Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною та фінансовою.

Інвестиційна діяльність – це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність – це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного та позикового капіталу

П(С)БО5 ЗВІТУ ПРО ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ: 1. Залишок на початок року 2. Коригування: 3. Зміна облікової політики 4. Виправлення помилок 5. Інші зміни 6. Скоригований залишок на початок року 7. Переоцінка активів 8. Чистий прибуток (збиток) за звітний період9. Розподіл прибутку 10. Внески учасників 11. Вилучення капіталу 12. Інші зміни в капіталі 13. Разом зміни в капіталі 14. Залишок на кінець року

44. Охарактеризуйте правові засади регулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Згідно ЗУ «Про бух. Обл.. та фін. звітність» підставою для бух. Обліку госп. Операцій є первинні документи, контроль за оформленням і використанням та бух. Обробкою документів несе бухгалтер.

Згідно ЗУ 966 документування операцій є первинним обліком, з якого починається весь процес бух. Обл.. на підприємстві. Порядок оформлення та бух. Обробки первинної документації наведено у Положенні про документальне забезпечення записів у бух.обліку.

Правильне та своєчасне оформлення документів надають правову засаду даним бух. Обліку.

Для забезпечення ведення бух. Обліку підпр-во самостійно обирає формийогоорганізації та розробляє документообіг як додаток до наказа про орган. Бух. Обліку на підпр-ві. Підпр-во самостійно затверджує правила документообігу і технолог. Її обробки, а також визначає осіб, які мають права підписувати документи.

Документування – це процес суцільного й неперервного відображення об’єктів бухгалтерського обліку в первинних бухгалтерських документах. Документування є важливою частиною бухгалтерського обліку. На підставі даних первинних бухгалтерських документів здійснюється контроль за правомірністю здійснення господарських операцій на підприємстві.

Бухгалтерські документи класифікують за такими ознаками : За місцем складання бухгалтерські документи поділяють на внутрішні (оформлені на підприємстві) та зовнішні (отримані від партнерів та інших підприємств і установ). За призначенням бухгалтерські документи поділяють на : розпорядчі, виконавчі та комбіновані, За порядком складання бухгалтерські документи поділяють на первинні та зведені. За способом оформлення операцій бухгалтерські документи поділяють на одноразові, котрі заповнюють на одну операцію, та нагромаджувальні, в яких записують однорідні господарські операції за певний проміжок часу. За змістом бухгалтерські документи поділяють на грошові, розрахункові, обліку матеріальних запасів, обліку особового складу тощо.

Первинні документи для надання їм сили й доказовості повинні мати обов’язкові реквізити (характеристики): назва підприємства (установи), від імені якого складено документ; назва документа і код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції, її обсяг та вимірники в натуральному й вартісному виразі; посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення операції.

Залежно від характеру операцій до первинних документів можуть бути внесені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства; номер документа; підстава для здійснення операцій; дані про документ, що засвідчує особу одержувача тощо.

Усі первинні бухгалтерські документи з місць їх оформлення у встановлені терміни передають у бухгалтерію. Кожен первинний документ у бухгалтерії підлягає: перевірці; обробленню; погашенню.

Перевіркупервинних документів здійснюють за суттю формою та арифметичним підрахунком. Обробленняпервинних бухгалтерських документів полягає у їх кодуванні, таксуванні і групуванні.

Закінчується оброблення первинних документів їх погашенням. Бухгалтерські документи підлягають опера­тивному й обліковому погашенню.

45. Охарактеризуйте рахунки бухгалтерського обліку, їх будову, взаємозв'язок між рахунками і балансом.

За побудовою рахунки – це таблиці ліву частину таблиці називають Д-т (лат. Debet – він винен), а праву – К-т (лат. Credit – він вірить).

По кожному відкритому рах.неодмінно показують розмір об’єктів обліку станом на початок звітного періоду (місяця, року). Цей залишок називають початковим сальдо(італ. Saldo – розрахунок, залишок).

Періодично на рахунках підсумовують обсяги здійснених протягом місяця операцій. Ці підсумки називають оборотами. Розрізн Д-т оборот і К-т оборот. У кінці місяця визнач новий залишок з урахуван здійсн за місяць операцій. Цей залишок назив кінцевим сальдо.

Активні рахунки відображ ресурси п-ва за їх складом і розміщ. Їх сальдо записують в активі бух балансу. Початкове і кінцеве сальдо на активних рахунках записують у Д-ті.

Пасивні рахунки характериз ВК та зобов’яз. Їх сальдо відображ у пасиві бух балансу. Початкове і кінцеве сальдо на пасивних рахунках записують у К-ті.

На активно – пасивних рахунках сальдо відображають розгорнуто, тобто окремими сумами по Д-ту і по К-ту рахунку.

На активно – пасивних рахунках збільшення (зменшення) об’єкта обліку можна відображати або в Д-ті, або у К-ті рахунку.

46. Охарактеризуйте рахунки синтетичного і аналітичного обліку. Узагальнення даних поточного обліку.

За способом групув і узагал облікових даних бух рахунки подііл на синтети й аналітичні.

Синтетичні рахунки – це бух рахунки, на яких облік господ діял п-в ведеться узагальнено.

Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації про склад і рух активів, капіталу, зобов’язань в узагальненому вигляді і в грошовому вимірнику.

