ПЕРЕДМОВА. Український фольклор:

ОЛЕНА ІВАНОВСЬКА

Український фольклор:

Семантика і прагматика традиційних смислів

навчальний посібник

Рекомендовано Міністерством

освіти і науки України

Навчальний посібник для студентів фольклористичних та

філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів

УДК 801.81:001.891.3(477)

Київ

«ЕксОб» – 2012

ББК 82.0.

1-22

Рецензенти:

Я.І. Гарасим, доктор філологічних наук, професор

(Львівський національний університет імені Івана Франка);

А.Б. Гуляк, доктор філологічних наук, професор

(Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка);

О.Ю. Чебанюк, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник

(Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського НАН України)

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(лист № 1.4/18-Г-2056 від 26.11.07)

Навчальний посібник пропонує вивчення українського фольклору як синкретичного семіотичного тексту у його функціональній парадигмі через комплекс навчальних курсів («Суб’єктно-образна система фольклору», «Фольклор – семіосфера традиційних смислів», «Системотворчі ознаки фольклорної трансмісії», «Наратив як категорія та функція фольклорного тексту»), що апробовані на спеціальності «Фольклористика, українська мова і література та іноземна мова» Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Структурований матеріал уможливлює інтерпретацію фольклору як суб’єктно-образної системи та дає теоретичне обґрунтування його онтологічних категорій. Навчальний посібник може прислужитися студентам-гуманітаріям у вивченні усної народної творчості, теорії фольклору, культурології, а також стане в нагоді усім цікавим до народної творчості як багатовікового духовного надбання українства.

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА...................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1.

Історико-теоретичний аспект визначення фольклорного феномену............... 11

1.1. Становлення та історичний розвиток концепцій

предметного поля фольклору .................................................................. 11

1.2.Категоріальне моделювання системи фольклору.............................. 38

РОЗДІЛ 2.

Суб’єктність як конститутивна категорія та функціональна

характеристика фольклору .............................................................................. 46

2.1. Інтегративна функція етносуб’єктності ............................................. 46

2.1.1.Мотифемно-функціональний, мотивно-варіативний

та текстово-об’єктний виміри етносуб’єктності.................................. 47

2.1.2.Інтегративна роль мотиву в організації полярної суб’єктності 54

2.2.Опозиційна фольклорна система суб’єктності соціальних груп....... 60

2.2.1. Програмно-діяльнісні функції родинної дихотомії.................. 62

2.2.2 Міжетнічні та міжрелігійні суб’єктні регулятиви

у фольклорному тексті ........................................................................ 76

2.2.3. Операційні принципи побудови смислових відношень

у фольклорній опозиції «безземельний – землероб»......................... 88

2.2.4. Функції подолання внутрішніх особистісних конфліктів

у мілітарній темі українського фольклору ........................................ 97

2.2.5. Суб’єктність імперативів предметно-практичної діяльності представників різних ремесел.................................................................................... 110

2.2.6. Диспропорція та синтезуючі елементи аксіологічної шкали в опозиціях «заробітчанин – роботодавець», «продавець – покупець»............. 118

2.2.7.Смислові пропорції суб’єктності міщанина – селянина – представника робітничого соціуму в українському фольклорі.............................. 135

2.2.8. Статусно-рольова суб’єктність гостя та господаря

в українському фольклорі................................................................. 154

2.2.9. Ґендерна та вікова суб’єктність

у святково-ігровій реальності українців........................................... 169

2.2.10.Творчо-діяльнісні характеристики текстів у локусах живих

і померлих.......................................................................................... 214

2.3. Суб’єктність у фольклорі: природа і функції

особистісного смислу у фольклорі.......................................................... 230

2.3.1.Засади перебігу творчого акту індивіда.................................. 231

2.3.2. Особистісно-смислові трансформації образів

у фольклорному тексті ...................................................................... 237

РОЗДІЛ 3.

Фольклор як культурно-семіотична система ................................................ 260

3.1. Знаки – носії семантики фольклорного тексту................................ 262

3.2. Текст: семіосфера існування фольклору.......................................... 294

РОЗДІЛ 4.

Системотворчі ознаки фольклорної трансмісії.............................................. 307

4.1. Лінійно-інтегральний характер фольклорної трансмісії................. 307

4.2.Етнопедагогічні характеристики трансмісії ..................................... 315

4.3.Роль фольклорної трансмісії у самоорганізації фольклору............ 329

4.4.Типи трансмісійних механізмів......................................................... 335

РОЗДІЛ 5.

Наратив як категорія та функція фольклорного тексту................................ 348

5.1. Конвенційність наративу у фольклорній системі ........................... 356

5.2.Варіативність фольклорного наративу............................................. 371

ВИСНОВКИ ................................................................................................... 387

ЛІТЕРАТУРА.................................................................................................. 397

Моїй родині – Гончарукам та Крондам – і моїм дітям –

Петрові та Софійці – присвячується...

