує взаємодію;

· керує безпосередньою підготовкою підрозділів до бою;

· встановлений час доповідає командиру батальйону (бригади) про готовність роти (батальйону) до виконання бойового завдання.

Залежно від обстановки та наявності часу послідовність роботи командира роти (батальйону) щодо організації бою може бути й іншою. У всіх випадках роботу щодо організації бою він повинен проводити так, щоб забезпечити безперервне управління підрозділами, своєчасне прийняття рішення, постановку завдань і надати більшу частину часу підлеглим підрозділам на підготовку до виконання завдання.

Найвідповідальнішим моментом у роботі командира є прийняття рішення, яке є основою управління підрозділами та приймається на основі усвідомлення завдання, оцінки обстановки та проведених тактичних розрахунків.

Під час усвідомлення отриманого завданнякомандир роти (батальйону) повинен зрозуміти:

· мету майбутніх дій;

· замисел старшого командира (особливо способи розгрому противника);

· завдання, місце в бойовому порядку та роль роти (батальйону) в бою;

· завдання сусідів і порядок організації взаємодії з ними;

· час готовності до виконання завдання.

У результаті усвідомлення завдання командир робить висновки, які будуть покладені до основи рішення. Знаючи замисел старшого командира, зокрема напрямок головного удару в наступі або район, на утриманні якого зосереджуються основні зусилля в обороні, командир обов'язково врахує це підчас визначення бойового порядку, завдань підрозділам, а також підчас розподілу сил і засобів.

Після усвідомлення завдання командир роти (батальйону), розв'язуючи питання, як краще й швидше організувати бій та підготувати до нього підрозділи, визначає заходи, які необхідно провести негайно. До них звичайно належать:

· організація розвідки;

· поповнення запасів матеріальних засобів;

· технічне обслуговування, ремонт, евакуація несправного озброєння й техніки.

Визначивши необхідні заходи, командир роти (батальйону) провадить розрахунок часу, який і буде, по суті, планом роботи щодо підготовки до виконання бойового завдання. Вихідними даними для розрахунку часу є:

· час отримання бойового завдання;

· час готовності підрозділів до його виконання;

· час доповіді рішення старшому командиру.

Спочатку командир роти (батальйону) визначає загальну кількість часу на організацію бою, у тому числі світлого й темного. Потім розподіляє його по намічених заходах, при цьому більшу частину часу необхідно надати для роботи підлеглим.

Під час оцінки обстановкипослідовно вивчаються:

· склад, положення, стан, ступінь захищеності, можливі шляхи висування й рубежі розгортання, система вогню і загороджень, сильні та слабкі сторони противника й можливий характер його дій;

· склад, положення, стан, можлива захищеність і забезпеченість своїх підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними;

· характер місцевості та її вплив на дії підрозділів, а також найбільш імовірні напрямки дій низьколітаючих літаків і вертольотів противника;

· радіаційна, хімічна та біологічна обстановка.

Противник оцінюється на основі фактичних даних. За відсутності достатніх відомостей про нього командир роти (батальйону) негайно вживає заходів, щоб добути їх з різних джерел. Іноді деякі дані можуть доповнюватися припущеннями, які грунтуються на бойовому досвіді командира та його знаннях організації, озброєння й тактики дій противника.

Основною метою оцінки своїх військє: установити бойові можливості штатних і доданих підрозділів роти (батальйону), визначити їх моральний стан і знайти шляхи їх використання для виконання поставленого завдання.

На основі оцінки противника й своїх військ командир робить висновки, які дають йому можливість визначити: напрямок зосередження головних зусиль (ділянки місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони), якого противника, де, яким способом і у якій послідовності розгромити; порядок ураження противника вогнем штатних і доданих засобів; бойовий порядок роти (батальйону); бойові завдання підрозділам; основні питання взаємодії та всебічного забезпечення; організацію управління; що й на який час розвідати. Завершуючи оцінку противника та своїх військ, командир роти (батальйону) провадить кількісно-якісний аналіз їх складу, морального стану й бойових можливостей та з урахуванням цього визначає абсолютний та кількісно-якісний стан сил сторін.