Облік, який здійсн на підставі таких рахунків, назив синтет обліком. Дані синтет обліку використ при заповненні бух балансу та інших форм бух звітності. Синтет є рахунки: “Основні засоби”, Матеріали“, “Паливо”, “Разрахунки з підзвітним особами”, “Разрахунки з бюджетом”.

Для детальної характеристики об’єктів БО використовують аналітичні рахунки, в яких, крім грошового вимірника, застосовують натуральні і трудові вимірники. Облік, здійснюваний на підставі аналітичних рахунків, назив аналітичним обліком. До синтет рах.”Розрахунки з підзвітними особами” відкривають аналітичні рахунки за прізвищами підзвітних осіб.

Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний зв’язок: на рахунках синтетичного й аналітичного обліку сальдо розміщується на одній і тій самій частині рахунку; кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною сумою, а на відповідних аналітичних рахунках – частковими сумами; сума залишків і оборотів по всіх аналіт рахунках повинна = залишку й оборотам відповідного синтетичного рахунку.

Аналіт облік має важливе контрольне значення. Його показники використ для складання калькуляцій на виготовлення продукції. Точність показників аналіт обліку періодично звіряють через провед інвентаризації. Це підвищує вірогідність облікових записів.

Відображення госп опер за синтетичними та аналіт рах назив поточним бух обліком.

Дані синтетичного і аналіт рах узагальнюють за допомог оборотних відомостей, які склад окремо за синтетич і аналіт рах-ми. Оборотні відомості є способом узагальн оборотів і залишків за звіт період (місяць), а також за способом взаємозвязку між балансом і рахунками, що має важливе значення для контролю правильності облікових записів. У об від відображають обороти за Д і К рах-в, а також залишки на поч і кін звітного пер.

47. Охарактеризуйте умови визнання об’єктів обліку. Вимірники в бухгалтерському обліку. Види оцінок об’єктів обліку (активів, зобов’язань, власного капіталу).

Під обєктами обліку розуміють конкретний засіб (майно), джерело його утворення та їх рух у процесі відтворення.

Згідно П(С)БО2 визначається хар-ка обєктів БО.

До необоротних рес під-ва віднос:

Основні засоби – власні або отимані на умовах фін лізингу обєкти та майнові комплекси, які довгий час використовуються на під-ві для вир-ва прод-ї, виконання робот та надання послуг для адмін-х потреб під-ва. Такі обєкти зберіг свою натур форму, але втрач свою вартість по мірі зносу. Нематеріальні активи – активи які не мають мат форми, вони довгий час викор на під-ві для виробн адмін потреб. Такі обєкти також поступово знош. Незавершене будівництво – не закінчені капітальні інве-ї під-ва в оновлення своєї мат техн бази, придбання осн засобів їх будув, виготов, модерніз, капіт ремонт. Довгострок фін інвест – вит-ти під-ва на придбання цін пап інш під-ва з метою отрим приб або інших вигод. Довгостр дебітор заборг – заборг фіз або юр осіб, термін погаш якої більше одного року.

До оборот рес відносять:

Виробничі запаси – запаси сировини, мат, запчпстин, МШП та ін обєктів які зберіг на спеціал складах з метою подальш використ для вир-ва прод-ї або в адмін цілях. НЗВ – вартість невикорист вир запасів, напівфабрикатів, гот прод, які знах в цехах під-ва. Гот прод-я – це закінчені вироби які відповід технічним умовам і стандартам і знах на спец складах для подальш реаліз-ї.Товари – прод-я, яка знах на спец складах та придбана для подальш перепрод. Поточна дебітор заборг – заборг фіз або юр осіб даному під-ву термін погаш менше 1 року. Поточ фін інвестиції – вит-ти під-ва на придбання цін пап термін дії менше 1 року. Грошові кошти під-ва зберіг в банках на рах і в касі.

Власний капітал поділ на: Статутний – початковий капітал під-ва, який створ за рах внесків учасників під-ва. Додатковий – поділ на додатково-вкладений кап і ін додат капіт. Резервний – створ за рах нерозп прибутку. Неоплачений – сума заборгованості власників по внескам до статут кап. Вилучений – дорівн варт-і вилуч акцій у учасників с подальш їх анулюванням або перепрод. Нерозпод прибут – сума приб або збитку, що залиш у під-ва після сплати подат та інш вик-го приб.

Метод БО - це система прийомів, яка забезпеч суціл, безперервне, взаємопов’яз та об’єктивне відображ об’єктів БО що має на меті отрим інформ для управл ними.

Метод БО складається з окремих специфічних методичних прийомів: документув; інвентариз; оцінювання; калькулюв; рахунки; подвійний запис; бух баланс; бух звітність.

Документув – спосіб первин відображ об’єктів БО у первинних бух документах.

Інвентариз – це спосіб виявл фактичної наявності і стану засобів, коштів п-ва та зобов'яз на певну дату. Інвентариз об’єктів обліку здійсн через вимір, зважув, перерах, звірення. На основі даних інвентариз роблять коригув облік даних про наявн і стан об’єктів обліку, оскільки у процесі господ діял можливі природна усушка.

Оцінка – спосіб грошового вимірювання об’єктів БО. За допомогою оцінки натуральні і трудові характеристики (вимірники) господарських засобів перераховують у вартісні. Оцінка об’єктів обліку в бухгалтерському обліку ґрунтується переважно на показникові фактичних витрат на їх створення чи придбання (історичної собівартості).

