Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


ОЦІНКА СЕРЕДОВИЩА СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ЗАГАЛЬНИХ ТЕНДЕНЦІЙ




¢ Середовище МЕВ може бути визначене як система умов і факторів існування міжнародних економічних зв'язків.

¢ При цьому розрізняють два види середовища: зовнішнє середовище (оточення системи) і внутрішнє середовище (контекст системи).

¢ Внутрішнє середовище МЕВ—це внутрішня будова системи МЕВ разом з її внутрішніми законами існування, функціонування і розвитку.(ЗЕД, управління, суб’єкти, форми і види, внутрішні закони).

¢ Зовнішнє середовище МЕВ—це зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ умови реалізації форм і видів різних видів МЕВ.

 

СТРУКТУРА ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

¢ 1.За сферами впливу на: природно-географічне, політико-правове, економічне, соціально-культурне середовище.

¢ 2.За безпосередністю впливу, дії:

¢ а) умови і фактори прямої(безпосередньої) дії – міжнародні організації, міжнародні правові норми, торговельні представництва, комунікаційні мережі. Також це все становить інфраструктуру МЕВ.

¢ б) умови і фактори непрямої(посередньої) дії

2. ПРИРОДНО-ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ МЕВ

¢ Найголовніші умови і фактори, що впливають на розвиток МЕВ, пов’язані з нерівномірністю розташування природних ресурсів, з наявністю чи відсутності тих чи інших ресурсів у різних країнах. Наявність ресурсів тісно перекликається з різноманітністю кліматичних умов, яка сприяє розвитку міжнародного поділу праці, а відповідно, грає значну роль у розвитку МЕВ.

¢ Наприклад: у країнах з теплим кліматом збирають по два урожаї; морські країни встановлюють між собою економічні зв’язки морським транспортом; країни одного материка використовують автомобільний і залізничний транспорт.

¢ Не менш важливу роль грає геополітичне розташування країни - це розташування по відношенню до інших країн на шляху чи на перетині різноманітних інтересів суб’єктів світового господарства. Країни, що знаходяться на перетині таких шляхів, спеціалізуються на наданні посередницьких послуг фінансового, комерційного і транспортного типу

3. ПОЛІТИЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

¢ Політи́чний режи́м — тип, характер влади в країні; сукупність засобів і методів здійснення політичної влади, яка відображує характер взаємовідносин громадян і держави. Визначається способом і характером формування представницьких установ, органів влади, співвідношенням законодавчої, виконавчої і судової влади, центральних і місцевих органів, становищем, роллю та умовами діяльності громадських організацій, рухів, партій, правовим статусом особи, ступенем розвитку демократичних свобод.

¢ Розрізняють демократичні, авторитарні, тоталітарнітипи політичного режиму. Його різновидами можуть бути ліберальні, диктаторські, фашистські, екстремістські, парламентські, президентські, монархічні, республіканські, надзвичайного правління, абсолютистські та інші політичні режими.

Мона́рхія — форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі — спадкоємному монархові.

¢ Currently, 44 nations in the world have monarchs as heads of state, 16 of which are Commonwealth realms that recognize Queen Elizabeth II as their head of state.

 

¢ The historical form of absolute monarchy is retained only in Brunei, Oman, Qatar, Saudi Arabia, Swaziland and Vatican City.

 

¢ Респу́бліка (від лат. res publica - громадська справа) — форма державного правління, за якої верховні органи державної влади обираються на певний строк, з окресленими законом повноваженнями, існує поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову.

¢ Існують три основних різновиди республіканської форми правління :

¢ президентська республіка;

¢ парламентська республіка;

¢ республіка змішаного типу.

¢ В президентській республіці президент обирається народом, уряд підзвітний президенту і формується ним. Класичною президентською республікою вважають США.

¢ В парламентській республіці президент обирається парламентом, уряд формується парламентом і підзвітний йому. Ця форма правління досить поширена в розвинених країнах ( Греція, Італія, Чехія, Німеччина та ін.).

¢ Однією з сучасних форм державного правління є так звана змішана (парламентсько-президентська, або президентсько-парламентська) форма республіканського правління. Типовою ознакою такої форми правління є поєднання елементів президентської і парламентської республік, сильної президентської влади та ефективного контролю парламенту за діяльністю уряду. Уряд формується спільно президентом і парламентом, а та чи інша назва змішаної республіки визначається тим, у кого з них більше повноважень щодо формування та функціонування уряду. Класичним зразком змішаної республіканської форми правління є Франція за конституцією 1958 року. В Європі - Австрія, Румунія, Польша, Фінляндія та ін..

