Сучасні особливості регулювання міжнародної торгівлі

Важливу роль у регулювання міжнародної торгівлі, в подоланні перепон для її розвитку, її лібералізації відіграють міжнародні економічні організації. Однією з основних міжнародних організацій, що регулює режим міжнародної торгівлі, є Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Договір про створення ГАТТ був підписаний 23 країнами в 1947 р. та набрав чинності в 1948 р. На базі ГАТТ у 1995 р. засновано Світову організацію торгівлі (СОТ), яка об’єднує 132 країни. Тому на даний час в інформативних джерелах популярною є абревіатура ГАТТ/СОТ.

ГАТТ була однією з найбільших міжнародних економічних організацій, сфера діяльності якої охоплювала 94% обсягу світової торгівлі. ГАТТ вела свою діяльність за допомогою багатосторонніх переговорів, які об’єднувались у раунди. Від початку роботи ГАТТ було проведено 8 раундів переговорів. Ці раунди привели до десятикратного скорочення митного збору. Після Другої світової війни він становив 40%, у середині 90-их рр. – 4%.

За оцінками, компетентність СОТ поширюється на товарооборот вартістю 5 трлн. дол., а її діяльність приносить світовій економіці близько 250 млрд. дол. додаткового доходу щорічно. Її членами засновниками були 82 країни, а у 1998 р. – 132 країни. Угоді про створення СОТ передував 7-мирічний період переговорів у рамках Уругвайського раунду.

Основні принципи ГАТТ/СОТ:

1) недискримінація у торгівлі;

2) надання режиму найбільшого сприяння (тобто взаємне надання сторонами, що договорюються, переваг та пільг, якими користується (чи буде користуватися) у них будь-яка третя держава). Цей принцип поширюється на ввіз та вивіз товарів, митні збори, промисловість, мореплавство, правове становище юридичних та фізичних осіб;

3) використання переважно митних заходів захисту національного ринку та усунення нетарифних обмежень;

4) прогресивне зниження митних тарифів (шляхом проведення багатосторонніх переговорів);

5) надання преференційного режиму в торгівлі з країнами, що розвиваються;

6) взаємність у наданні торговельно-політичних поступок (та розв’язання виниклих торговельних спорів шляхом переговорів).

Окрім цього СОТ займається регулюванням торгівлі послугами, правами інтелектуальної власності, питаннями антидемпінгових процедур.

СОТ намагається знизити середньозважену ставку митних тарифів розвинутих країн, стимулює розвиток регіональної торгівлі, займається питаннями інтелектуальної власності, санітарного та фітосанітарного контролю, який також може стати перешкодою на шляху вільної торгівлі.

На сьогоднішній день торгові бар’єри (тарифного і нетарифного характеру), які підтримують промислово розвинуті країни, наносять серйозні збитки бідним країнам. Обсяги субсидіювання сільськогосподарського виробництва у багатих країнах складає сьогодні 1 млрд. дол. в день, що більше ніж в 6 разів перевищує загальний обсяг допомоги бідним країнам на цілі розвитку.

Хоча середні тарифи в США, Канаді, ЄС і Японії (в т зв. країнах Четвірки) коливаються лише від 4,3% в Японії до 8,3% в Канаді, їх тарифи і торговельні бар’єри по відношенню до багатьох продуктів, що експортують країни що розвиваються, все ще зберігаються на значно більш високому рівні. Високі країни в країнах Четвірки встановлені по відношенню до наступних товарів:

1) основні с/г продукти харчування повсякденного попиту, наприклад, м’ясо, молоко, молочні продукти і шоколад, тарифи по відношенню до яких часто перевищують 100%;

2) тютюн і деякі види алкогольної продукції;

3) фрукти і овочі (включаючи 180-процентний тариф стосовно бананів, що постачаються понад встановленої квоти в ЄС, і тарифи на рівні 550% і 132% на очищений арахіс в Японії і США, відповідно);

4) продукція харчової промисловості, в тому числі фруктові соки, м’ясні консерви, арахісове масло і кондитерські вироби на основі цукру, тарифи на які на деяких ринках перевищують 30%;

5) а також текстиль, одяг, взуття, де тарифи складають від 15 до 30% по широкому переліку товарних назв. Все це – сектори, у яких у країн що розвиваються є відносні переваги.

Сьогодні пріоритетним завданням СОТ (прийнятим на конференції СОТ в листопаді 2001 р.) є подальше скорочення торгових бар’єрів по відношенню до країн, що розвиваються і стимулювання їх експорту у розвинуті країни.