Калькулювання - це метод обчисл собівартості виготовлення одиниці ТМЦ або одиниці виконаних робіт. Суть методу полягає в тому, що обґрунтовують, визначають і розподіляють витрати, які належать до того чи іншого об’єкта калькулювання.

Рахунки – спосіб групування за певною системою фін - ек інформ для її поточного відображ у БО і для здійсн контрол за господ процесами, станом активів, зобов'яз, власн кап.

Подвійний запис – це подвійне відображ у БО кожної господ операції: у Д-ті одного чи декількох рахунків та одночасно у К-ті одного чи декількох рахунків на одну і ту ж саму.

Бухгалтерська звітність – сукупність способів і прийомів узагальнення даних поточного обліку і впорядкована система взаємопов’язаних економічних показників виробничо-господарської діяльності п-ва за звітний період.

У бухгалтерському обліку для кількісного відображення руху засобів, коштів, обсягів здійснення господарських процесів використовують три види вимірників:

Натур вимірники застосов для отрим даних про к-ть однорідних об’єктів обліку в кг, га тощо. Ці вимірн викор для обліку матер цінностей, готов продукції, товарів, основних засобів.

Трудові вимірн викор для обліку к-ті відпрац часу та обліку затрат праці на вигот прод-ії. Трудові вимірн необх для нарахув з/п, визнач середньосписк складу працівн, продукт праці

Грош вимірн є нац та іноз валюти. Грош вимірн є найб універс, дають можлив узаг всі господ операції під-тва, які вимір різноман натур вимірн, їх викор для склад фін (бухг) звітн.

Бухг облік викор в усіх сферах під-кої діяльн – виробн, комерц, банк, страхов, в усіх галузях та підгалузях господарюв – промисл с/г, будівництві тощо. У кожній сфері (виді) діяльн, у кожній галузі господарюв бухг облік має специфічні особлив. Проте вихідні полож бухг обліку єдині, спільні для всіх видів діяльн в усіх галузях господарюв.

Оцінка– спосіб грошового вимірювання об’єктів БО. За допомогою оцінки натуральні і трудові характеристики (вимірники) господарських засобів перераховують у вартісні. Оцінка об’єктів обліку в бухгалтерському обліку ґрунтується переважно на показникові фактичних витрат на їх створення чи придбання (історичної собівартості).

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку передбачають вільний вибір методики оцінки матеріальних цінностей, тобто вони не обмежуються рекомендаціями з вибору мінімальної оцінки з двох можливих. За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку використовуються такі методи оцінки:

- первісна вартість являє собою грошовий вираз цінопридбання конкретного предмета;

- відновлена вартість являє собою суму коштів, яку потрібно було б виплачувати на даний момент за необхідності зміни предмета ішим таким самим;

- чиста вартість реалізації – це ціна продажу за відрахуваанням торговельних витрат у межах прибутку. Цей метод дає змогу визначити втрачену вигоду у випадках, коли предмет не буде реалізований на сторону;

- приведена вартість – дисконтована величина майбутніх надходжень коштів, яку, як передбачається, може принести реалізація даного предмета у процесі звичайної комерційної операції.

У міжнародній практиці користуються спеціальними термінами, що характеризують методи оцінки матеріальних цінностей у активі балансу Метод Fito – це метод, за яким матеріальні цінності оцінюються за ціною придбання (заготівельна собівартість), якщо вона менша від ціни продажу. Fito – це метод оцінки за первісною вартістю.

Метод Lifo – це метод оцінки за відновленою вартістю (вартістю останніх за часом закупок), тобто коли матеріальні цнності оцінюються за ціною реалізації,якщо вона менша від ціни придбання (заготівельної собівартості).

48. Охарактеризуйте умови змін власного капіталу та порядок їх відображення в обліку.

Акціонерне товариство може змінювати розмір статутного капіталу згідно з рішенням зборів акціонерів. У бухгалтерському обліку ці зміни відображають тільки після державної реєстрації нового розміру статутного капіталу. Пайовий капітал - сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами.Джерелом формування пайового капіталу є обов'язкові та додаткові пайові внески, які надходять від індивідуальних та колективних членів.

Додатковий вкладений капітал - сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. У цій статті балансу акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Емісійний дохід обліковуватиметься на однойменному субрахунку, який передбачається відкривати до рахунку “Додатковий капітал” (Дт 46, Кт 421).Інший додатковий капітал - сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу (Дт 10,12, Кт 422; Дт10,12, Кт 423).Резервний капітал (Рах. 43) - сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємств. Нерозподілений прибуток - сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Нерозпод прибуток є складовою частиною власного капіталу. Неоплачений капітал - сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Вилучений капітал - фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

49. Охарактеризуйте фінансову звітність суб’єктів малого підприємництва відповідно до Положення (

Підприємства всіх форм власності згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані складати фінансову звітність.

Звітним періодом для складання фінансової звітності суб’єктами малого підприємництва є календарний рік. Квартальна звітність є проміжною і складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Баланс підприємства складається на останній день кварталу (року), тобто на 31 березня, 30 липня, 30 вересня, 31 грудня.

Річна звітність подається не пізніше 20 лютого наступного за звітним року, а проміжна (квартальна) – не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Датою подання фінансової звітності вважається день фактичної її передачі за належністю, а у випадку відправлення поштою – дата одержання адресатом, зазначена на штемпелі підприємства зв’язку, яке його обслуговує.