¢ Однопарті́йна систе́ма (монопартійна система) — тип політичної системи, що характеризується монопольним правом однієї партії брати участь у державному будівництві.

v People's Republic of China (Communist Party of China) - Eight minor parties are allowed and Hong Kong, Macau are excluded. (1949)

v Cuba (Communist Party of Cuba) (1959)

v Eritrea (People's Front for Democracy and Justice) (1993)

v North Korea(Korean Workers' Party leads the Democratic Front for the Reunification of the Fatherland) (1949)

v Laos (Lao People's Revolutionary Party leads the Lao Front for National Construction) (1975)

v Syria (Baath Party leads the National Progressive Front) (1963)

v Turkmenistan (Democratic Party of Turkmenistan) (1991)

v Vietnam (Communist Party of Vietnam leads the Vietnamese Fatherland Front) (1976)

v Двопартійна система відзначається домінуванням двох потужних політичних партій, одна з яких перебуває при владі, а інша — в опозиції.

v Examples of countries with two-party systems include the United States, Jamaica and (an excepton to the law) Malta. Other parties in these countries may have seen candidates elected to local or subnational office, however.

v Generally, a two-party system becomes a dichotomous division of the political spectrum with an ostensibly right-wing and left-wing party: Liberals vs. Labourin some Commonwealth countries, Republicans vs. Democratsin the United States, and so on.

v Багатопартійна система — політична система, при якій може існувати безліч політичних партій, що теоретично володіють рівними шансами на отримання більшості місць у парламенті країни.

SYSTEM DOMINATED BY A SINGLE-PARTY

In a system dominated by a single-party, although there are many parties, only one party is strong enough to form the government. India, for example, had such a single-party dominated system for nearly 50 years after Independence

¢ Різні країни відрізняються одна від одної своїм політико-правовим середовищем. Вирішуючи питання про встановлення ділових відносин із тієї або іншою країною, слід враховувати принаймні чотири чинники.

¢ Ставлення до закордонних закупок. Деякі країни ставляться до таких закупок дуже прихильно, інші - різко негативно. Одні країни залучають до себе капіталовкладення, пропонуючи іноземним вкладникам пільги і послуги при виборі місць розміщення підприємств, інші - вимагають від експортерів дотримання імпортних квот, блокують деякі валюти, ставлять за умову введення в керівництво створюваних підприємств великої кількості своїх громадян тощо.

¢ Політична стабільність. Стабільність країни у майбутньому - ще одна проблема. Часта зміна уряду, різка зміна політичного курсу можуть призвести до конфіскації власності іноземної фірми, блокування її валютних резервів, введення імпортних квот чи нового оподаткування. Закордонним фірмам можливо буде вигідно займатися підприємницькою діяльністю навіть у країні з хиткою політичною стабільністю. Проте це неодмінно відіб'ється на характері їх підходу до фінансових і ділових питань.

¢ Валютні обмеження. Іноді уряди блокують власну валюту або забороняють її переведення у будь-яку іншу. Звичайно продавець намагається отримати дохід у валюті, якою він може користуватися. Якщо це неможливо, він прийматиме блоковану валюту за умови, що на неї можна придбати товари, які йому потрібні, або товари, які він зможе продати десь в іншому місці на зручну для нього валюту. У гіршому випадку продавцю, що має справу з блокованою валютою, очевидно, доведеться вивозити свої гроші з країни, де розташована його фірма, у вигляді "неходових" товарів, які він зуміє продати в іншому місці тільки зі збитком для себе. Окрім валютних обмежень, великий ризик для продавця на закордонних ринках пов'язаний і з коливаннями обмінних курсів валют.

Державна машина. Цей чинник визначає ступінь ефективності системи допомоги іноземним компаніям із боку держави, що їх приймає. Йдеться про наявність ефективної митної служби, досить повної ринкової інформації та інших чинників, що сприяють підприємницькій діяльності

4. ЕКОНОМІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

¢ Привабливість країни як експортного ринку визначається двома характеристиками. Перша з них - це структура господарства. Вона визначає потреби країни в товарах і послугах, рівні доходів і зайнятості тощо.

¢ Виділяють чотири типи господарських структур.

¢ Країни з економікою типу натурального господарства. У межах такого типу економіки переважна більшість населення займається найпростішим сільськогосподарським виробництвом. Більшу частину своєї продукції вони споживають самі, а решту обмінюють на прості товари і послуги. У таких умовах експортер має мало можливостей. Цей тип економіки характерний для найменш розвинутих країн, яких сьогодні налічується понад 40 (переважно розташовані в Африці).

¢ Країни-експортери сировини. Такі країни багаті одним або кількома видами природних ресурсів, зате обділені в інших аспектах. Подібні країни є вигідними ринками для збуту видобувного устаткування, інструментів і допоміжних матеріалів, вантажно-розвантажувального устаткування, вантажних автомобілів. Залежно від чисельності іноземців, котрі постійно проживають у країні, та заможних місцевих правителів і землевласників, вона може бути також ринком збуту товарів широкого вжитку і предметів розкоші.

