Підтримання інноваційного підприємництва шляхом створення бізнес-інкубаторів

Значна роль у створенні та практичному використанні інновацій належить підприємницьким фірмам малого бізнесу. Утім доволі часто підприємці, які мають цікаву перспективну підприємницьку ідею, не мають змоги розпочати власну справу самотужки внаслідок різних причин, зокрема через відсутність власних ресурсів у необхідному обсязі й високу вартість позиченого стартового капіталу, через обмежений доступ до нього внаслідок високих ризиків банкрутства та відсутності кредитної історії, а також через відсутність спеціальних знань у певних сферах господарської діяльності, наприклад в якісному плануванні бізнесу. І навіть розпочавши працювати, більшість новостворених фірм упродовж початкового періоду свого функціонування вимушені запозичувати дорогий капітал через незначні обсяги надходжень від продажу в цей період, оскільки такі надходження не можуть компенсувати високі витрати, характерні для діяльності у початковий період, що зрештою може призвести до банкрутства. У зв’язку з цим у багатьох країнах з метою формування сприятливих умов для стартового розвитку малих підприємств створюють спеціальні установи, які дістали назву «бізнес-інкубатори».

Бізнес-інкубатори – установи, створювані з метою формування сприятливих умов для стартового розвитку малих інноваційних підприємств шляхом надання їм допомоги у вигляді певного комплексу послуг і ресурсів.

На початкових етапах свого функціонування малі підприємницькі фірми перебувають у складі бізнес-інкубатора, який, своєю чергою, створює необхідні умови для їхнього успішного становлення, здійснюючи тим самим їх «вирощування». Тобто принципова особливість бізнес-інкубаторів полягає в тому, що вони займаються не виробництвом конкретної товарної продукції, а здійснюють підтримку створення і розвитку нових незалежних суб’єктів господарювання, виступають для них своєрідним стартовим майданчиком. Бізнес-інкубатори допомагають новим фірмам виживати під час початкового періоду їхньої діяльності, вирішуючи проблеми обмеженого доступу до необхідних ресурсів, надаючи доступні за вартістю приміщення, якісні консультації з питань розвитку бізнесу, послуги з аналізу ринку, бухгалтерського обліку, управління кадрами, фінансами, а також інші послуги, які відповідають потребам фірм, що перебувають у їхньому складі. Зрештою підприємець зосереджується на одному завданні – розпочати випуск продукції чи послуги та захопити певну частку ринку. Решту проблем йому допомагає вирішити персонал бізнес-інкубатора – адміністрація, експерти та консультанти.

Термін перебування малих фірм у складі бізнес-інкубатора зазвичай не перевищує трьох років. Вважається, що саме після цього терміну фірма, вийшовши з бізнес-інкубатора, здатна самостійно функціонувати. Проте загалом термін перебування фірми в інкубаторі зумовлюється, з одного боку, тривалістю циклу освоєння нею нової технології чи продукції, а з іншого – запровадженою керівництвом інкубатора системою стимулів, які підштовхують її до прискорення самостійного налагодження власної справи, зокрема за рахунок гнучкості орендної плати [3 Волков, с. 118].

Отже, головною метою діяльності бізнес-інкубатора є допомога у створенні стабільного прибуткового малого підприємства.

Послуги, які надають бізнес-інкубатори малим підприємницьким фірмам, що перебувають у їхньому складі, є різноманітними, зокрема:

· здавання в оренду приміщень (офісних, виробничих, лабораторних, конференц-зали), меблів, засобів зв’язку, офісної техніки, транспортних засобів;

· консультування (з бізнес-планування, розвитку бізнесу, з управління якістю, юридичних, економічних, податкових та інших питань);

· управлінсько-економічні послуги (послуги менеджера, бухгалтера, фінансиста, економіста, маркетолога);

· послуги щодо отримання наукового і технологічного устаткування (прокат, допомога в отриманні устаткування в лізинг);

· послуги щодо отримання фінансових ресурсів (стартове фінансування, пошук інвесторів, залучення кредитів, надання кредитів через власну кредитну спілку);

· маркетингові послуги (аналіз ринку, допомога у виході на ринок, рекламне забезпечення), презентаційні послуги (виставки, конкурси, ділові зустрічі, конференції), створення позитивного іміджу;

· послуги щодо роботи з персоналом (підбір кадрів, тестування й організація стажування персоналу, навчання (тренінги, курси перепідготовки) підприємця відповідно до потреб, необхідних для успішного ведення бізнесу, навчання персоналу);

· розроблення бізнес-планів та інвестиційних проектів, їхня експертиза (науково-технічна, екологічна, комерційна);

· транспортування та комунікаційні послуги (телефон, факс, електронна пошта, пошта, Інтернет);

· послуги щодо охорони та господарського обслуговування приміщень (водопостачання, водовідведення, постачання електроенергії, теплопостачання, пожежна, санітарна безпека, озеленення прибудинкової території тощо);

· інші послуги – видавничі (видання буклетів, рекламних проспектів, листівок), послуги секретаря тощо.

У всьому світі бізнес-інкубатори, як правило, є неприбутковими організаціями, бо надають послуги фірмам, які перебувають в їхньому складі, значно дешевше за ті, що пропонуються на ринку. Бізнес-інкубатори можуть самоокупитися лише на 10-60% [8 Федулова, с. 200] і тому, вони здебільшого існують на кошти муніципалітетів чи спонсорів.