Фінансова звітність представляється:

- органу, до сфери управління якого належить підприємство:

- трудовому колективу (на вимогу);

- власникам (засновникам);

- органам державної статистики;

- іншим користувачам (банку, податковій службі, тощо).

На титульному аркуші фінансового звіту малі підприємства вказують середньооблікову чисельність працюючих, у тому числі сумісників та працюючих за договорами цивільно-правового характеру та інших. Вимоги про включення таких категорій працюючих визначені Господарським Кодексом та Законом України № 2063-ІІІ „Про державну підтримку малого підприємництва”, якими і визначені критерії віднесення юридичних осіб до суб’єктів малого підприємництва.

Фінансова звітність суб’єктами малого підприємництва складається у тисячах гривень з одним десятковим знаком та затверджується підписом керівника підприємства й головного бухгалтера, засвідчується печаткою.

За неподання органам державної статистики даних для проведення статистичних спостережень або подання їх недостовірними, не в повному обсязі, не за формою, або із запізненням накладається штраф.

2. Характеристика форм фінансової звітності суб’єкта малого підприємництва.

Для суб’єктів малого підприємництва відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 „Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва” встановлена скорочена за показниками фінансова звітність у складі „Балансу” (форма № 1-м) та „Звіту про фінансові результати” (форма № 2-м).

Основною формою фінансового звіту суб’єктів малого підприємництва є „Баланс” (форма-1м). „Баланс” – це звіт про фінансовий стан підприємства, що відображає його активи, зобов’язання та власний капітал на звітну дату. Структура форми „Балансу” відповідає балансовому рівнянню, яке пов’язує між собою ці три поняття:

Активи = Власний капітал + Зобов’язання

На відміну від балансу великого підприємства склад форми 1-м передбачає об’єднання деяких статей балансу підприємства в одну, що дозволяє значно скоротити обсяг активу і пасиву. При цьому код відповідного рядка не змінюється.

У „Звіті про фінансові результати”(форма 2-м) малі підприємства відображають результати господарської діяльності. Метою складання цієї форми звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи та витрати, прибутки чи збитки, отримані в результаті здійснення такої діяльності упродовж звітного періоду.

Визнання доходів та витрат здійснюється при виконанні умов, визначених положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати”:

При визначенні фінансових результатів не дозволяється згортання доходів та витрат, крім випадків, що передбачені положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

50. Поняття та види фінансових інвестицій, їх класифікація та оцінка в поточному обліку і в балансі.

Методологічні засади формування в бухгал­терському обліку інформації про фінансові інве­стиції та її розкриття у фінансовій звітності ви­значаються Положенням (стандартом) бухгал­терського обліку 12 «Фінансові інвестиції».

Підприємства утримують інвестиції, виходя­чи з різних міркувань. Для одних вони є одним з основних джерел доходу, інші підприємства лише інколи вдаються до використання такого інструменту з метою розміщення тимчасово вільних коштів або майна. Деякі види інвестицій є ні чим іншим, як борговим зобов'язанням пе­ред підприємством.

Інші види інвестицій являють собою права власності, а також можуть виступати як матері­альні цінності (наприклад, інвестиції в банківські метали тощо).

Визначення терміну «фінансова інвестиція», наведене в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 «Баланс». Так, під фінансовими інвестиціями розу­міються активи, утримувані підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, диві­дендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Під прямою інвест розуміється госпо­д операція, що передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридич­ної особи в обмін на корпоративні права, еміто­вані такою юр ос.

Портфельна інвестиція — господарська операція, що передбачає придбання цінних па­перів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку.

Як бачимо, головною відмінністю прямих інвестицій від портфельних є те, що у випадку здійснення прямих інвестицій інвестор набуває права на участь в управлінні підприємством. Ра­зом з цим здійснення портфельної інвестиції не передбачає безпосередньої участі в управлін­ському процесі, а лише передбачає одержання інвестором дивідендів на акції (або інші корпо­ративні права).

Таким чином, доход, що виникає в результаті використання активів підприємства іншими сто­ронами, визнається у вигляді відсотків, роялті та дивідендів, якщо: – є імовірним надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією; – доход може бути достовірно оцінено. Такі доходи визнаються в такому порядку: – відсотки - в тому звітному періоді, до якого вони відносяться, виходячи з бази їх на­рахування і терміну користування відповідними активами; – роялті-за принципом нарахування згідноз економічним змістом угоди; – дивіденди - в періоді прийняття рішення про їх виплату.

У нинішній час існує групування інвестицій за різними ознаками. Так, П(С)БО 2 містить визначення довгострокових і поточних інвес­тицій. Розподіл активів за строковістю ґрунтується на принципах відображення активів і зобов'язань, закладених у національних стан­дартах, — оборотні та необоротні активи відоб­ражаються у фінансовій звітності окремо.

Під довгостроковими фін інвести­ціями розуміються фінансові інвестиції на пері­од більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Що стосується поточних фінансових інвес­тицій, то їх визначення наведене в П(С)БО 2, де під такими розуміються фінансові інвестиції на термін, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Для обліку довгострокових фінансових інвестицій у бухгалтерському обліку Інструкцією № 291 передбачено рахунок 14 " Довго­строкові фінансові інвестиції", який має такі субрахунки:141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за мето­дом участі в капіталі»;142 «Інші інвестиції пов'язаним сторонам»;143 «Інвестиції непов'язаним сторонам».

