Причини виникнення, види та наслідки бюджетного дефіциту

Однією із найактуальніших проблем XX – початку XXI століття є проблема незбалансованості державних фінансів та перманенті бюджетні дефіцити. За своєю природою вони виражають одвічну проблему суспільства – суперечність між зростаючими державними потребами і обмеженими ресурсами.

Бюджетний дефіцит проявляється у кризі фінансів і є незбалансованістю макроекономічних показників. Криза фінансів таким чином проявляється у великому бюджетному дефіциті та значному державному боргу. Неконтрольований дефіцит бюджету веде до жорсткої податкової політики, спаду виробництва, зростання цін та збільшення грошової емісії. Відтак, бюджетний дефіцит є важливим показником, за допомогою якого можна визначити, в якому економічному стані перебуває країна. Наприклад, якщо розмір дефіциту державного бюджету перевищує 3% від рівня ВВП країни і виникає кожного року, це свідчить про наявність глибокої кризи в економіці країни.

Інколи навіть за умов стабільного економічного зростання, але при недостатності законодавчого обмеження урядових витрат існуватиме дефіцит. Так, наприклад, протягом 1970 – 1995 рр. у Франції, Великобританії й Німеччині лише 4 бюджетних роки були бездефіцитними, а в Канаді, Італії та США – жодного. З огляду на це, що проблема дефіцитних фінансів (крім надзвичайних економічних криз) є проблемою недостатнього державного самообмеження, відсутності сильної політичної волі у влади і невдач інституційного механізму формування фінансової політики. Водночас, дефіцит бюджету можна розглядати з позицій порушення основних принципів фіскального обміну, бо тільки за умови рівності видаткової та дохідної частин бюджету суспільство може спожити відповідні до своїх можливостей ресурси.

Бюджетний дефіцит має різні прояви і причини.

До середини ХХ ст. основними чинниками зростання бюджетних видатків науковці вважали постійні війни, ріст цін, розширення територій та збільшення чисельності населення тощо. Так, А. Вагнер сформулював закон зростання державних витрат, згідно з яким їхнє збільшення здійснюється випереджаючими темпами порівняно зі зростанням національного доходу, що зумовлено впливом індустріалізації та швидким економічним піднесенням. Водночас об’єктом аналізу стала також й суб’єктивна причинність росту державних витрат. Зокрема Ж. - Ж. Руссо констатував, що підвищення потреб держави відбувається „... в результаті зростання марних бажань”.

Звідси слідує, що основною причиною дефіциту бюджету є намагання використати коштів значно більше, аніж є фактичних доходів.

Необхідно констатувати, що причини утворення дефіциту бюджету є неоднозначними. Адже дефіцит може бути утворений в результаті дії об'єктивних економічних законів і економічних процесів, з одного боку, і в результаті свідомих дій суб'єктів владних інститутів з іншого. До загальних, глибинних причин виникнення дефіциту бюджету відносять:

- війни та військові дії: фінансування військових витрат за рахунок дефіциту бюджету, який покривається шляхом здійснення державних запозичень, може викликати великий дисбаланс бюджету і після закінчення війни;

- економічні кризи і розрив стійких економічних зв'язків;

- збільшення питомої ваги державних витрат по відношенню до ВВП;

- політична складова: адже рішення про підвищення податкових ставок або зменшенні соціальних витрат для збалансування бюджету можуть негативно відбитися на рейтингах політичних сил і призвести до поразки на виборах;

- формування бюджету на основі нереалістичних прогнозах макроекономічних показників і порушення порядку планування бюджету;

- неефективність функціонування діючої бюджетної та податкової системи країни: проведення податкової політики держави, яка за своєю економічною суттю не задовольняє вимог платників податків, призводить до збільшення тіньового сектора економіки і скорочення прибуткової частини бюджету;

- використання дефіциту з метою стимулювання економічного зростання або протидії наслідкам економічних криз, тобто дефіцит бюджету служить інструментом економічного регулювання .

Досліджуючи сутність та причини дефіциту бюджету, зауважимо, що особливою специфікою при цьому відзначаються державні фінанси тих країн, де протягом багатьох років переважала державна форма власності. Наслідками системної кризи директивної економіки стало розбалансування державних фінансів, оскільки зниження ролі держави у функціонуванні суспільно – політичних та економічних процесів та створення нових державних утворень на теренах Союзу вимагали швидкого реформування бюджетної та податкової систем, зміни структури бюджетних видатків, що гальмувалося економічною кризою, відсутністю власних грошей та системи фінансового ринку. Такий комплекс соціально – економічних факторів появи бюджетного дефіциту практично не спостерігався у будь – яких інших державах світу.

