КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Тема 9 : Контроль збереження власності, стану бухгалтерського обліку та звітності підприємства1. Перевірка заходів по забезпеченню збереження власності підприємства. 2. Контроль за підбором та призначенням робітників на посаду з матеріальною відповідальністю. 3. Контроль за роботою МВО. 4. Перевірка заходів по відшкодуванню збитків, спричинених підприємству нестачами, розтратами, розкраданням. 5. Перевірка стану обліку та звітності. 6. Перевірка стану внутрішньогосподарського контролю.
1. Перевірка заходів по забезпеченню збереження власності підприємства.
На підприємствах здійснюються комплексні заходи по забезпеченню зберігання виробничих запасів та грошових коштів, які передбачають: -проведення комплексу заходів по забезпеченню охорони власності підприємства; -розробка додаткових заходів по ліквідаціі причин та умов, які сприяють розкраданням, а також аналіз стану роботи по відшкодуванню збитків; -вивчення ефективності системи контролю за достовірністю показників по виконанню плану виробництва. Збереження власності підприємства багато в чому залежить від стану складського обліку, тому при ревізії встановлюють: -чи проводяться на підприємстві щомісячні звірки даних бухгалтерського обліку з даними складського обліку; -чи дотримуються правила приймання та передачі цінностей при зміні МВО; -чи організовано контроль за матеріальними ресурсами, що вивозяться з території підприємства; -чи наявний на пропускному пункті перелік осіб, яким надане право відпуску виробничих запасів, з копіями їх підписів. Крім того, обов’язково вивчається встановлений порядок видачі перепусток, повернення їх до бухгалтеріі, оформлення та реєстрація перепусток робітниками охорони. Також в процесі ревізії встановлюється: - чи не допускалися порушення порядку,згідно з яким заборонено приймання на посаду з матеріальною відповідальністю осіб, які мали судимості за розкрадання та інші порушення, пов’язані з власною корисністю; - чи заключено з МВО договір про матеріальну відповідальність ; - яким чином здійснюється передача матеріальних цінностей при виході МВО у відпуску (інвентаризація). Здійснюючи перевірку стану збереження власності підприємства, ревізор встановлює: -чи не враховуються матеріальні цінності за особами, що не працюють на підприємстві; -чи не має випадків звільнення МВО без здачі закріплених за ними матеріальних цінностей; -якість заходів по збереженню власності, що проводяться на підприємстві; -стан бухгалтерського обліку. Також ревізор встановлює, як часто адміністрація проводить раптові перевірки фактичної наявності матеріалів та грошових коштів, і яким чином оформлюються результати таких перевірок. Задачею забезпечення збереження власності підприємства є також контроль грошових операцій, який включає в себе перевірку касової готівки й касових операцій, а також наявність грошових коштів у підзвітних осіб; правильність та законість виплати заробітної плати, премій, допомог по тимчасовій непрацездатності та інших виплат працівникам та службовцям; встановлення зловживань, пов’язаних з операціями по грошовим розрахункам. Коло джерел інформації, необхідної для рішення задач щодо забезпечення збереження власності підприємства досить широкий. Та все ж не дивлячись на обсяг джерел ревізор далеко не завжди має саме ту інформацію, яка дійсно необхідна для перевірки. Тому організація інформаційного забезпечення повинна враховувати необхідність: по-перше, чіткого визначення оптимального кола джерел інформації; по-друге, ясного уявлення про характер необхідної інформації; по-третє, забезпечення безперебійної, своєчасної та надійної інформації.
2.Контроль за підбором та призначенням робітників на посаду з матеріальною відповідальністю.
