Кримінологічна характеристика злочинності у сфері ринку житла

Заволодіння житлом громадян характеризуються високим ступенем латентності. Шахраї, використовуючи прогалини в законодавстві, підробляють документи, укладають договори купівлі-продажу, здійснюють нотаріальні дії, підкуповують посадових осіб тощо. Як відомо, потерпілі часто намагаються самі розібратися в ситуації, що склалася, і значно пізніше звертаються до суду, прокуратури та інших інстанцій. Нерідко вони взагалі своєчасно не звертаються до правоохоронних органів, оскільки їм погрожували розправою чи вивозили за межі населеного пункту і позбавляли можливості захищати свої майнові права, а то й життя.

Так, у містах Одесі та Львові громадянин К. під виглядом квартиранта поселявся в одиноких громадян, після чого позбавляв господарів життя, а їх квартири продавав за підробленими документами. Його викрито в скоєнні 11 таких злочинів.

У Миколаївській області в скоєнні 10 шахрайств з житлом викрито злочинну групу. Злочинці мали "свого" нотаріуса, фіктивну брокерську контору. Одного з потерпілих вони насильно тримали на дачі, удосталь забезпечували спиртними напоями, поки не переоформили документи на квартиру, після чого останнього було знайдено зі слідами насильницької смерті. Члени цієї злочинної групи причетні до вчинення 6 убивств, мотивами яких було привласнення нерухомості громадян.

Убивцю-ловеласа викрито в Київській області. Він знайомився з незаміжніми киянками, що мали своє житло, пропонував їм руку і серце, після чого вбивав їх, а житло продавав.

Злочинність, пов'язана з посяганням на житло громадян, набуває дедалі більш вираженого характеру. У своїй більшості вказаним видом злочинів займаються особи, які обізнані з діяльністю брокерських контор, агентств з торгівлі нерухомістю, рекламних агентств та інших установ, що діють у цій сфері. Шахраї добре знають тонкощі цивільного, нотаріального, житлового, банківського, кримінального та кримінально-процесуального законодавства. У своїх злочинних намірах вони використовують законодавство про власність, про фінансово-кредитні механізми й управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю. У шахраїв налагоджені зв'язки в органах державної влади, у приватних та державних нотаріальних конторах й інших установах. Ними широко використовуються підроблені документи, підкуп посадових осіб тощо. Зазначені особи зловживають довірою громадян, нерідко застосовують методи залякування і шантажу. Тому проблема боротьби з даним видом злочинів залишається вкрай актуальною, оскільки незаконне відчуження квартир породжує справжні людські трагедії.

Про тенденцію до збільшення в державі випадків незаконного заволодіння житлом громадян шляхом обману чи зловживання довірою свідчать скарги потерпілих від згаданих злочинів, непоодинокі публікації в засобах масової інформації, а також статистичні показники.

Якщо у 2002 році слідчими ОВС розслідувалось 122 злочини, пов'язані з посяганням на житло, то у 2003 році цей показник зріс майже на 100%. У році кількість посягань на житло громадян збільшилась до 304 фактів, а у році слідчими розслідувалась 421 кримінальна справа про заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману (шахрайства), де предметом посягання були квартири громадян.

За даними Департаменту інформаційних технологій МВС України з числа порушених у 2005 році за ч. 4 ст. 190 КК України кримінальних справ до суду направлено тільки 103 справи. Досудове слідство в 17 таких справах зупинено на підставі п.1 ст. 206 КПК України, а у 212 справах - на підставі п. З ст. 206 КПК України. Найбільше кримінальних справ про шахрайські дії, де предметом посягання є квартири громадян, нараховується в м. Києві - 76, в Одеській області - 38, Донецькій і Харківській - по 14 справ, Луганській -11, Дніпропетровській і Запорізькій - по 9 справ, в інших областях - від 1 до 4 справ. За 3 місяці 2006 року в Україні порушено 185 кримінальних справ цієї категорії, з яких 112 залишаються нерозкритими. Розкриття складає 39,5% за умови, що злочинці, як правило, відомі.

Основними проблемами, які виникають в організації розкриття та розслідування злочинів зазначеної категорії, -є ряд упущень та недостатнє законодавче регулювання цивільно-правових відносин чинним Цивільним кодексом України, прогалини в Законі України „Про нотаріат" та інших законодавчих актах.

Ряд злочинів указаної категорії вчиняються на підставі підроблених документів, (паспортів, довіреностей, свідоцтв на право власності та інших документів). Нотаріуси як приватних, так і державних нотаріальних контор, які засвідчують угоди на підставі підроблених документів, нерідко або сумлінно „помиляються" або найчастіше не хочуть помічати незаконних дій злочинців та ставати їм на заваді. Викрити незаконні дії нотаріусів практично неможливо.

Не виправдовує себе введена деякими нотаріусами практика ксерокопіювання документів, які засвідчують особу, оскільки за ксерокопією неможливо встановити дійсність документа.

Нотаріуси, яким злочинці пред'являли, наприклад, підроблений паспорт, заявляють, що до них приходила та особа, яка зображена на фотокартці в паспорті. У своїх поясненнях вони стверджують, що при засвідченні договору купівлі-продажу квартири, будинку чи іншого житла сумніву щодо відповідності зовнішності осіб, які виступали сторонами, фотографіям у паспортах, не виникало, а експертиза паспорта законодавством України не передбачена.

Нерідко під час засвідчення угод про відчуження майна нотаріуси допускають незаконні дії або недбалість при виконанні вимог статей 43, 55 Закону України „Про нотаріат", що є передумовою вчинення злочину, пов'язаного з незаконним заволодінням житлом,

За таких обставин при розслідуванні кримінальних справ викрити незаконні дії нотаріусів, а також розшукати шахраїв і довести їх вину дуже складно, а це породжує безліч скарг громадян на неналежне розкриття та розслідування посягань на їх житло.

Прикладом, коли нотаріус засвідчив договір купівлі-продажу не власнику квартири, яка відчужувалась, а іншим особам, є кримінальна справа про шахрайство відносно громадянки М. Слідством установлено, що 03.07.2002 від її імені невідомими особами укладено засвідчений нотаріусом договір купівлі-продажу приватизованої квартири, унаслідок чого власницю останньої незаконно позбавлено права на житло. З'ясувалося також, що договору купівлі-продажу потерпіла не підписувала та доручень учиняти подібні дії від свого імені нікому не давала. Під час відчуження квартири вона з сім'єю проживала за межами України.

Вивченням кримінальних справ про злочини, пов'язані з посяганням на житло громадян, установлено, що більшість з них порушено за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за фактами шахрайських дій 2-3 - річної давності. Нерідко потерпілим стає відомо про позбавлення їх права власності на квартиру чи житловий будинок від других, а іноді і від третіх власників. Тому потерпілі звертаються до правоохоронних органів із заявами про такі злочини через тривалий час після заволодіння майном, що викликає неабиякі труднощі в проведенні досудового слідства та встановленні фактичних обставин події.