«У віртуальному просторі родичі наділені єдиним тілом, єдиною душею і володіють спільними сакральними знаннями. Вони найпродуктивніше осягаються «внутрішнім зором», для якого зовнішнє і видиме є лише перепоною» (О. Байбурін)

ПЕРЕДМОВА

Сучасна наукова парадигма ще не є однозначною щодо статусу фольклору і фольклористики у процесі пізнання. Взаємодія фольклору й соціуму вимагає модернізації засобів та розширення методик проведення різноаспектного аналізу фольклорного тексту як цілісного смислового утворення. Скомплікованість предметних полів філології, філософії, соціології є неминучою, адже філологія має на меті дослідити фольклорний текст як гармонійний цілісний, не лише власне філологічний, продукт архетипної пам’яті, емоції, думки, психологічних настанов людини як члена суспільства. Трактування фольклору тільки як словесного виду творчості, обмеженого певними жанрами й текстами, що мають художню цінність, залишало тривалий час поза увагою проблеми специфіки художньої творчості в фольклорі, закони фольклорної свідомості.

Часткова модифікація традиційних форм фольклору змушує учених акцентувати увагу на тих явищах культури, де складові уснопоетичної народної творчості постають в інноваційній формі. Таким чином, у сучасному пізнанні спостерігаються такі тенденції: широкого підходу до визначення предмета фольклористики (Дж. Брунванд, М. Барбо); до розуміння фольклорного феномену як комплексу народних знань, системи традиційних ідей, втілених у різноманітних вербальних та невербальних формах (С. Бейярд); і водночас до феноменологічної фіксації фольклорного факту – соціологічного, ідеологічного, психологічного (К. Богданов).

Головним досягненням наукової думки минулого століття було визнання виходу фольклору за межі усного вербального тексту та подолання наукової інерції його відмежування від етнографічної площини буття. Внаслідок цього утвердився функціонально-контекстний напрям дослідження фольклору, представлений науковими школами та видатними вченими, які культивували соціологічні, психологічні, культурологічні методи вивчення народної культури. Це зумовило спроби української фольклористики дослідити ті прогалини, які утворилися в результаті свідомого чи несвідомого ігнорування функціонального значення фольклорної культури. Щоправда, ці дослідження здійснювалися без урахування специфіки суб’єктності та функціональності фольклорної матерії. На теперішньому етапі поступу української науки не можна задовольнитися функціональним методом як самодостатнім для дослідження фольклорних явищ. Існує потреба структурно-семіотичного та системно-категоріального підходів творення нового понятійного простору, які б охопили аналіз усіх рівнів і співвідношень елементів фольклору і дійсності, враховуючи витоки і суб’єктно-функціональне призначення народнопоетичних жанрів, сюжетів, образів, а також впровадили нові зміни, що виникли на межі XX-XXI століть (лінгвістика тексту, теорія мовленнєвих актів та мовної комунікації тощо).

Визначення феномену фольклору за допомогою категорій усності, колективності, анонімності виявило певну обмеженість, неадекватність культурному контекстові доби. Поширення засобів комунікації зумовило принципово нові типи зберігання і відтворення фольклорних текстів. Це спонукає до переструктурування номенклатури основних фольклорних категорій, що конституюють фольклорну систему. Для дослідника-фольклориста первинним поступово стає текстовий простір із кількома рівнями системності: суб’єктний, сюжетний, жанровий, образний. І лише використання різновекторного інструментарію гуманітарних наук дозволяє виявити внутрішні і зовнішні зв’язки цих рівнів, простежити трансмісію традиційного смислу у ньому. Крім того, взаємодія фольклору і сучасного соціуму вимагає модернізації засобів та розширення методики проведення різноаспектного аналізу фольклорного тексту як цілісного смислового утворення.

Сьогодні дослідження українського фольклору як цілісної суб’єктно-образної системи з її онтологічним статусом у загальнонаціональному культурному просторі є актуальною складовою сучасного пізнання, частиною комунікативної компетенції; воно визначає механізми, прийоми і стратегії систематизації методів різних наук, інтегрування їх в єдиний універсальний фольклорно-теоретичний комплекс. Тому метою навчального посібника вбачається інтерпретація суб’єктно-образної системи та теоретичне обґрунтування онтологічних категорій фольклору.

На основі теоретичних узагальнень наукових здобутків учених-фольклористів і гуманітаріїв загалом минулого та сучасності, вітчизняних та зарубіжних наукових шкіл фольклорна творчість аналізується на основі її функціональних рис у тривимірній площині: 1) функції, 2) системи, 3) тексту. Системно-категоріальний та структурно-семіотичний підходи дають можливість накреслити модель українського фольклору як системи, конститутивними категоріями якої є суб’єктність етносу, соціуму, індивіда; семіосфера фольклору; трансмісія традиційного смислу; наративність фольклорного тексту.

Навчальний посібник спрямований на те, щоб дати студентові ясне бачення специфіки триєдиної структурної організації суб’єктності (креативного первня) фольклору, елементи якої перебувають у ситуації рівноправного полілогу між суб’єктністю етносу, соціуму та індивіда, де кожний з елементів тріади домінує залежно від історичних, соціокультурних та жанрових особливостей; прагматичного та семіотичного аспектів фольклорної картини світу. Кожен розділ навчального посібника спрямований на забезпечення викладання та вивчення навчальних курсів: «Усна народна творчість», «Суб’єктно-образна система фольклору», «Фольклор – семіосфера традиційних смислів», – які передбачені навчальними планами підготовки фольклористів ОКР «бакалавр», «магістр».