Матеріальна відповідальність робітників за збиток, нанесений підприємству визначається цілою низкою нормативних документів: 1) Порядком визначення розмірів по збитків від розкрадання, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою КМУ від 29.01.96 р. №116; 2) Кодексом законів про працю; 3) Типовим договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність . Виходячи з вказаних нормативних джерел матеріальна відповідальність робітників, що нанесли збитки підприємству може бути повною або обмеженою, а також колективною. Повна матеріальна відповідальність наступає у випадках коли: 1) між робітниками та підприємством заключено договір про те, що робітник бере на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому на зберігання; 2) коли майно та інші цінності були отримані робітниками під звіт по разовій довіреності; 3) коли збиток, завданий діями робітників, які мають ознаки дій, що переслідуються у кримінальному порядку; 4) збиток, спричинений робітником, який перебуває у нетверезому стані; 5) коли збиток завданий нестачею, навмисним знищенням або псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів, у т.ч. при їх виготовленні. У відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть: 1) робітники за псування або знищення по байдужості матеріалів, виробів, ут.ч. при їх виготовленні у розмірі завданого збитку, але не більше свого середнього місячного заробітку; 2) керівники підприємств та іх замісники, керівники структурних підрозділів у розмірі завданого збитку, але не більш свого середнього місячного заробітку. При розгляді справи по відшкодуванню збитку, завданого приписками та іншими викривленнями даних про виконання робіт, суди притягують до матеріальної відповідальності за такий збиток, як робітників, що здійснили ці діі, так і посадових осіб, в наслідок навмисного не прийняття заходів по їх попередженню, що зумовили дані порушення. При сумісному виконанні робітниками окремих видів робіт, пов’язаних зі зберіганням, обробкою, продажем, або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли не можливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного та заключити з ним договір про повну матеріальну відповідальність вводиться колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. Умови колективної матеріальної відповідальності визначаються письмовою угодою, заключеною між підприємством та усіма членами колективу. У випадках, коли у не збереженні матеріальних цінностей крім членів колективу, з якими укладено договір, винні посадові особи, то вирішується питання про притягнення їх до участі у справі як співвідповідачів та визначається частина збитку, яка відповідає ступеню вини кожного з них. Також визначається розмір збитку, що підлягає відшкодуванню з врахуванням виду та меж матеріальної відповідальності робітника, який на нього покладається. Збиток, що залишився розподіляється між членами колективу. Виходячи з вище зазначеного, на посади з матеріальною відповідальністю, повинні назначатися особи, які мають відповідну підготовку та добре зарекомендували себе на практиці. Тому, ревізор встановлює, як дотримується встановлений порядок призначення на посади з матеріальною відповідальністю на підприємстві. Для цього залучаються документи, які знаходяться в особистих справах робітників у відділі кадрів та встановлюється, яким чином відбувається узгодженість з головним бухгалтером щодо призначення, звільнення, переміщення МВО.
3. Контроль за роботою МВО Контроль за роботою МВО сприяє збереженню грошових засобів і є засобом виявлення та попередження різних зловживань та порушень. Всі матеріальні цінності та грошові засоби, які знаходяться у підзвіті МВО контролюються шляхом інвентарізаціі, що здійснюється періодично на підприємстві, а також в процесі ревізії. Особлива увага приділяється проведенню інвентаризацій та оформленню їх результатів при виході МВО у відпустку або їх звільнені. При цьому ревізор встановлює: чи була створена інвентаризаційна комісія; яким чином були відображені та визначені результати інвентарізаціі (інвентаризаційний опис, акт інвентарізаціі, протокол засідання інвентаризаційної комісії).
4. Перевірка заходів по відшкодуванню збитків, спричинених підприємству нестачами, розтратами, розкраданням.
Робітники несуть матеріальну відповідальність за збиток, завданий підприємству в результаті порушення покладених на них трудових обов’язків. Робітник, що завдав збиток може добровільно покрити його повністю або частково. Зі згоди власника підприємства робітник може передати для покриття завданого ним збитку рівноцінне майно. У разі нестачі, розкрадання, навмисного знищення або псування матеріальних цінностей шкода визначається за діючими вільними цінами, що склалися на день її виявлення. По матеріальних цінностях, на які встановлені регулюючі ціни, шкода визначається за даними цінами, збільшеними на суму дотації. До прямого дійсного збитку можуть бути віднесені суми незаконно нарахованої заробітної плати, премії, надлишково нараховані суми штрафів, вартість паливо-мастильних матеріалів, сировини та інших матеріальних цінностей, безпідставно списаних у зв’язку з викривленням даних про обсяг роботи. При розрахунку суми шкоди, нанесеної підприємству, передусім, слід визначити розмір відсутнього, зіпсованого, або викраденого майна в натурі, а потім його вартість. Сума шкоди для підприємства завжди визначається за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості виробничих запасів з вирахуванням зносу або природного убутку відповідно до діючих норм. При цьому, розмір збитків від розкрадання, нестач, знищення матеріальних цінностей ревізор перевіряє згідно Порядку №116, який передбачає визначення розміру відшкодування збитків по наступній формулі: Рв=({Бв-А}* Іінфл+АЗ+ПДВ)*2 Робітник, який завдав збиток може добровільно