Головна мета оцінки сусідівполягає у визначенні їх впливу на виконання ротою (батальйоном) поставленого завдання та деталізації порядку спільних дій з ними для розгрому противника.

Оцінюючи місцевість, командир роти (батальйону) вивчає загальний характер місцевості, умови спостереження, обстрілу, маскування й розташування, її прохідні та захисні властивості. У результаті оцінки місцевості можна зробити такі висновки: як впливає місцевість на застосування різних родів військ і на виконання бойового завдання; найбільш доступні напрямки для дій наших військ і противника, де доцільно було б зосередити основні зусилля, а в обороні, крім того, визначити райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони.

На основі оцінки радіаційної, хімічної та біологічної обстановкикомандир роти (батальйону) намічає найбільш доцільні способи дій підрозділів, за яких досягаються виконання поставленого завдання й мінімальне зараження особового складу, заходи щодо захисту від зброї масового ураження та ліквідації наслідків його застосування, а також необхідні сили та засоби для їх виконання.

Пора року, час доби й погодавраховуються з огляду їх впливу на виконання бойового завдання.

Таким чином, тільки всебічне урахування всіх умов обстановки дозволить командирові прийняти обгрунтоване рішення та з найменшою затратою сил, засобів і часу виконати поставлене завдання.

Рішення командир роти (батальйону)приймає одноособове на основі отриманого завдання та оцінки обстановки. У рішеннівизначає:

· замисел бою;

· бойові завдання підрозділам;

· основні питання взаємодії;

· організацію управління;

· крім того, у рішенні можуть визначатися завдання з видів забезпечення та виховної роботи.

Основу рішення становить замисел бою, в якому визначаються:

· напрямки зосередження основних зусиль;

· способи розгрому противника (якого противника, де, у якій послідовності та як розгромити із зазначенням порядку вогневого ураження та заходів щодо його обману);

· бойовий порядок.

Сутність роботи командира роти (батальйону) щодо прийняття рішення полягає в зіставленні висновків, зроблених з окремих елементів (питань) рішення в процесі усвідомлення завдання, оцінки обстановки і тактичних розрахунків з метою остаточного визначення складових елементів рішення та їх формулювання. Приймаючи рішення, командир роти (батальйону) одночасно оформляє його на карті, потім доповідає командиру батальйону (бригади), а після затвердження рішення виїжджає для роботи на місцевості.

Рекогносцировкапроводиться з метою вивчення противника, місцевості й уточнення прийнятого по карті рішення. Склад осіб, що залучаються на рекогносцировку, може бути різний, однак для досягнення потайності необхідно прагнути до максимального скорочення учасників рекогносцировки. Для проведення рекогносцировки командир батальйону залучає своїх заступників, командирів рот, окремих взводів, приданих і підтримуючих підрозділів.

Рекогносцировка може проводитися з одного або з декількох пунктів. Це залежить від виду бойових дій, розв'язуваних питань, умов місцевості та наявності часу. Для охорони рекогносцировочної групи необхідно виділяти достатню кількість сил і засобів. Для роботи рекогносцировочної групи вибираються пункти, які б забезпечували добре спостереження і маскування від наземного й повітряного противника. Перехід з одного пункту на інший здійснюється з дотриманням суворих заходів маскування. Форма одягу учасників рекогносцировки не повинна відрізнятися від форми одягу солдатів. Таким чином, організуючи роботу на місцевості, командир батальйону передбачає склад рекогносцировочної групи, форму одягу, засоби для пересування, пункти й час роботи на них, розв'язувані питання, а також заходи щодо охорони та маскування.