Для обліку поточних інвестицій використо­вується рахунок 35 "Поточні фінансові інвестиції», котрий має такі субрахунки:351 «Еквіваленти грошових коштів»;352 «Інші поточні фінансові інвестиції».

51. Проаналізуйте методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати виробництва та її розкриття у фінансовій звітності згідно П(С)БО 16 “Витрати”.

П(С)БО-16 “Витрати”визначає методологічні засади формування в

бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі

зменшенням активів або збільшенням зобов’язань та повинні відповідати доходам періоду. Умови відображення витрат у фінансовій звітності наведені на рис. 47.

До витрат, що виникають у зв’язку зі зменшенням активів відносяться:

− списання сировини, матеріалів на виробництво, для ремонту

обладнання, на адміністративні потреби;

− витрати від знецінення запасів;

− нестачі запасів (сировини, комплектуючих, готової продукції,

нарахування амортизаціїсписання основних засобів, нематеріальних активів, МШП та інших

необоротних активів, що стали непридатними і не

використовуються;

− визнані економічні санкції – штрафи, пені, неустойки, що підлягають

сплаті чи сплачені;

− нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської

заборгованості, що не може бути погашена.

Тобто, все, що не може бути визнане активом, списується на витрати.

До витрат, що збільшують зобов’язання підприємства відносяться:

− заробітна плата працівників;

− податки, збори, обов’язкові платежі;

− відрахування на обов’язкове та добровільне страхування;

− транспортні витрати;

− послуги сторонніх організацій (консультаційних, юридичних,

медичних, аудиторських);

− оренда, витрати зв’язку, послуг з реклами, комунальних послуг, інше

- нарахування витрат, пов’язаних зі збільшенням зобов’язань.

52. Розкрийте поняття про предмет бухгалтерського обліку та його об’єкти з урахуванням вимог національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Предметом БО є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів п-ва. Предметом БО діяльн під-ва є його активи, власний капітал, зобовязання.

Згідно закону Укр активи – це ресурси, контрольовані під-м в результаті минулих подій, викор яких приведе до ек вигод в майб.Власний капітал – частина в активах під-ва, що залиш після вирахування його зобовязань.Зобовязання – це заборгованність під-ва, що виникла внаслідок минул подій і погаш якої в майб приведе до зменш ресурсів підва.

Предмет БО складається з окремих його об’єктів. Під обєктами обліку розуміють конкретний засіб (майно), джерело його утворення та їх рух у процесі відтворення.

Згідно П(С)БО2 визначається хар-ка обєктів БО.

До необоротних рес під-ва віднос:

Основні засоби – власні або отимані на умовах фін лізингу обєкти та майнові комплекси, які довгий час використовуються на під-ві для вир-ва прод-ї, виконання робот та надання послуг для адмін-х потреб під-ва. Такі обєкти зберіг свою натур форму, але втрач свою вартість по мірі зносу. Нематеріальні активи – активи які не мають мат форми, вони довгий час викор на під-ві для виробн адмін потреб. Такі обєкти також поступово знош. Незавершене будівництво – не закінчені капітальні інве-ї під-ва в оновлення своєї мат техн бази, придбання осн засобів їх будув, виготов, модерніз, капіт ремонт. Довгострок фін інвест – вит-ти під-ва на придбання цін пап інш під-ва з метою отрим приб або інших вигод. Довгостр дебітор заборг – заборг фіз або юр осіб, термін погаш якої більше одного року.

До оборот рес відносять:

Виробничі запаси – запаси сировини, мат, запчпстин, МШП та ін обєктів які зберіг на спеціал складах з метою подальш використ для вир-ва прод-ї або в адмін цілях. НЗВ – вартість невикорист вир запасів, напівфабрикатів, гот прод, які знах в цехах під-ва. Гот прод-я – це закінчені вироби які відповід технічним умовам і стандартам і знах на спец складах для подальш реаліз-ї.Товари – прод-я, яка знах на спец складах та придбана для подальш перепрод. Поточна дебітор заборг – заборг фіз або юр осіб даному під-ву термін погаш менше 1 року. Поточ фін інвестиції – вит-ти під-ва на придбання цін пап термін дії менше 1 року. Грошові кошти під-ва зберіг в банках на рах і в касі.

Власний капітал поділ на: Статутний – початковий капітал під-ва, який створ за рах внесків учасників під-ва. Додатковий – поділ на додатково-вкладений кап і ін додат капіт. Резервний – створ за рах нерозп прибутку. Неоплачений – сума заборгованості власників по внескам до статут кап. Вилучений – дорівн варт-і вилуч акцій у учасників с подальш їх анулюванням або перепрод. Нерозпод прибут – сума приб або збитку, що залиш у під-ва після сплати подат та інш вик-го приб.

Метод БО - це система прийомів, яка забезпеч суціл, безперервне, взаємопов’яз та об’єктивне відображ об’єктів БО що має на меті отрим інформ для управл ними.

Метод БО складається з окремих специфічних методичних прийомів: документув; інвентариз; оцінювання; калькулюв; рахунки; подвійний запис; бух баланс; бух звітність.

Документув – спосіб первин відображ об’єктів БО у первинних бух документах.

Інвентариз – це спосіб виявл фактичної наявності і стану засобів, коштів п-ва та зобов'яз на певну дату. Інвентариз об’єктів обліку здійсн через вимір, зважув, перерах, звірення. На основі даних інвентариз роблять коригув облік даних про наявн і стан об’єктів обліку, оскільки у процесі господ діял можливі природна усушка.

Оцінка – спосіб грошового вимірювання об’єктів БО. За допомогою оцінки натуральні і трудові характеристики (вимірники) господарських засобів перераховують у вартісні. Оцінка об’єктів обліку в бухгалтерському обліку ґрунтується переважно на показникові фактичних витрат на їх створення чи придбання (історичної собівартості).

Калькулювання - це метод обчисл собівартості виготовлення одиниці ТМЦ або одиниці виконаних робіт. Суть методу полягає в тому, що обґрунтовують, визначають і розподіляють витрати, які належать до того чи іншого об’єкта калькулювання.

Рахунки – спосіб групування за певною системою фін - ек інформ для її поточного відображ у БО і для здійсн контрол за господ процесами, станом активів, зобов'яз, власн кап.

Подвійний запис – це подвійне відображ у БО кожної господ операції: у Д-ті одного чи декількох рахунків та одночасно у К-ті одного чи декількох рахунків на одну і ту ж саму.Бухгалтерська звітність – сукупність способів і прийомів узагальнення даних поточного обліку і впорядкована система взаємопов’язаних економічних показників виробничо-господарської діяльності п-ва за звітний період.

53. Як здійснюється бухгалтерський облік процесів діяльності: облік процесу виробництва.

Облік процесу виробництва.

Затрати на виробництво готової продукції включають прямі витрати та непрямі.

Прямі витрати є витрати, що безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції. Їх протягом місяця бухгалтер відображає на рахунках Д23, К20 – прямі матеріальні витрати, К66, 65 – прямі витрати на оплату праці та соц заходи.

Непрямі виробничі витрати (цехові, витрати на експлуатацію обладнання) протягом місяця відображаються на рахунках

Д91, К20 – непрямі матеріальні витрати, К66, 65 – непрямі витрати на оплату праці та соціальні заходи, К13 – знос необоротних активів.

У кінці місяця накладні виробничі витрати бухгалтер списує проводкою Д23, К91. Витрати на управління підприємством у цілому протягом місяця збираються на рахунках .

Д92, К20 – матеріальні витрати, К66, 65 – витрати на оплату праці апарату управління, К13 – знос необоротних активів, К372 – витрати на відрядження тощо.

В кінці місяця цей рахунок закривається проводкою Д79, К92. Готова продукція, що випущена з виробництва, списується проводкою Д26, К23.

54. Як здійснюється відображення в бухгалтерському обліку надходження, амортизації і вибуття нематеріальних активів

П(С)БО 8 “Нематеріальні активи” визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інф про нематер активи та розкриття інф про них у фін звітності.

Нематер актив - ідентифікований немонетарний актив без фізичної субстанції, який утримується підприємством з метою використання у процесі виробництва або постачання товарів і надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для адміністративних цілей.

Нематеріальні активи відображають у балансі, якщо вони відповідають встановленим критеріям визнання активів: існує ймовірність надходження до підприємства майбутньої економічної вигоди та їх вартість може бути достовірно визначена.

Структурою субрахунків рахунку 12 "Нематеріальні активи" Плану рахунків бухгалтерського обліку визначено склад нематеріальних активів:права на використання майна, природних ресурсів;права промислової власності;права інтелектуальної власності; ділова репутація (гудвіл);привілеї;патенти;інші нематеріальні активи.

Не визнаються нематеріальними активами, а відображаються у звіті про фінансові результати як витрати періоду:витрати на дослідження; організаційні витрати; витрати на перебазув або реорганізацію частини чи усього підприємства; витрати на підготовку кадрів; витрати на внутрішньо-генерований гудвіл; витрати на рекламу тощо.

Первісною оцінкою нематеріальних активів є собівартість їх придбання чи створення.

Собівартість нематеріального активу визначається сумою грошових коштів чи їх еквівалентів, або справедливою вартістю іншої компенсації, наданої підприємством для придбання або створення цього активу.

Собівартість окремо придбаного нематеріального активу включає його ціну, мито, усі податки, що не підлягають відшкодуванню, інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням активу, за вирахуванням будь-яких отриманих торговельних знижок.

Якщо нематеріальний актив надійшов внаслідок обміну на інший актив, то його собівартість визначають за справедливою вартістю отриманого активу,яка дорівнює справедливій вартості переданого активу з урахуванням будь-яких грошових доплат, здійснених під час обмінної операції.

Амортизація нематеріального активу здійснюється на систематичній основі протягом строку його корисного використання, який не повинен перевищувати 20 років.

Амортизація нематеріального активу може нараховуватись прямолінійним або іншим методом, якщо він краще враховує форму, в якій вигода від використання активу надходить на підприємство.

Строки корисного використання нематеріальних активів та методи їх амортизації визначаються підприємством самостійно, залежно від:

- очікуваного використання активу підприємством;

- науково-технічного прогресу та змін на ринку товарів, робіт, послуг, що виробляються за допомогою цього активу;

- юридичних та інших обмежень на його використання.

55. Як здійснюється відображення в бухгалтерському обліку процесу виробництва та формування собівартості готової продукції.

