Систематизація нормативно-правових актів та її види

Нормативно-правові акти створюють правотворчі органи держави. Вони мають різну юридичну силу, не збігаються за колом суб’єктів, часовим виміром видання та територією, на яку поширюється їхня чинність.

Зважаючи на значну кількість правових актів, з часом між за­значеними актами виникають суперечності, що долаються завдяки систематизації законодавства. Окрім того, систематизація законодав­ства спрямована на забезпечення зручності користуванням законо­давством, підвищення його ефективності, полегшення шляхів пошуку та застосування необхідної правової норми.

Систематизація нормативно-правових актів– це діяльність компетентних державних органів і уповноважених організацій з метою впорядкування та вдосконалення дії всіх нормативно-правових актів, відміни чи зміни застарілих норм і створення нових, відповідно до потреб та розвитку суспільного життя.

У юридичній літературі виділяють низку форм систематизації.

І. Інкорпорація – це форма систематизації, що передбачає об’єднання в певному порядку чинних нормативно-правових актів у збірники без зміни їхнього змісту.

Інкорпорація як форма систематизації характеризується такими ознаками:

• зовнішня обробка чинного законодавства (алфавітна, хроно­логічна, предметна);

• зміст нормативно-правових актів не змінюється (крім норм,
що відмінені чи втратили силу);

• здійснює її орган, який не має права відміняти, змінювати
чи встановлювати норми права (наприклад, Міністерство юстиції
України не може внести певні зміни та доповнення до збірки, що вже
прийнята Верховною Радою України).

Інкорпорація має такі різновиди:

а) офіційна – передбачає впорядкування норм права через видання
компетентними органами збірок нормативно-правових актів (опублікування в обробленому вигляді);

б) неофіційна – зовнішня обробка законодавства, що її здійснюють організації чи окремі громадяни (навчальні заклади, вчені) без спеціаль­них на те повноважень правотворчих органів.

II. Кодифікація — це діяльність правотворчих державних органів
зі створення нового, систематизованого нормативно-правового акта
шляхом глибокого й усебічного переопрацювання чинного законо­давства та внесення до нього суттєвих змін.

Серед ознак, що характеризують кодифікацію, необхідно виділити такі:

• це діяльність тільки компетентних державних органів, яка має
правовий характер;

• кінцевий результат кодифікації – створення нового нормативно-правового акта, що за своїм змістом суттєво відрізнявся б від попередніх;

• за своєю суттю кодифікаційний акт є зведеним актом, оскільки він охоплює норми, що раніше містилися в різних нормативно-правових актах, хоча регулювали однорідну сферу суспільних відносин;

• створені нормативно-правові акти спрямовані на врегулювання протягом тривалого часу правових відносин у різних галузях суспіль­ного життя як нині, так і в майбутньому.

Серед кодифікаційних актів виділяють такі види:

а) основи законодавства – це нормативно-правовий акт, який окреслює найважливіші положення певної галузі права;

б) кодекс – це нормативно-правовий акт, що регулює суспільні відносини в певній галузі (Кримінальний кодекс України, Цивільний кодекс України);

в) статут, положення – це нормативно-правові акти спеціальної дії, що створюються та видаються не тільки законодавчими, але й іншими правотворчими органами (наприклад, МВС видає Статут патрульно-постової служби).

III. Консолідація – це форма систематизації, метою якої є об’єднан­ня кількох нормативно-правових актів, що регулюють однорідну сферу суспільних відносин в один нормативно-правовий акт без суттєвої зміни його змісту.

Тож сутність консолідації полягає в тому, щоб об’єднати норми, які містяться в розрізнених нормативно-правових актах, в єдиний, більш ефективний для використання.

Окрім згаданих вище форм упорядкування нормативного матеріалу виділяють також: облік, звід законів і уніфікацію.