покрити його повністю або частково шляхом внесення грошей до каси, або написанням заяви з проханням про стягнення з нього суми завданого збитку із заробітної плати. Покриття збитку робітниками в розмірі, який не перевищує середнього місячного заробітку здійснюється по розпорядженню власника або уповноваженого ним органу. Розпорядження власника про відшкодування завданого збитку повинно бути зроблене не пізніше двох тижнів з дня виявлення завданого збитку робітником. В інших випадках, покриття збитку здійснюється шляхом подання власником або уповноваженим ним органом заяви в районний або міський суд. 5. Перевірка стану обліку та звітності. Важливою ділянкою в діяльності контролера є перевірка стану організації і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Ефективна організація обліку має велике значення для управління виробництвом і збереження майна. Облік на підприємствах здійснюється у трьох видах: оперативний (оперативно-технічний), бухгалтерський і статистичний. Такий поділ відображає рівень збору, нагромадження, обробки і узагальнення фактичних даних про процеси відтворення. Всі три види обліку тісно пов'язані між собою. Метою аудиту і ревізії стану бухгалтерського обліку є визначення повноти бухгалтерського обліку, своєчасності надання достовірної інформації про активи, зобов'язання, фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Джерелами ревізії стану обліку і фінансовї звітності є:бізнес-план, первинні документи, звіти матеріально відповідальних осіб, графіки здавання звітів, регістри синтетичного й аналітичного обліку, нагромаджувальні відомості, статистична, оперативна, податкова звітність; фінансова звітність (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал); акти ревізій і перевірок тощо. На початку перевірки з'ясовується, за якою формою обліку ведеться бухгалтерський і податковий облік на підприємстві, чи забезпечує застосування такої форми обліку перевірку достовірності звітних даних. Оцінка стану бухгалтерського обліку може бути об'єктивною тільки після перевірки дотримання Плану рахунків, типової кореспонденції і інструктивних вказівок про порядок ведення обліку окремих операцій. Перевіряється правильність та обов'язковість проведення контрольних вибіркових інвентаризацій; якість і своєчасність перевірки інвентаризаційних матеріалів і складання порівнювальних відомостей бухгалтерією; своєчасність й правильність розгляду і затвердження результатів інвентаризацій керівником. Ревізор перевіряє, як забезпечується методичне керівництво вищестоящої організації щодо застосування існуючої форми обліку, чи узагальнюється досвід передових підприємств. Ревізор встановлює, як впроваджується наукова організація праці бухгалтера (чи виділено для бухгалтерії приміщення, чи раціонально розміщено робочі місця, чи забезпечені бухгалтери необхідними інструктивно-нормативними матеріалами, комп'ютерною технікою тощо). Потім перевіряють: чи забезпечується повне звіряння даних аналітичного й синтетичного обліку до складання балансу. При ревізії стану обліку на підприємствах встановлюється правильність ведення та організації бухгалтерського обліку господарських операцій, при цьому з’ясовують, які первинні документи застосовуються на підприємстві, правильність їх оформлення, своєчасність надання їх в бухгалтерію згідно встановленого графіку. Крім того, ревізор з’ясовує: § чи своєчасно оброблюється інформація з первинних документів; § чи вірно здійснюються розрахунки по нарахуванню заробітної плати; § на яких синтетичних рахунках відображаються господарські операціі на підприємстві; § чи вірно ведуться записи в облікових регістрах та відображаються дані в бухгалтерській звітності. Після цього, вивчається структура підприємства виходячи з фактичного обсягу робіт та рівня автоматизаціі бухгалтерського обліку. З’ясування вказаних питань необхідне для встановлення наступних фактів: 1. чи не має в бухгалтерії зайвих робітників 2. чи вірно розподілене навантаження між робітниками. Одночасно встановлюється чи відповідає кваліфікація робітників бухгалтерії посадам, що вони займають та чи забезпечена взаємозамінність робітників. Також перевіряються умови праці, т.ч. встановлюється забезпеченість їх довідковими матеріалами та інструкціями по веденню обліку та складанню звітності. В процесі ревізіі встановлюється і наявність графіку документообігу та фактичне його виконання. По Головній книзі ревізор перевіряє перелік синтетичних рахунків, що застосовуються на підприємстві і відповідність їх діючому плану рахунків бухгалтерського обліку. Передача первинних документів до бухгалтерії повинна оформлюватись розпискою отримувача на якій ставиться дата здачі та надходження документу. Шляхом співставлення дат фактичного надходження з датою, передбаченою у графіку документообігу ревізор визначає своєчасність надання первинної документації в бухгалтерію підприємства. Закінчивши ревізію господарських операцій по даним первинних документів ревізор встановлює правильність відображення цих даних в розроблювальних таблицях, аналітичних відомостях та облікових регістрах. При цьому вивчається: § правильність ведення записів в аналітичних відомостях та облікових регістрах; § перенесення узагальнених даних з розроблювальних таблиць та бухгалтерських документів в облікові регістри та Головну книгу; § правильність зберігання бухгалтерських документів. (у т.