Класифікація джерел фінансування бюджетного дефіциту

На сьогоднішній день питання фінансуваннябюджетних дефіцитів набувають надзвичайної ваги, адже розбалансованістьбюджету негативно впливає на всі сфери суспільного добробуту та сприяєпоглибленню фінансової нестабільності, а в умовах глобалізації економічногорозвитку та інтернаціоналізації світових господарських зв’язків бюджетнідефіцити є чинником підвищення ризику економічної діяльності, несутьпотенційний ризик монетизації та дефолту.

З іншого боку, “хронічний” бюджетний дефіцит невпинно збільшує розмір державного боргу, обмежуючи можливості уряду при проведенні стабілізаційної політики. Значний бюджетний дефіцит вважається своєрідною “бомбою” сповільненої дії, яка рано чи пізно вибухне, руйнуючи економічну систему вимушеною монетизацією державного боргу та гіперінфляцією.

Таким чином, актуальним є питання вибору способів та стратегії фінансування дефіциту зведеного та Державного бюджету та, як наслідок, скорочення державного боргу.

Під фінансуванням дефіциту бюджету розуміється процедура залучення коштів з різних джерел з метою забезпечення фінансування державних витрат.

Окремі науковці виводять тезу, що фінансування дефіциту бюджету повинно проводитись урядом трьома шляхами: за рахунок зовнішніх позик, кредитів банків та шляхом залучення коштів на ринку цінних паперів.

Класифікація фінансування бюджету за типом боргового зобов'язання передбачає, що фінансові зобов'язання держави включають такі види:

- облігації внутрішньої та зовнішньої державної позики та інші державні цінні папери;

- довго-, середньо- і короткострокові позики та кредити;

- зміна обсягів готівкових коштів, депозитів і цінних паперів, що використовуються для управління ліквідністю у розрізі внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування.

Такі ознаки безпосередньо стосуються класифікації джерел фінансування бюджетного дефіциту як виду фінансових ресурсів. Ці джерела класифікують :

1) За способом залучення джерела фінансування бюджетного дефіциту поділяють:

а) емісійні - пов'язані з додатковим залученням грошової маси для покриття державних видатків і супроводжуються емісією грошей;

б) неемісійні - джерела відображають взаємовідносини між державою як позичальником і юридичними та фізичними особами, урядами інших країн та міжнародними фінансовими організаціями як кредиторами і не мають безпосереднього відношення до емісії грошей;

2) За характером впливу на інфляційні процеси джерела фінансування дефіциту бюджету бувають:

а) інфляційні - джерелом виступає монетизація дефіциту, яка відбувається за надання урядові позик центрального банку, купівля центральним банком державних цінних паперів, а також завдяки додатковій емісії грошей;

б) неінфляційні джерела - суттєво не впливають на інфляційні процеси і включають запозичення на внутрішніх і зовнішніх фінансових ринках, залишки бюджетних коштів, трансферти (у вигляді безоплатної і безповоротної фінансової допомоги), накопичення заборгованості (прострочення платежів за борги або куплені товари, підвищення податків тощо);

3) За рівнями управління розрізняють :

а) центральні джерела — це емісійні і неемісійні джерела, які використовуються урядом для покриття дефіциту державного бюджету;

б) місцевими вважаються неемісійні джерела, які використовуються органами місцевого самоврядування для фінансування дефіцитів місцевих бюджетів. Як правило, до останніх належать внутрішні місцеві запозичення, кредити комерційних банків, вільні залишки коштів місцевих бюджетів тощо.

Класифікаційна ознака фінансування бюджету за типом кредитора передбачає, що джерела покриття дефіциту (фінансування) поділяються на внутрішні і зовнішні.

Зовнішні джерела фінансування бюджетного дефіциту виражаються через позики, отримані від нерезидентів, наслідком чого може бути зростання зовнішнього боргу держави.