Робота рекогносцировочної групи на кожному пункті будується таким чином:

· спочатку командир батальйону орієнтує (астрономічне та топографічне орієнтування) учасників рекогносцировки на місцевості;

· повідомляє кодування місцевих предметів і визначає орієнтири;

· потім знайомить командирів з бойовим завданням батальйону;

· показує на місцевості розмежувальні лінії;

· повідомляє дані про противника;

· визначає або уточнює бойові завдання ротам, вогневим засобам і порядок їх переміщення.

Командир роти звичайно бере участь у рекогносцировці, яку про­водить командир батальйону. Залежно від конкретної обстановки він може проводити рекогносцировку і самостійно. У цьому випадку порядок проведення рекогносцировки буде аналогічний викладеному для командира батальйону.

План рекогносцировки в батальйоні не складається, однак на картах командира батальйону й начальника штабу необхідно нанести маршрут руху, пункти, час роботи на них і розв'язувані питання.

Після проведення рекогносцировки командир роти (батальйону) ставить підрозділам бойові завдання. Постановка бойових завдань підлеглим залежно від умов обстановки здійснюється різними способами. За наявності достатнього часу командир роти (батальйону) віддає усний бойовий наказ. Підчас організації бою в короткий строк, особливо в ході бою, бойові завдання доводяться, як правило, усними бойовими розпорядженнями або попередніми бойовими розпорядженнями.

У бойовому наказікомандир роти (батальйону) указує:

· у першому пункті — стислі висновки з оцінки противника;

· у другому пункті — об'єкти й цілі, які будуть уражені засобами старшого командира у напрямку майбутніх дій, а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними;

· у третьому пункті — бойове завдання роти (батальйону) і замисел бою;

· у четвертому пункті — після слова "наказую" ставлять бойові завдання: механізованим (танковим) взводам (ротам) першого ешелону, у тому числі приданим; механізованим (танковим) взводам (ротам) другого ешелону або резерву; бронегрупам і вогневим засідкам; підрозділам артилерії та іншим вогневим засобам, у тому числі приданим; гарматам і танкам, виділеним для стрільби прямою наводкою; іншим підрозділам посилення;

· у п'ятому пункті — витрати ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання;

· у шостому пункті — час готовності до виконання завдання;

· у сьомому пункті — місце командно-спостережного пункту та заступників;

· у восьмому пункті — об’єкти, позначені знаками червоного хреста і півмісяця, цивільної оборони; культурні цінності, устаткування, споруди, які не мають небезпечних сил; порядок супроводження військовополонених на пункти їх збору, вказані старшим начальником.

Бойовий наказ віддається, коли є можливість поставити завдання усім командирам одночасно. Якщо за умов обстановки це неможливо, бойові завдання підлеглим командир роти (батальйону) ставить бойовими розпорядженнями, які передаються особисто, через офіцерів штабу або по технічних засобах зв'язку.

У бойовому розпорядженнікомандир роти (батальйону) зазначає:

· стислі висновки з оцінки противника;

· об'єкти, що уражуються в інтересах взводу (роти) засобами старшого командира;

· бойове завдання взводу (роті);

· час готовності до дій.

За необхідності у бойовому розпорядженні можуть зазначатися завдання сусідів та інші дані.

У попередньому бойовому розпорядженнікомандир роти (батальйону), як правило, зазначає:

· відомості про противника;

· об'єкти, що уражаються в інтересах взводу (роти) засобами старшого командира;

· бойове завдання взводу (роті) із ступенем деталізації, що відповідає прийнятому рішенню на час віддання попереднього бойового розпорядження;

· час готовності й основні заходи щодо підготовки до бою;

· час і способи доведення завдань та інші дані.

Після постановки завдань підрозділам командир роти (батальйону) організує взаємодіюза участю своїх заступників, командирів взводів (рот), окремих і приданих підрозділів. Питання взаємодії розв'язуються протягом усієї роботи з організації бою, основи взаємодії закладаються під час усвідомлення завдання й оцінки обстановки. Основні питання взаємодії відображуються в рішенні командира і підчас постановки бойових завдань. Головна робота щодо організації взаємодії проводиться командиром роти (батальйону) зразу після постановки бойових завдань та організується звичайно на місцевості на глибину видимості, а по карті (на макеті місцевості) — на всю глибину бойового завдання.