ч. встановлюється наявність архіву на підприємстві); § дотримання строків зберігання бухгалтерських документів. Під час перевірки стану обліку встановлюється тотожність показників Головної книги та регістрів синтетичного обліку. Перевірка відбувається шляхом порівняння залишків та оборотів по рахунках і субрахунках Головної книги з аналогічними показниками регістрів синтетичного обліку. Для перевірки використовуються: при журнальній формі обліку — журнали, відомості (картки) аналітичного обліку до відповідних рахунків синтетичного обліку; при використанні обчислювальної техніки - машинограми-відомості синтетичного та аналітичного обліку; при спрощеній формі обліку - книги обліку господарських операцій, оборотні відомості аналітичного обліку до відповідного синтетичного рахунку, картки (журнали, книги) аналітичного обліку. Складання звітності на підприємстві є заключним етапом звітного процесу, тому, перевіряючи достовірність та правильність складання бухгалтерської звітності, в першу чергу, встановлюють чи забезпечене підприємство бланками форм звітності, чи маються інструкції по заповненню форм звітності та встановлюється стан звітної дисципліни на підприємстві. Метою перевірки бухгалтерської звітності є підтвердження її достовірності та констатування фактів щодо наявності нереальних даних у формах звітності. Для цього необхідно проконтролювати відповідність бухгалтерської звітності вимогам законодавчих та нормативних документів, що регулюють правила ведення обліку та складання звітності, оцінку активів, зобов’язань і власного капіталу; перевірити повноту, достовірність та точність відображення в обліку та звітності витрат, доходів та фінансових результатів діяльності підприємства, а також відповідність фактичної наявності окремих видів майна підприємства даним, що відображаються в звітності. При перевірці бухгалтерської звітності підприємства особлива увага звертається на правильність заповнення адресної частини форм звітності. Далі, в процесі ревізії встановлюється: § правильність складання балансу підприємства, при цьому встановлюється відповідність даних статей балансу на початок періоду даним балансу за минулий період; § обґрунтованість даних статей балансу на кінець звітного періоду; § узгодженість даних статей балансу по розрахунках з фінансовими, податковими органами, установами банків з даними цих органів; § відповідність оборотів та залишків по рахункам Головної книги даним статей балансу. Перевірка відбувається по кожній формі звітності окремо шляхом порівняння показників, що містяться у відповідній формі, із залишками та оборотами по рахунках Головної книги і регістрів обліку. Перевіркою встановлюється відповідне відображення активів і пасивів на дату складання фінансової звітності; правильність залишків; відповідність даних фінансової (бухгалтерської) звітності інформації в іншій звітності (наприклад, в звіті директора). Перевірка точності та об'єктивності відображення полягає в дослідженні правильності обліку результатів переоцінки майна; правильності проведеної класифікації активів і пасивів, їх розподілу на категорії, види, підвиди (наприклад, перевірка правильності віднесення запасів до малоцінних та швидкозношуваних предметів). На велких піприємствах ведеться консолідована звітність, яка має певні особливості при її перевірці. Порядок складання консолідованої звітності та загальні вимоги до розкриття інформації щодо ЇЇ складання встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 20 "Консолідована фінансова звітність", затвердженим наказом Мінфіну України від 30.07.99 р. № 176 та зареєстрованим у Мін'юсті України 12.08.99 р. за № 553/3846. Норми цього ПБО з 01.01.2000 р. застосовуються групою підприємств, організацій та інших юридичних осіб, яка складається з материнського (холдингового) підприємства та дочірніх підприємств. Материнське (холдингове) підприємство — підприємство, яке здійснює контроль дочірніх підприємств. Дочірнє підприємство — підприємство, яке перебуває під контролем материнського (холдингового) підприємства. Під час проведення контролю слід звернути увагу на те, чи існують взаємовідносини "материнське підприємство — дочірнє підприємство" (одне підприємство має володіти більше ніж 50 звичайних акцій з правом голосу іншого підприємства). Підприємство, якому належать ці акції, є головним, а відповідно інше — дочірнім. Необхідно пам'ятати, що кожне з цих підприємств є окремою юридичною особою з власною системою обліку і фінансовою звітністю. Але через специфічні взаємовідносини для цілей фінансової звітності ці підприємства розглядаються як єдина економічна одиниця. Тому головне підприємство має також складати зведену фінансову звітність, яка об'єднується у загальну, або консолідовану фінансову звітність. Консолідована фінансова звітність — звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці. Відповідно до Порядку подання фінансової звітності (п. 11), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419, підприємства, що мають дочірні підприємства, тобто материнські, крім фінансової звітності про власні господарські операції подають консолідовану фінансову звітність власникам (засновникам) у визначені ними терміни, але не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15 квітня наступного за звітним року. Під час проведення контролю необхідно враховувати, що материнське підприємство, яке є дочірнім підприємством іншого підприємства, не подає консолідовану фінансову звітність за умови: якщо воно повністю належить іншому підприємству; При закінченні перевірки звітності підприємства особлива увага приділяється ревізором камеральній перевірці (т. б. здійснюється перевірка взаємозв’язку показників різних форм звітності). Перевіряється чи в кінці звітного періоду, обов'язково наприкінці року, всі документи повинні зброшуровуються в папки, нумеруються, і підписані здані до архіву для зберігання (при цьому на підприємстві повинно бути спеціальне, належним чином обладнане для зберігання документів службове приміщення). При зберіганні облікової інформації на машинних носіях в наявності повинно бути не менше 2-3-х копій на дискетах, повинні дотримуватись терміни перезапису інформації. З архіву документи повинні видаватись тільки з дозволу головного бухгалтера.