Разом із тим наголосимо, що будь-яке підприємство в бізнес-інкубатор не візьмуть. Приймаючи рішення про прийняття до складу бізнес-інкубатора новостворених малих підприємств, оцінюється реальність ефективного втілення в життя їхньої бізнес-ідеї, наявність у бізнес-інкубатора ресурсів, необхідних для реалізації цієї ідеї. Окрім цього, критеріями відбору підприємств можуть бути:

1) наявність потенціалу розвитку малого підприємства в регіоні;

2) освоєння малим підприємством виробництва нових товарів чи надання нових видів послуг населенню;

3) орієнтація малого підприємства на впровадження нових технологій;

4) значний потенціал малого підприємства у створенні нових робочих місць;

5) створення малого підприємства безробітними або іншими категоріями малозабезпечених і незахищених верств населення.

Залежно від профілю самого бізнес-інкубатора, останній може об’єднувати підприємства як різного, так і однакового спрямування[1]. Наприклад, класичний бізнес-інкубатор, зорієнтований на розвиток бізнесу, об’єднує під своїм дахом підприємства найрізноманітнішого профілю: від автосервісу до кондитерської. Іноді, навпаки, бізнес-інкубатори об’єднують підприємства лише одного спрямування – з метою розвитку в регіоні саме слабкого сектору бізнесу (наприклад, є швейні, медичні, сільськогосподарські бізнес-інкубатори). Є бізнес-інкубатори, зорієнтовані суто на розвиток науково-технічних підприємств.

Крім новостворених, до бізнес-інкубатора на обмежений термін можуть входити фірми, які успішно функціонують, якщо вони відповідають хоча б одній з таких вимог [4, с. 197]:

· фірма стабільно працює, прибуткова, може забезпечити надходження коштів у бізнес-інкубатор за надані їй послуги;

· фірма має досвід, що може бути корисним для інших учасників бізнес-інкубатора;

· фірма виробляє товари (надає послуги), що можуть бути безпосередньо використані учасниками даного бізнес-інкубатора.

Можливі партнери бізнес-інкубаторів відображені на рис. 6.1.

Рис. 6.1. Можливі партнери бізнес-інкубаторів[2]

Діяльність бізнес-інкубаторів приносить користь не лише тим новоствореним фірмам, які перебувають в його структурі, набуваючи необхідного досвіду роботи в обраній сфері діяльності. Так, за даними аналітичного центру «Академія»[3], за звичайних умов упродовж трьох років виживають лише 14-30% новостворених малих підприємств, тоді як у бізнес-інкубаторі їхня частка значно зростає і становить 85-86%.

Діяльність бізнес-інкубаторів приносить значну користь і регіону, в якому вони функціонують, підтримуючи розвиток малого бізнесу. Збільшення кількості та якісний розвиток малих підприємств у регіоні як результати діяльності бізнес-інкубаторів має такі основні позитивні наслідки:

- створюються нові виробництва, збільшується кількість робочих місць у регіоні (лише 1990-х роках завдяки діяльності бізнес-інкубаторів малий бізнес створив близько 80% нових робочих місць у Європі та США[4]);

- зменшується обсяг витрат місцевого бюджету, пов’язаних із безробіттям, унаслідок зростання зайнятості населення;

- збільшується обсяг податкових надходжень до місцевого бюджету;

- розвивається регіональна інфраструктура;

- підвищується рівень життя населення.

Перший у світі бізнес-інкубатор з’явився наприкінці 50-х років ХХ ст. у США за задумом американського соціолога, який взяв в оренду за безцінь нікому не потрібний будинок старого вокзалу, розділив його на невеликі кімнати, найняв кваліфікованих юриста й економіста, після чого почав дуже дешево здавати офіси для підприємців-початківців. Результати перевершили сподівання. Якщо за звичайних умов, за даними статистики, зі 100 підприємців-початківців у той час «вставали на ноги» лише 12, то у бізнес-інкубаторі, що функціонував у старому вокзалі, невдовзі близько 30% підприємців перейшли з малого бізнесу в середній і ще більше їх посіли вагоме місце в малому бізнесі.

Сам автор цієї ідеї такого результату й очікував, адже від із самого початку був переконаний: якщо підприємцям дати можливість, не соромлячись один одного, перевіряти свої ідеї, звертати увагу на помилки сусідів, швидко обмінюватися досвідом, то й результати будуть кращими, ніж коли кожен поодинці шукатиме шлях до успіху. Коли їм бракуватиме власного досвіду, вони можуть звернутися за порадою до фахівців: юристів, економістів тощо [Василенко, с. 106-107].

Успіх першого бізнес-інкубатора призвів до того, що місцева влада багатьох штатів США підтримала подібні проекти шляхом їхнього фінансування, результатом чого було зростання кількості малих підприємств і, відповідно, кількості робочих місць та обсягу податкових надходжень до бюджету. Згодом досвід створення бізнес-інкубаторів запозичили і в Європі.

В Україні бізнес-інкубатори почали створюватися в багатьох містах наприкінці 90-х років минулого століття завдяки фінансуванню донорськими організаціями кількох проектів. Ці бізнес-інкубатори зареєстровані переважно як громадські організації, оскільки саме такий статус давав їм можливість отримати інфраструктурну підтримку від благодійних фондів, яка є критично важливою в період заснування бізнес-інкубаторів. Загалом бізнес-інкубатори в Україні здебільшого існують за рахунок коштів міжнародних фондів, програм, грантів, кредитів і лише невеликою мірою – коштів місцевих адміністрацій та спонсорів та завдяки безкорисливій роботі окремих ентузіастів з числа бізнесменів, освітян, науковців та прогресивних представників місцевої влади.