Форми та інститути демократії в Україні

В Конституції України проголошено, що Україна є демократич­ною державою. Як у будь-якій демократичній державі, тут діють форми і інститути демократії, де форми демократії – це зовнішнє вираження демократії, а інститути демократії є виявом її форм.

Форми демократії:

• пряма – безпосередня — форма народовладдя, за якої влада здійснюється через безпосереднє виявлення волі народу або певних соціальних груп — народне вето, народна ініціатива, народне відкликання свого обранця, плебісцит, референдум, вибори;

• непряма – представницька (виборна) – форма народовладдя,
за якої влада здійснюється через виявлення волі представни­ків народу у виборних органах – парламенти, органи місце­вого самоврядування (тут депутати здійснюють свої функції представництва на основі колегіальності).

Інститути демократії— це легітимні й легалізовані елементи політичної системи суспільства, що безпосередньо створюють демо­кратичний режим у державі завдяки вирішенню певних завдань полі­тики, влади й управління.

Легітимність інституту демократії означає його організацій­не оформлення і визнання громадськістю, легалізованість - юридичне оформлення, узаконення.

Види інститутів демократії за вихідним призначенням у вирі­шенні завдань політики, влади й управління:

• Структурні:

- сесії парламентів і органів місцевого самоврядування;

- депутатські фракції;

- депутатські комісії;

- народні контролери та ін.

• Функціональні:

- депутатські запити;

- накази виборців;

- вибори;

- громадська думка та ін.

• Структурно-функціональні (змішані):

- територіальна автономія;

- національно-територіальна автономія

• Процедурно-регламентаційні:

- регламентація процедури виборів;

- регламентація порядку прийняття законів;

- регламентація порядку проведення референдумів та ін.

Види інститутів демократії за юридичною значущістю прийня­тих рішень:

• Імперативні, що мають остаточне загальнообов‘язкове
значення для державних органів, посадових осіб, громадян:

- референдум конституційний і законодавчий;

- вибори;

- накази виборців та ін.

Консультативні, що мають дорадче, консультативне, зна­чення для державних органів, посадових осіб, громадян:

- референдум консультативний;

- всенародне обговорення законопроектів;

- мітинги;

- анкетування та ін.

У системі інститутів безпосередньої демократії найважливіше місце належить виборам.

Вибори –форма особистої участі громадян в управлінні держа­вою шляхом формування вищих представницьких органів, органів місцевого самоврядування, їх персонального складу.

На основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування в Україні обираються населенням: Президент, Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради та їх голови).

Виборча система може бути мажоритарною, пропорційною і зміша­ною (мажоритарно-пропорційною). Мажоритарна система – система визначення результатів виборів, відповідно до якої депутатські манда­ти від виборчого округу отримують лише кандидати, що набрали вста­новлену законом більшість голосів. Відповідно до пропорційної систе­ми депутатські мандати поділяються між партіями пропорційно кіль­кості голосів, відданих за партію в межах виборчого округу.

Особливим інститутом демократії є референдум.

Референдум (від лат. referendum – те, що має бути повідомле­но) – спосіб вирішення шляхом голосування кардинальних проблем загальнонаціонального і місцевого значення (прийняття конститу­ції, інших важливих законів або внесення до них змін, а також інших рішень з принципових питань); проводиться з метою забезпечення народовладдя - особистої участі громадян в управлінні державою і місцевими справами.

Референдуми за юридичноюсилою: імперативні – їх рішення мають загальнообов’язковий характер і не мають потреби в затвер­дженні. Як правило, предметом імперативних референдумів є питан­ня, віднесені Конституцією до виключного вирішення в результа­ті всенародного опитування. Наприклад, згідно зі ст. 73 Конституції України виключно всеукраїнським референдумом вирішують­ся питання про зміну території України; згідно зі ст. 149 Конститу­ції Швейцарії обов’язковому референдуму підлягають перегляди (повний або частковий) Конституції, а також термінове прийняття або перегляд федеральних законів, які позбавлені конституційної осно­ви і строк дії яких перевищує один рік; консультативні – їх резуль­тати не мають зобов’язуючого характеру; вони є дорадчими, прово­дяться з метою виявлення суспільної думки з конкретного питання, що цікавить певну частину населення регіону (про встановлення віль­ної економічної зони в певній області; про вступ країни до міжнарод­ної організації), але можуть бути розглянуті і враховані при ухвален­ні відповідних рішень державними органами або органами місцево­го самоврядування.

Референдуми за територією проведення в Україні: загальнона­ціональні – проводяться в масштабах усієї країни; регіональні (місце­ві) – проводяться в межах регіонів України: Автономної Республі­ки Крим, адміністративно-територіальних одиниць (областей), містах Києві і Севастополі з метою вирішення найважливіших питань регіо­нального (місцевого) значення.

У Швейцарії окрім референдуму інститутами безпосередньої демократії є народне віче, народна законодавча ініціатива. У США референдум застосовується нарівні із законодавчою ініціативою. У Франції через три роки після проведення першого референдуму в 1789 р. стали практикуватися плебісцити – всенародні опитування, що розглядаються як синоніми референдумів.