6. Перевірка стану внутрішньогосподарського контролю. Ревізію організації внутрішньогосподарського контролю починають з перевірки наявності постанови про функції відповідних служб та відділів підприємства, перевірки інструкції про посадові обов’язки окремих робітників. При цьому, ревізор вибірково перевіряє чи відповідає діюче положення про функції служб та відділів типовим положенням, затвердженим державним органом управління. У складі промислових підприємств маються контрольно-ревізійні відділки або штатні ревізори, до функцій яких входить проведення ревізій та перевірок діяльності внутрішніх структурних підрозділів. Тому, при ревізії перевіряють як організована та виконується контрольно-ревізійна робота в середині підприємства, чи маються затвердженні директором плани проведення ревізій та тематичних перевірок в середині підрозділу і яким чином вони виконуються. Об’єктом перевірки є: 1. природні та відтворювані ( трудові, матеріальні, фінансові) виробничі ресурси; 2. процеси відтворення за стадіями. Далі, вибірково ревізор вивчає зміст програм та актів ревізіі внутрішніх підрозділів, визначає їх якість, встановлює реальність результатів проведених ревізій та перевірок. З’ясовує також, які заходи розроблювалися та застосовувалися по встановленим порушенням, чи повністю відшкодовано завданий збиток та яким чином здійснюється контроль на підприємстві за виконанням прийнятих заходів та рішень. При формуванні оцінки системи внутрішнього аудиту на стадії планування перевірки контролеру слід враховувати: організаційний статус: положення служби внутрішнього аудиту в загальній системі управління господарюючого суб'єкта, її можливості та здатність дотримуватись об'єктивності та незалежності при проведенні внутрішнього контролю, наявність або відсутність інших обов'язків, дії стримуючих факторів та обмежень, які накладаються керівництвом та (або) власниками господарюючого суб'єкта на внутрішній аудит. При цьому слід враховувати, що ідеальною є ситуація, коли служба внутрішнього аудиту . підпорядковується тільки вищому керівництву або власникам господарюючого суб'єкта; компетентність: професійна освіта та навички (досвід роботи) внутрішніх аудиторів, політика найму, навчання та підвищення кваліфікації співробітників служби внутрішнього аудиту, ступінь розуміння ними завдань і проблем, які перед ними стоять; професійний рівень: стан планування, контролю та документування роботи служби внутрішнього аудиту, наявність і зміст відповідних положень по внутрішньому аудиту, робочих програм та робочої документації; функціональні рамки: зміст і обсяг роботи, яку виконує служба внутрішнього аудиту; рівень значущості: наскільки повно розглядаються та виконуються керівництвом та (або) власниками господарюючого суб'єкта рекомендації, надані службою внутрішнього аудиту. За результатами контрольних перевірок керівництво господарюючого суб'єкта приймає рішення про усунення причин, що негативно впливають на діяльність підприємства. Результатом ревізії є висновок про те, наскільки належним чином посадові особи виконують свої обов'язки по внутрішньогосподарському контролю. Особливу увагу при цьому необхідно звертати на здійснення поетапного контролю кожної господарської операції і досліджувати наступні моменти: намір здійснити операцію, процес здійснення операції і результат здійснення операції. При виявленні викривлень бухгалтерської звітності аудитор повинен оцінити, наскільки ефективно система внутрішнього контролю перешкоджає виникненню .
|