Засоби посилення

Мотопіхотний взвод веде оборону, взаємодіючи з сусідніми взводами при підтримці засобів старшого командира. У районі оборони взводу можуть розміщуватися 1-3 танки із складу танкового взводу, приданого роті, обладнуватися вогневі позиції ПТРК, радіолокаційний пост. Його дії можуть підтримуватися іншими вогневими засобами (підрозділами мінометів, польової та зенітної артилерії, підрозділами інженерних військ та вертольотів вогневої підтримки), які як правило використовуються централізовано в інтересах всієї роти.

Бойовий порядок взводу в обороні

В обороні мотопіхотний взвод готує район оборони, в якому обладнує опорний пункт. Ширина опорного пункту залежить від завдання, боєздатності взводу, характеру місцевості і може скадати 400-500 м по фронту. Його глибина створюється за рахунок обладнання запасних позицій і може бути до 400 м.

Бойовий порядок взводу в обороні шикується у лінію відділень з тим, щоб забезпечити максимальну щільність вогню перед переднім краєм і на флангах опорного пункту. Найближчий рубіж загороджувального вогню артилерії і мінометів призначається якомога ближче до переднього краю оборони (до 200 м). Для БМП взводу, а також танків і ПТРК, приданих роті, в опорному пункті взводу обладнуються вогневі позиції на відстані до 200 м від переднього краю і 200-300 м по фронту один від одного. Як правило, БМП взводу з механіками-водіями та навідниками-операторами зводяться в ротні групи БМП і розміщуються у вказаному районі в глибині оборони.

Мотопіхотне відділення в обороні розміщується у взводному опорному пункті і займає позицію по фронту 100-125 м. Воно готує основну і 1-2 запасних позиції. Мотопіхотним відділенням і вогневим засобам призначаються сектори для ведення вогню, що перекривають один одного, і рубіж загороджувального вогню.

Командно-спостережний пункт командира взводу обладнується в глибині опорного пункту на відстані до 200 м, а командирів відділень – до 70 м від переднього краю.

Інженерне обладнання опорного пункту взводу включає: обладнання основних і запасних позицій відділень, позицій вогневих засобів, влаштування командно-спостережного пункту командира взводу та командирів відділень, розчистку секторів обстрілу та влаштування загороджень перед переднім краєм і на флангах опорного пункту. Особлива увага приділяється маскуванню позицій від наземного та повітряного спостереження. У першу чергу здійснюється інженерне обладнання основних позицій відділень. Позиція обладнується одиночними або (при низькому моральному стані солдатів) парними окопами. Відстань між одиночними окопами – до 10 м, між парними - до 20 м. за наявності часу так само обладнуються запасні позиції відділень. При наявності часу інженерне обладнання опорного пункту взводу безперервно удосконалюється. При удосконаленні позицій окопи з’єднуються між собою в траншею, кожний окоп наполовину перекривається деревоземляним покриттям товщиною не менше 45 см, в окопах обладнуються підбрустверні ніші для укриття в положенні лежачи або бліндажі на 2 чол. Основна позиція з’єднується із запасними ходами сполучення. Одочасно із обладнанням окопів відділення розчищає сектор обстрілу та маскує позиції від наземного та повітряного спостереження.