Калькуляція–це спосіб обчислення с\в одиниці прод.,виконаних робіт та послуг.Розрізн.такі види кальк.:планові, коштор і норматив.Названі калькуляц є поперед, їх розробл. до поч.в-ва прод.. Кальк.,що склад.за даними БО відобр.факт.витрати та наз. звітними. Складанню звітних калькул.передує облік витрат за різними методами.Попередільний метод. Переділ–це визначена сук-ть технол.операцій,внаслідок виконання яких одерж.продукт праці,готовий для цієї сукупності(напів­фабрикат, напівпродукт).При цьому методі витрати облік.в розрізі технол.переділів,видів прод. або напівфабрикатів.Цей метод обліку витрат застосовують на тих пром.п-вах,де прод.вигот.при послід.переробці вихідної сировини за окремими стадіями технол.процесу.Поперед.метод має два варіанти:одно- та багато-передільний. Одноперед. метод:технол.процес не поділ.,а від першої операції до останньої становить єдине ціле. Багатоперед.метод застос.,коли технол.процес поділяють на декілька технол.фаз (стадій, переділів) й наприкінці кожного переділу одержують напів­фабрикат,який визнач.за к-тю і вартістю,тобто калькулюють вир.с\в напівфабрикатів.Гот.продукт одержують наприкінці останнього переділу.Позамовний метод обліку витрат на в-во засто­сов. в індивідуальних та дрібносерійних в-вах.Об'єктами обліку при цьому методі є окремі замовлення. До таких вир-тв належать судно-, турбо-, авіабудівні та ін. в-ва.Кожному замовленню надають окремий номер, який зазна­чають в усіх документах про витрати на це замовлення.Синт.облік ведуть на рах.х №23,91,92,а для анал.обліку відокремл.по кожному замовл.прямі витрати й по кожному виду витрат—непрямі.Непрямі витрати щомісяця розподіл.між замов­леннями. Факт.с\в окремих замовлень (виробів, робіт, послуг) визнач.або після передачі на склад,або перед здав. замовнику безпосер. Нормат.метод обліку витрат на в-во застос.для щоденного виявл.відхилень від діючих норм на в-во з метою запобігання надмірних витрат коштів п-ва.Суть нормат.методу зводиться до того,що витрати на в-во облік.з поділом їх на 3 ел.обліку:1) витрати в межах норми;2) зменш або збільшвитрат порівняно з нормою внаслідок зміни норми під впливом техн. прогресу; З)відхил витрат порівняно з нормою у бік змен. або збільш.Важливим елементом нормат.методу обліку витрат на в-во є складання норм.калькуляції.

56. Як здійснюється документальне оформлення та бухгалтерський облік розрахунків з підзвітними особами.

За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток за час відрядження, в тому числі й за час перебування в дорозі. Середній заробіток за час перебування працівника у відрядженні зберігається на всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи. За бажанням відрядженого працівника йому надсилають поштовим переказом заробітну плату за місцем відрядження за рахунок установи, що його відрядило.

На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того установи, до якого він відряджений .Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються (крім випадків передбачених чинним законодавством, які будуть згадані в наступному пункті 1,2).

Строк відрядження визначається керівником або його заступником, але не може перевищувати 30 календарних днів на території України та 60 календарних днів за межами країни.

Якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку (компенсація подвійною оплатою Кодексом законів про працю чи. інструкцією про службові відрядження не передбачена).

Добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи) є окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження.

Виплачуються добові витрати в межах граничних норм, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99р. №663 (із внесеними змінами) за кожний день (включаючи день в'їзду та приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні святкові і неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками).

Розрахунок добових проводиться з фактичного часу перебування працівника у відрядженні, що визначається за позначками відряджуючої та приймаючої сторін у посвідченні про відрядження. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то позначки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті.

Відшкодування добових витрат в межах України і за кордоном в залежності від наявності у рахунках готелів витрат на харчування

Наявність у рахунках готелів витрат на харчування.

У разі відрядження за кордон на службовому автомобілі витрати на пально-мастильні матеріали відшкодовуються відповідно до діючих норм за кілометр пробігу та затвердженого маршруту.

Перелічені витрати обов'язково підтверджуються документами в оригіналі. Якщо підзвітна особа не наддала звіти і необхідні виправдовуючі документи у встановлені строки або не повернула в кассу залишки невикористаних сум авансів, бухгалтерія має право утримати таку заборгованість з нарахованої заробітної плати в порядку , встановленому чиним законодавством.

Отже, готівкові розрахунки підприємств, установ та організацій між собою, а також з громадянами можуть проводитись як за рахунок коштів, одержаних із кас банків, так і за рахунок виручки, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг), та інших касових надходжень за винятком підприємств та приватних підприємців, які мають податкову заборгованість і повинні здійснювати виплати, пов'язані з оплатою праці, виключно за рахунок коштів, отриманих в установах банку.

Проте необхідно пам'ятати, що сума платежу готівкою однієї установи іншій не повинна перевищувати 10 тис. грн.. протягом дня за одним або кількома платіжними документами. При цьому кількість установ з якими проводяться розрахунки протягом дня не обмежується.

Підставою для наказу про відрядження є обґрунтування про скерування працівника в службове відрядження.

Кожне службове відрядження повинно бути зареєстроване в спеціальному Журналі реєстрації посвідчень про відрядження.