Підчас організації взаємодії командир роти (батальйону) повинен:

· узгоджувати зусилля штатних, приданих і підтримуючих підрозділів щодо виконання поставленого завдання;

· добитися единого розуміння всіма командирами мети бою, бойових завдань і способів їх виконання;

· накреслити й узгодити варіанти дій підрозділів та заходи щодо обману противника, виходячи з характеру його можливих дій;

· указати сигнали оповіщення, управління та взаємодії.

Організація взаємодії може здійснюватися методом вказівок командира роти (батальйону) або методом доповідей командирів підлеглих підрозділів з послідовним відпрацюванням дій своїх підрозділів за завданнями, часом, місцем і розіграшем основних тактичних епізодів за можливими варіантами дій. В умовах вкрай обмеженого часу взаємодія організується методом вказівок.

У ході бою взаємодія здійснюється безперервно, постійно уточнюється, а за різких змін обстановки організується заново.

Всебічне забезпечення боюорганізується командиром роти (батальйону) в усіх умовах обстановки з урахуванням заходів, які проводяться старшим командиром. Всебічне забезпечення бою включає: бойове, технічне й тилове забезпечення. Завдання з всебічного забезпечення бою доводяться до підлеглих окремими вказівками, обсяг і зміст яких у кожному конкретному випадку буде різний. Частина вказівок може бути дана в попередніх розпорядженнях, інша частина — після постановки бойових завдань і організації взаємодії.

Організуючи управління, командир роти (батальйону) визначає:

· місце й час розгортання командно-спостережних пунктів роти (батальйону) і приданих підрозділів, порядок їх переміщення в ході бою;

· порядок підтримання зв'язку та радіообміну;

· способи й строки подання донесень;

· ступінь інженерного обладнання командно-спостережних пунктів і порядок їх охорони.

Управління підрозділами в ході бою — це безперервний вплив командира й штабу на хід бойових дій підрозділів і спрямування їх зусиль на виконання поставленого завдання в зазначені строки та з найменшою витратою сил.

Робота командира роти (батальйону) в ході боюспрямовується перш за все на втілення в життя прийнятого рішення та полягає:

· в постійному зборі даних про обстановку та її оцінці;

· своєчасному уточненні рішення у міру зміни обстановки;

· доведенні уточнених завдань до підлеглих;

· підтриманні безперервної взаємодії та всебічного забезпечення бою;

· здійсненні контролю за виконанням підрозділами наказів і наданні ним необхідної допомоги.

У випадку зміни обстановки, коли немає можливості отримати вказівки, командир роти (батальйону) зобов'язаний в межах загального замислу старшого командира приймати нове рішення за своєю ініціативою й за першої можливості доповісти про нього безпосередньому начальнику.

Командир роти (батальйону) зобов'язаний своєчасно доповідати командиру батальйону (бригади) про отримання бойового завдання, прийняте рішення, результати застосування противником зброї масового ураження й систем високоточної зброї, виконання завдання, нові відомості про противника, а також про різкі зміни обстановки й значні втрати своїх сил і засобів.

У випадку безпосередньої загрози застосування противником зброї масового ураження командир роти (батальйону) попереджає про це підрозділи й, не припиняючи виконання бойового завдання, вживає заходів щодо їх укриття й розосередження.

У ході бою командир роти (батальйону) керує підрозділами з командно-спостережного пункту, який вибирається в такому місці, звідки забезпечується найкраще спостереження за місцевістю, противником, діями своїх підрозділів і сусідів, а також безперервне управління. Командно-спостережний пункт роти (батальйону) не повинен чимось виділятися в бойовому порядку, а для його розташування й переміщення необхідно уміло використовувати захисні та маскуючі властивості місцевості й місцевих предметів. Командири приданих і підтримуючих підрозділів, як правило, перебувають на командно-спостережному пункті того підрозділу, якому вони придані (підтримують), або поблизу нього.