Зокрема, в Україні на початку 1990-х рр., в результаті стрімкого зниження ВВП значно звузилася дохідна база бюджету, а проведена у цей час податкова реформа, метою якої було зниження рівня оподаткування та лібералізації економіки лише негативно вплинула на доходи бюджету.

Однією з проблем є також тінізація економіки, яка бере свій початок ще з проголошення незалежності України. Процеси політичного та економічного розпаду колишнього Союзу створили підвалини для стрімкого нагромадження первинних капіталів, у тому числі й кримінального походження. Додаткові умови для розвитку тіньової діяльності створила успадкована Україною спотворена галузева та регіональна структура промисловості, негативний вплив якої посилила надмірна монополізація, що заважала розвиткові конкурентного середовища. В результаті, у середині 90-х рр. рівень тінізації економіки досяг 65% офіційного ВВП.

Основною причиною такого явища виступає наявність податкових пільг, що зумовлює нерівномірність розподілу фіскального навантаження між платниками податків; нестабільність податкового законодавства та правовий нігілізм суб’єктів економічних відносин; корупція державних службовців і небажання суспільства підвищувати власну фіскальну культуру.

Іншим чинником бюджетного дефіциту є не завжди адекватне економічній ситуації зростання бюджетних видатків. Так, економіст Ф. Нітті, характеризуючи структуру бюджетних видатків багатьох країн світу протягом трьох десятиліть, дійшов висновку, що зростання військових та соціальних видатків призводить до утворення бюджетного дефіциту, а отже, – й державного боргу.

Також одним із чинників значного збільшення непередбачених бюджетних видатків, а, отже – бюджетного дефіциту нашої держави, є борги підприємств за кредитами, залученими під державні гарантії. Лише в 2005 році держава спрямувала близько 10 млрд. грн. на погашення гарантованих кредитів, виданих протягом 1992-2000 років. Тобто, неефективне використання бюджетних коштів та ліберальне оформлення державних гарантій не лише завдають фінансової шкоди країні, але й розбалансовують систему державних фінансів, псуючи при цьому кредитний та інвестиційний рівень України.

Також важливими чинниками дефіциту бюджету в Україні є інфляційні процеси, проблеми функціонування грошового обігу та грошових розрахунків, не завжди ефективна інвестиційна, податкова та кредитна політика. Так, добре відомий ефект Олівера – Танзі, який мав місце в деяких країнах Латинської Америки під час високих темпів інфляції, і котрий полягає у зростанні реального бюджетного дефіциту при збільшенні інфляції.

Характеризуючи причини виникнення бюджетного дефіциту, варто розглянути також його види, адже бюджетний дефіцит є складним явищем, яке розглядається виходячи із різних аспектів. Відтак, визначають такі види бюджетного дефіциту:

1) За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на:

- відкритий — офіційно затверджений стан бюджету у законі про Державний бюджет України на плановий рік чи у рішеннях сесій місцевих рад про відповідний місцевий бюджет. У цих документах не тільки фіксуються загальні обсяги дефіциту, а й конкретизуються джерела його фінансування;

- прихований — офіційними документами не визнається. На практиці є кілька варіантів прихованого і напівприхованого дефіциту, пов'язаних зі свідомим завищенням планових обсягів доходів, включенням до складу доходів таких джерел, які використовують не для фінансування планових видатків, а для покриття бюджетного дефіциту;

- квазіфіскальний — прихований дефіцит бюджету, обумовлений квазіфіскальною діяльністю держави;

2) За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває :

- вимушений — є наслідком економічної і фінансової кризи, він пов`язаний із бажанням чи необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх є в наявності. Тобто, можна скоротити видатки до наявних доходів, або, підвищивши рівень оподаткування, збільшити доходи і тим самим вирішити проблему;

- свідомий — є наслідком використовуваної політики „дефіцитних фінансів”. За таких умов, формування бюджетного відбувається для певних визначених цілей (стимулювання економічного розвитку, збільшення соціальних стандартів тощо), а його фінансування часто передбачає залучення державних позик;

- активний — характеризує комплекс заходів, направлених на розвиток відтворювальних процесів у виробництві і розвитку економіки в цілому;