Країни, що промислово розвиваються. У таких країнах обробна промисловість дає уже від 10 до 20 % валового національного продукту. У міру розвитку обробної промисловості ці країни все більше заінтересовані в імпорті текстильної сировини, сталі й виробів важкого машинобудування й усе менше в імпорті готових текстильних виробів, паперових товарів та автомобілів Індустріалізація зумовлює появу нового класу багачів і невеликого але постійно зростаючого середнього класу, яким необхідні товари нових типів, причому частину цих потреб можна задовольнити тільки за рахунок імпорту.

Промислова розвинуті країни. Ця категорія країн є основним експортером промислових товарів. Вони торгують цими товарами між собою, а також вивозять їх у країни з іншими типами господарської структури в обмін на сировину і напівфабрикати

¢ Другий економічний показник - характер розподілу прибутків у країні. На розподіл прибутків впливають не лише особливості господарської структури країни, а й її політична система. За характером розподілу прибутків країни можна класифікувати на такі групи: країни з дуже низьким рівнем сімейних доходів; країни з переважно низьким рівнем сімейних доходів; країни з дуже низьким і дуже високим рівнями сімейних доходів; країни з низьким, середнім і високим рівнями сімейних доходів; країни з переважно середнім рівнем доходів.

COUNTRIES’ STRUCTURING BY INCOME PER CAPITA

¢ High income – GNI per capita $11,906 or more (66)

¢ Upper-middle income – $3,856 - $11,905 (46)

¢ Lower-middle income – $976 - $3,855 (55)

¢ Low income – $975 or less (43)

Країни можуть класифікуватися відповідно до частки власності на:

¢ Капіталістичніis an economic system characterized by private ownership of productive goods and services.

¢ Соціалістичніis an economic and political system in which private property is abolished and the means of production (i.e., capital and land) are collectively owned and operated by the state.

¢ In a змішані, some of the means of production are owned by the government while some is held by private individuals.

¢ Воловий внутрішній продукт (ВВП) — один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Вперше це поняття було запропоновано в 1934 р. Саймоном Кузнєцом.

¢ ВВП країни може бути виражений як у національній валюті, і при необхідності довідково перерахований з біржового курсу в іноземну валюту, так і може бути представлений за паритетом купівельної спроможності (ПКС) (для більш точних міжнародних порівнянь).

¢ Номінальний (англ. nominal GDP) (абсолютний) - виражений в поточних цінах даного року.

¢ Реальний (англ. real GDP) (з поправкою на інфляцію) - виражений в цінах попереднього або будь-якого іншого базового року. У реальному ВВП враховується, в якій мірі зростання ВВП визначається реальним зростанням виробництва, а не зростанням цін. [1]

¢ Відношення номінального ВВП до реального ВВП називається дефлятором ВВП.

¢ Фактичний ВВП - це ВВП при неповній зайнятості - це ВВП, який відображає реалізовані можливості економіки.

¢ Потенційний ВВП - це ВВП при повній зайнятості. Це ВВП, який буде відображати потенційні можливості економіки. Потенційні можливості економіки можуть бути набагато вище реальних.

¢ ВВП країни може бути виражений як у національній валюті, і при необхідності перерахований відповідно до біржового курсу в іноземну валюту, так і може бути представлений за паритетом купівельної спроможності (ПКС) (для більш точних міжнародних порівнянь).

ВИМІРЮВАННЯ ВВП

¢ Expenditure method:

¢ Y = C + I + G + (X − M)

¢ GDP = private consumption + gross investment + government spending + (exports − imports)

¢ Income approach:

¢ GDP = R + I + P + SA + W

¢ where R : rents
I : interests
P : profits
SA : statistical adjustments (corporate income taxes, dividends, undistributed corporate profits)
W : wages

¢ Відмінність між ВВП та ВНП полягає в тому, що ВВП розраховується за територіальним принципом, а ВНП — за національним.

¢ В одних країнах основним показником обсягів виробни­цтва вважається ВНП, в Інших (у тому числі й в Україні) — ВВП.

¢ Для більш точного вимірювання національного виробництва використовується показник чистого національного продукту (ЧНП):

ЧНП = ВНП - амортизація (А).

¢ Національний дохід (НД) показує величину чистого доходу суспільства. Він визначається сумою усіх цін факторів виробництва або доходів власників економічних ресурсів у поточному році.

¢ НД = ЧНП - непрямі податки на бізнес.

¢ Інфляція— зростання загального рівня цін та знецінення грошей, що є двома сторонами одного й того самого процесу.

¢

Особистий дохід = НД — відрахування на соціальне страхування — податки на прибутки корпорацій — нерозподільний прибуток + трансферти.

Післяподатковий дохід = Особистий дохід — індивідуальні податки.

¢ Національне багатство — це сукупність матеріальних та нематеріальних благ, які є у розпорядженні суспільства на певну дату та які створені працею людей за весь попередній період.

Національне багатство включає як матеріальні, так й нематеріальні результати людської діяльності

¢ Розрізняють наступні основні види індекса цін:

¢ індекс споживчих цін,

¢ індекс цін виробників,

¢ дефлятор ВВП.

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 96; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты