Поняття, ознаки, мета правового регулювання як виду соціального регулювання

Соціальне регулювання(від лат. regulo – правило, що означає упорядкування) – здійснюване громадянським суспільством за допомогою усієї сукупності соціальних засобів упорядкування суспільних відносин, подолання конфліктів і забезпечення компромісу між людьми та їх соціальними групами.

Ознаки соціального регулювання:

1) здійснюється в межах певного суспільства;

2) реалізує безпосередній вплив на поведінку і діяльність
соціальних суб’єктів, витісняє і блокує деструктивні форми їх вияву;

3) пов’язане з установленням конкретних загальносоціальних прав
і обов’язків суб’єктів;

4) має за мету впорядкування суспільних відносин, подолання
конфліктів і забезпечення компромісу між людьми та їх соціальними
групами;

5)є загальним, тобто поширюється на всіх суб’єктів громадянського
суспільства;

6)здійснюється за допомогою спеціальних засобів;

7)гарантується заходами соціального примусу.

Соціальне регулювання може бути внутрішній (совість, пере­конання) та зовнішнім (суспільна мораль), стихійним (демографіч­ні зміни, міграційні процеси, економічні кризи) і воле встановленим (владно-вольовим), нормативним (визначає норми, що є правила­ми поведінки, забезпечуваними соціальним примусом) і ненорма­тивним {оцінювальним – здійснюється за допомогою історично скла­дених матеріальних, політичних, соціально-культурних цінностей; директивним — шляхом адміністративної команди; інформаційним — за допомогою засобів масових інформацій, Інтернету як глобальної телекомунікаційної мережі інформаційних і обчислювальних ресур­сів); загальним (визначає правила поведінки для усіх) та індивідуаль­ним (застосовує загальні норми для конкретного індивіду).

Соціальне регулювання здійснюється за допомогою норм техніч­них, моральних, релігійних, корпоративних, звичаєвих тощо.

Правове регулювання суспільних відносин – здійснюване громадянським суспільством і державою за допомогою усієї сукуп­ності юридичних засобів упорядкування суспільних відносин, їх закрі­плення, охорона, захист і розвиток. Юридичними засобами правового регулювання виступають правові норми, правовідносини, акти реалі­зації і застосування права.

Ознаки правового регулювання суспільних відносин:

1) є різновидом соціального регулювання з властивими йому
розумово-вольовими відносинами;

2) є переважно державно-владним регулюванням, але може здійснюватися й через участь суспільства (через громадські орга­нізації, комерційні об’єднання, трудові колективи);

3) є системно-нормативним регулюванням – відбувається за допомогою комплексу юридичних засобів (правових норм, правовідносин, актів реалізації і застосування права тощо), що забезпечують його ефективність;

4) має загальний характер – охоплює великі сфери правозначущих суспільних відносин, поширюється на всі прошарки населення, на усю державну територію;

5) має конкретно-історичний характер – завжди пов’язане з реальними суспільними відносинами в певній історичний період;

6) характеризується єдністю регулювання – встановлює єдиний і однаковий масштаб правового оцінювання адекватних жит­тєвих ситуацій, що потребують регламентації;

7) має цілеспрямований характер – націлений на впорядкування

суспільних відносин, їх охорону та захист, витіснення і бло­кування деструктивних форм вияву поведінки і діяльності суб’єктів права, стимулювання соціального розвитку;

8) має формалізований характер – зазвичай набуває формалізації у приписах законів і підзаконних актів, нормативно-правових договорів, правових прецедентів та інших форм права;

9) має процесуальний характер — відбувається через певні стадії, тобто етапи переведення нормативності права в упоряд­кованість суспільних відносин (формування і дії норм права; виникнення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків; їх реа­лізація);

10) мас результативний характер – гарантує доведення норм
права до їх виконання завдяки юридичним засобам, що є в
його розпорядженні, завдяки державній забезпеченості.

Мета правового регулювання суспільних відносин –отримання передбачуваних і бажаних для творця правових норм результатів їх здійснення (впорядкування суспільних відносин, їх закріплення, охорони, захисту і розвитку).

Мета правового регулювання: визначити сукупність відносин, яка є предметом правової дії у певній сфері суспільних відносин; ідентифікувати (уподібнити) певну сукупність правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини; за допомогою правових норм спрогнозувати склад учасників суспільних відносин, компромісний характер їх комунікації, співвідношення поведінки; встановити межі поведінки учасників правовідносин; передбачити ціннісно-нормативний резуль­тат правового регулювання (правомірну поведінку суб’єктів права; виникнення відносин, ситуацій, запрограмованих в нормах права та вигідних суспільству в різних сферах — економічній, політичній, куль­турній, екологічній тощо). Разом з предметом, методом, засобами і типами правового регулювання мета зумовлює режим правового регу­лювання суспільних відносин (правовий режим).

Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи шляхом використання влади, а право – шляхом нормативного регулювання. За своєю природою, за своїм соціальним призначенням право слугує регу­лятором суспільних відносин. У цій якості воно споконвічно призначене бути стабілізуючим і заспокійливим (примирливим) фактором, спосо­бом усунення соціальної нестабільності, хаосу і байдужості, стимуля­тором соціального прогресу. У сучасних (постмодерністських) суспіль­ствах право, завдяки втіленим у ньому принципам свободи і справедли­вості, стоїть на заваді жорсткого управління: воно пропонує інструмен­тарій (дозволи, заборони, зобов’язання, заохочення, рекомендації, пока­рання тощо), який забезпечує досягнення приватних і публічних інтер­есів, і водночас встановлює межі використання цього інструментарію, запобігає свавільній владі людини (посадовця) чи групи людей (органу держави), дає особі можливість мати людську гідність.