До складу джерел зовнішнього фінансування дефіциту бюджету включаються:

- кошти, що надійшли від розміщення державних позик, які здійснюються шляхом випуску державних цінних паперів від імені держави чи відповідного регіону, номінальна вартість яких зазначена в іноземній валюті;

- кредити іноземних держав, міжнародних фінансових організацій, інших суб'єктів міжнародного права та іноземних юридичних осіб в іноземній валюті, включаючи цільові іноземні кредити (запозичення);

- кредити кредитних організацій в іноземній валюті;

- інші джерела зовнішнього фінансування дефіциту бюджету.

Внутрішні джерела — це надходження від сектору державного управління, тобто обсяг запозичень за рахунок емісії цінних паперів, що здійснює Міністерство фінансів України, надходження від органів грошово-кредитного регулювання і банківських установ та інші внутрішні джерела. Негативним при цьому є те, що під час проведення активної політики залучення фінансових ресурсів на внутрішньому ринку держави формується внутрішній державний борг.

Відпрацювання механізму фінансування дефіциту бюджету за рахунок зовнішніх і внутрішніх запозичень, визначення їх впливу на економіку дозволило дійти висновку, що їх залучення повинно ґрунтуватись на чітко виваженій науковій основі, тому що зростання державного боргу країни без прийняття заходів щодо стабілізації економіки, інвестиційної діяльності, розвитку відтворювальних процесів у виробництві призведуть до ще більших негараздів у економіці.

Що стосується України, то відповідно до ст. 15 Бюджетного кодексу джерелами фінансування бюджету є:

1. Кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень, тобто операцій, пов’язаних з отриманням державою (місцевим органом влади) позик на умовах повернення, платності та строковості для фінансування державного (місцевого) бюджету, наслідком яких є формування державного або місцевого боргу.

2. Кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов’язані з процесом приватизації) – щодо державного бюджету; кошти від відчуження майна, що перебуває в державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна» вiд 4 березня 1992 р. №2163-XII, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

До надходжень, безпосередньо пов'язаних із процесом приватизації, належать надходження від покупців за подання заяви на приватизацію; кошти від збору за реєстрацію покупців для участі в аукціоні, конкурсі; суми штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за придбані об'єкти приватизації; надходження від продажу патентів на право оренди приміщень; відсотки, нараховані на суму відстрочених платежів тощо.

3. Повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред’явлення цінних паперів.

4. Вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом, за яким залишок бюджетних коштів загального фонду використовується для фінансування дефіциту бюджету, якщо його обсяг на кінець попереднього бюджетного періоду перевищив обсяг оборотного залишку коштів відповідного бюджету .

У цілому теоретично можливі три основних варіанти фінансування бюджетного дефіциту: продаж державних активів, державні запозичення та монетизація дефіциту.

Продаж державних активів для покриття дефіциту вважається досить рідкісним явищем. Воно характерне для перехідних економік. Враховуючи обмеженість, цей метод не є універсальним, а разовим.

Державні запозичення (зовнішнє та внутрішнє фінансування), з одного боку, розширюють фінансові можливості держави, є ефективним інструментом вилучення зайвих коштів з обігу, на відміну від підвищення податків психологічно не викликають опору. З іншого боку, вони перетворюють взяті урядом позики у національний борг, витісняють частину приватних інвестицій, державний бюджет обтяжується видатками на обслуговування боргу, а критичні його розміри загрожують державі дефолтом.

Причому, як зовнішні, так і внутрішні позики, в основному спрямовуються не на інвестиційну політику у розбудові економіки, а на вирішення питань сьогодення і погашення дефіциту бюджету. Тому потрібне чітке усвідомлення, що бюджет формується не від потреб, а від можливостей мобілізації фінансових ресурсів, що потребує жорсткого обмеження видатків. Адже з плином часу відносна величина державного боргу та витрати на його обслуговування стають дуже високими. Тому наступає такий момент коли параметри бюджетно-податкової політики необхідно суттєво змінювати, а довгострокові витрати в результаті допущеного зростання бюджетного дефіциту набагато перевищують отриману вигоду.

Монетизація бюджетного дефіциту використовується тоді, коли за наявності дефіциту держава має великий зовнішній борг, внаслідок якого залучення зовнішніх позик неможливе, а всі внутрішні джерела вичерпані. Цей метод є вимушеним і вважається доцільним, коли всі офіційні валютні резерви центрального банку використані, у зв'язку з чим врегулювання платіжного балансу залишається першочерговим завданням, причому передбачається, що економіка витримає високу інфляцію. За ініціативою центрального банку запускається механізм друкування нічим не забезпечених грошей, що вирішує проблему дефіциту бюджетних ресурсів.

Цей метод покриття дефіциту, незважаючи на простоту, приховує велику небезпеку, оскільки додаткова емісія збільшує пропозицію грошей в обігу і порушує пропорції, описані рівнянням Фішера:

MV = PQ, (1.1)

де М — пропозиція грошей; V — швидкість обороту грошей; Р — середні ціни; Q — пропозиція продукту.

У короткостроковому періоді ні швидкість обороту грошей, ні динаміка продукту не можуть компенсувати приріст грошової маси. Тому найоперативніше у цьому випадку реагують ціни, зростання яких відвернути не можливо. Так запускається механізм інфляції. Уряд певний час матиме зиск з цього (сеньйораж), якщо друкуватиме гроші швидше, ніж на це сподіваються громадяни. Але в міру того, як населення позбуватиметься готівки, щоб "втекти" від інфляції, грошова маса збільшується до критичного рівня, а інфляція досягне гіперрозмірів. Ця обставина змусила більшість країн, включаючи й Україну, на законодавчому рівні заборонити емісію як джерело фінансування бюджетного дефіциту.

Отже, монетизація бюджетного дефіциту є вимушеним, неефективним і небажаним способом його фінансування, який використовується за значних обсягів зовнішньої заборгованості і якщо всі можливості внутрішнього боргового фінансування вичерпані.

З одного боку, джерела фінансування дефіциту є симетричним поняттям стосовно самого дефіциту. При цьому величина бюджетного дефіциту дорівнює обсягу необхідного для його покриття. З іншого боку, залучення таких грошових надходжень, які належать до джерел фінансування дефіциту, свідчить про від'ємну розбалансованість бюджету. Якщо уряд не вживатиме заходів щодо її подолання і разом з цим не вдаватиметься до залучення джерел фінансування дефіциту, відбуватиметься нагромадження платежів.

Слід відмітити, що операції з фінансування бюджету мають на меті забезпечити не лише покриття дефіциту, а й управління ліквідністю бюджету.

Таким чином, бюджетний дефіцит є важливим інструментом державної фінансової полiтики, який вагомо впливає на економiчне та соцiальне становище країни.

В нинішніх умовах формування бездефіцитного Державного і місцевих бюджетів є практично неможливим, адже є прямий зв’язок між дефіцитом і основними показниками розвитку економіки держави. Основні чинники, що впливають на зростання дефіциту бюджету, полягають в економічній та політичній нестабільності, недосконалості законодавчої бази, невиваженій бюджетній та податковій політиці. Тому, задля забезпечення оптимального рівня соціального захисту населення та розвитку економіки, держава змушена залучати додаткові фінансові ресурси. Проте, охарактеризовані способи фінансування бюджетного дефіциту підтверджують той факт, що кожен з них має відповідні позитивні і негативні якості, а ідеального методу покриття дефіциту немає.

Загалом зазначимо, що бюджетний дефіцит – особливе фінансове явище, що характеризується у різних аспектах, і не обов’язково є чимось надзвичайним та негативним. Навіть більше того, причини виникнення, форми прояву та економіко-політичні ефекти дефіциту індивідуальні для кожної держави, що зумовлено характером та станом економіки тієї чи іншої країни, її бюджетною, фіскальною та грошово-кредитною політикою тощо.

Методичні вказівки до розв'язку задач з Теми «Державний дефіцит»