Практична роботакомандира роти (батальйону) у підлеглих підрозділах проводиться з метою їх своєчасної й повної підготовки до бою. Командир перевіряє:

· точність виконання відданого бойового наказу, знання підлеглими протистоячого противника й своїх завдань;

· визначає відповідність прийнятих командирами взводів (рот) рішень до загального замислу бою й поставлених бойових завдань;

· розбирає разом з підлеглими доцільні способи виконання завдань;

· організує й проводить заходи щодо підготовки до бою;

· контролює виконання заходів щодо організації вогневого ураження, взаємодії, управління та всебічного забезпечення, готовність підрозділів розпочати виконання бойових завдань у точно встановлений час;

· надає допомогу в забезпеченні підлеглих усім необхідним, усуває на місці виявлені недоліки.

Організація зв'язку. Зв'язок у роті (батальйоні) організується відповідно до рішення командира та вказівок начальника штабу батальйону (бригади). Безпосередньо організує зв'язок і відповідає за його стійку роботу начальник зв'язку батальйону. Командир роти (батальйону) й начальник штабу батальйону за будь-яких умов обстановки повинні мати при собі засоби зв'язку, що дозволяють підтримувати постійний стійкий зв'язок із старшим командиром, командирами штатних, приданих, підтримуючих і взаємодіючих підрозділів та уміти особисто вести переговори на засобах зв'язку.

Для забезпечення управління в роті (батальйоні) застосовується:

· радіо-;

· проводові;

· рухомі;

· сигнальні засоби.

Радіозасоби є найважливішими, а іноді і єдиними засобами, здат­ними забезпечити управління підрозділами. У бою всі команди по радіо передаються відкритим текстом, при цьому найменування підрозділів і посади командирів передаються позивними, а пункти місцевості — від орієнтирів, а також умовними (кодованими) найменуваннями.

Проводові засоби зв'язку застосовуються самостійно та у комплексі з радіозасобами під час розташування батальйону на місці, у вихідному районі та в обороні.

Рухомі засоби зв'язку застосовуються в усіх видах бою, на марші та підчас розташування на місці.

Сигнальні засоби зв'язку застосовуються для передачі команд і сигналів оповіщення, управління та взаємодії.

Для підтримання взаємодії між сусідніми підрозділами використовуються радіозасоби цих підрозділів, а також проводові й рухомі засоби правого сусіда.

Для управління підрозділами й вогнем: призначаються єдині орієнтири, кодуються топографічні карти та місцеві предмети, до командирів доводяться радіодані й сигнали, на озброєння й техніку наносяться розпізнавальні знаки та умовні номери.

В якості орієнтирів вибираються добре видимі вдень і вночі та найбільш стійкі від руйнування місцеві предмети.

Орієнтири нумеруються справа наліво й по рубежах від себе у бік противника. Один з орієнтирів призначається основним. Номери орієнтирів і сигнали, встановлені старшим командиром, змінювати забороняється. За необхідності командир роти (батальйону) може додатково призначати свої орієнтири й сигнали.

Сигнали оповіщення про повітряного противника, радіоактивне, хімічне й біологічне зараження мають бути постійними та доводитися до всього особового складу.

Для взаємного розпізнавання, визначення належності й місце знаходження підрозділів у кожній роті (батальйоні) першого ешелону батальйону (бригади), яка перебуває в безпосередньому зіткненні з противником або яка веде бойові дії (розвідку) в тилу противника, призначається пост (пункт) позначення в складі одного сержанта й двох солдатів. Пост забезпечується приладами спостереження, великомасштабною картою або схемою місцевості, журналом контролю, компасом, годинником, ліхтарем, засобами зв'язку й подачі сигналів розпізнавання та оповіщення.


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 115; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.03 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты