Ведення наступального бою

Початку наступу передує нанесення ракетно-бомбових, авіаційних ударів та артилерійська підготовка. Тривалість артилерійської підготовки атаки залежить від характеру оборони противника, наявності артилерійських засобів та боєприпасів і складає 20-40 хв. та більше.

Мотопіхота та танки в період артилерійської підготовки висуваються на рубіж атаки. З виходом на рубіж атаки вогонь засобів, що підтримують атаку, переноситься у глибину оборони противника, і підрозділи атакують противника.

Наступ передбачається вести рішуче, у високому темпі, від об’єкту до об’єкту. Оволодівши об’єктом, підрозділи продовжують просуватися вперед, щоб зберегти зіткнення з противником та не дати йому можливості організувати оборону на новому рубежі.

До наступу взвод може переходити в різних умовах бойової обстановки. При відсутності безпосереднього зіткнення з противником взвод у складі роти здійснює марш з метою зближення з противником. Марш може закінчуватися виходом в район зосередження або безпосередньо на вихідний рубіж для наступу.

У районі зосередження підрозділи розміщуються розосереджено, займають кругову оборону, отримують бойовий наказ та завершують підготовку до наступу.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником наступ здійснюється із займаємого району оборони.

Мотопіхотний взвод наступає у тісній взаємодії з танками. При діях спільно з танками мотопіхота може наступати попереду танків або за ними на віддаленні в обох випадках до 300 м. Вважається, що якщо місцевість або протитанкова оборона противника обмежує або затруднює просування танків, то мотопіхота повинна наступати попереду танків, а танки – підтримувати її вогнем. Після того як мотопіхота просунеться вперед і знищить перешкоду, танки обганяють її і наступають попереду.

Наступ на противника, що поспішно перейшов до оборони, або надійно подавлений вогнем, рекомендується вести, маючи танки попереду мотопіхоти. При цьому танки своїм вогнем знищують живу силу та вогневі засоби противника.

При наступі на підготовлену, насичену протитанковими засобами і недостатньо подавлену вогнем оборону противника мотопіхота діє попереду танків, знищуючи живу силу та захищаючи танки від вогню протитанкових засобів. Танки в свою чергу ведуть боротьбу з танками та іншими вогневими засобами противника, забезпечуючи тим самим просування піхоти.

БМП зазвичай просуваються за атакуючою піхотою на віддаленні до 400 м в готовності прийняти піхоту для розвитку успіху атаки, або здійснюють обхід опорних пунктів противника з метою виходу в його тил.

Командир взводу здійснює управління взводом в бою з командного пункту по радіо, сигналами або через посильних.

Танки та мотопіхота оволодівають об’єктом атаки у тісній взаємодії: танки знищують піхоту противника та його вогневі засоби, знищують оборонні споруди, а мотопіхота знищує противника у ближньому бою та прикриває танки від протитанкових засобів. Об’єкт, який захоплений, закріплюється. З оволодінням об’єктом атаки взвод продовжує наступ. Окремі вогневі засоби в глибині оборони знищуються діями з фланга (тилу) або обходяться та залишаються для подальшого знищення силами другого ешелону роти (батальйону). При виявленні відходу противника командир взводу організовує стрімке переслідування з метою розвитку успіху. У випадку затримки наступу взвод організує кругову оборону, окопується і готується до відбиття можливих контратак. Наступ продовжується після відбиття контратак і приведення взводу в порядок.

Основи оборони

Оборона – вид бою, до якого війська переходять з метою відбиття нападу противнивка, виграшу часу та економії сил та засобів для наступного переходу в атаку. Мистецькою побудовою оборони та маневром війська повинні зупинити наступ, змусити противника зосередитися на заздалегідь намічених районах та знищити його. Вважається, що оборона може бути успішною, якщо противнику не вдалося створити більш ніж трикратної переваги.

Оборона в армії провідних країн світурозглядається, як один із основних видів бойових дій, до яких війська переходять тимчасово з метою зриву наступу противника і економії сил та засобів на одних напрямках і створення переваги над противником, для рішучих дій на інших, недоступних для захоплення противником важливих районів; виграшу часу і утворення зручніших умов для переходу в наступ.

Підрозділи, які обороняються, повинні завдати противнику максимальних втрат, порушити його взаємодію, перешкодити згрупуванню сил і розгромити його шляхом активного маневру і вогню.

Перехід до оборони може здійснюватися завчасно або вимушено,в умовах безпосереднього зіткнення з противником або при відсутності зіткнення з ним.

Завчасновійська переходять до оборони тоді, коли противник переважає їх в силі і в засобах, і займає вигідніше становище. В цьому випадку вони можуть зайняти намічені райони оборони завчасно до початку бойових дій. Райони оборони удосконалюються в інженерному відношенні наскільки дозволяє обстановка, основна увага при цьому приділяється створенню системи загороджень.

Вимушений перехід до оборони робиться, коли противник випереджає війська в розгортанні або при невдалому закінченні зустрічного бою. В таких випадках оборона організовується в ході бойових дій під ударами противника.

В залежності від угруповання сил і засобів підрозділів, що знаходяться в обороні, інженерного обладнання місцевості і методів ведення оборонного бою, оборону ділять на два основних види: позиційну та мобільну.

Мобільна оборона організовується і ведеться з’єднаннями. Вона проводиться методом оборонно-наступальних дій. Підрозділи (батальйон, рота, взвод) у всіх випадках організовують і ведутьпозиційну оборону.

Позиційна оборона організовується і ведеться з метою утримання рубежу або району місцевості з метою відбити наступ переважаючих сил противника і нанести йому максимальних втрат. Характерною особливістю позиційної оборони є вміле використання вогневих видів зброї і вигідних умов місцевості.

Місце взводу у бойовому порядку роти (батальйону)

В обороні мотопіхотний взвод може знаходитися у першому або у другому ешелоні роти, у складі бойової охорони або у резерві батальйону.