57. Як здійснюється облік довгострокових та поточних зобов’язань.

Згiдно П(С)БО 1 зобов’язання – це заборгованiсть під-ва, яка виникла внаслiдок минулих подiй i погашення якої, як очiкується, приведе до зменшення ресурсiв пiдприємства, що втiлюють у собi ек. виводи. Для визн. балансової вартостi зобов’яз. використовують: iсторичну собiвартiсть;поточну собiвартiсть;вартiсть погашення;теперiшню вартiсть.

До поточних зобов’язань належать: поточна частина довгострок зобов’яз; заборгов з розрахунків з бюджетом по податках та iнших платежах; заборгов з оплати працi; заборгов зi страхування; тощо.Усi довгостроковi зобов’яз вiдображ у балансi п-ва за тепер вартiстю.Довго строк. К-ти банкiв –сума заборгов п-ва банкам за отрим від них позиками.

Вiдстроченi податковi зобов’яз. –суми податкiв на прибуток, що пiдлягають сплатi в майбутнiх перiодах внаслiдок тимчасової рiзницi мiж облiковою та податковою базами оцiнки.

Короткострок. К-ти банкiв -це сума поточних зобов’язань пiдприємства перед банками за отриманими вiд них позиками.Поточна заборгованiсть за довго строк. зобов’яз. –сума довгострокових зобов’язань, яка пiдлягає погашенню протягом 12 мiсяцiв з дати балансу.

К-торська заборгованiсть –сума заборгованостi постачальникам i пiдрядчикам за матерiальнi цiнностi, виконанi роботи та отриманi послуги.

Поточнi зобов’яз. за розрахунками –суми поточних зобов'яз. за отриманими авансами, по нарахованих сумах платежiв до бюджету та позабюджетних фондів,тощо.

“Доходи майбутнiх перiодiв” –цеотриманi під-вом у поточному звiтному перiодi доходи, що формують прибуток майбутнього звiтного перiоду.

58. Як здійснюється облік довгострокових та поточних фінансових інвестицій.

Фінансові інвестиції характеризуються певними особливостями, основними з яких є:І) використання у двох напрямах: перший — отримання додаткового інвестиційного доходу у процесі користування вільними грошовими активами; другий — їх протиінфляційний захист;2) надання суб'єкту підприємницької діяльності вибору широкого діапазону інструментів інвестування за шкалою «дохідність — ризик» та «дохідність — ліквідність»;3) виходячи з багатогранної інфраструктури фінансового ринку, пильніший та змістовніший моніторинг у процесі фінансового інвестування.

Суб'єкт підприємницької діяльності може здійснювати фінансове інвестування у таких формах:1) вкладення капіталу до статутних фондів спільних підприємств;2) вкладення капіталу у прибуткові види грошових інструментів;3) вкладення капіталу у прибуткові види фондових інструментів.

Довгострокові фінансові інвестиції - це інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств, інші фінансові інвестиції.

Поточні фінансові інвестиції— фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентом грошових коштів).

Капітальні інвестиції - це витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання будівель або їх частин, обладнання, інструменту, інвентарю, інші капітальні роботи і витрати на проектно-пошукові роботи, геологорозвідувальні і бурові роботи, а також витрати на відведення земельних ділянок і переселення у зв'язку з будівництвом, на підготовку кадрів для підприємств, що будуються, та ін.

59. Як здійснюється облік формування власного капіталу при створенні підприємства.

Капітал - це вартість, яка в процесі виробництва дає нову додану вартість, тобто самозростає. Самозростання капіталу відбувається у процесі його обігу.

Реальні інвестиції -- це вкладання грошей у виробничий основний капітал (будинки, споруди, обладнання, машини, житлове будівництво, товарно-матеріальні запаси).

На ринку капіталів в угоді беруть участь дві особи: власник бездіяльного капіталу і бізнесмен, котрий використовує своєрідний товар - капітал для одержання прибутку. Істотна різниця між ними полягає в тому, що власник грошового капіталу позбавляється всіх турбот по його продуктивному й ефективному використанню. Він може жити розкішно за рахунок проценту з позички, часто взагалі не знати, на які цілі використовуються його гроші. Завдання підприємця - одержати прибуток на чужі грошові засоби. Ці засоби стають капіталом. Встановлюється певна ціна товару-капіталу.

1. Вкладений капітал -- це капітал, внесений власниками підприємства (статутний капітал, пайовий капітал, додатково оплачений капітал). Сума вкладеного капіталу може збільшуватися також унаслідок конвертування боргових зобов'язань підприємства в акції або частки (паї).

2. Накопичений капітал - це капітал, отриманий у процесі діяльності підприємства. Він включає:

Нерозподілений прибуток - частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками.

За ступенем фіксації власний капітал можна поділити на:

1. Зареєстрований капітал -- умовно постійний капітал, сума якого визначається в установчих документах (статутний капітал, пайовий капітал).

2. Незареєстрований капітал - умовно змінний капітал, який включає додатковий капітал та нерозподілений прибуток.

Функції власного капіталу:1. Заснування та введення в дію2. Відповідальність та гарантії3. Забезпечення життєдіяльності підприємства4. Забезпечення крелитоспроможності5. Фінансування та забезпечення ліквідності6. Забезпечення незалежності7. База для нарахування дивідендів8. Управління та контроль, реклама

60. Як здійснюється синтетичний і аналітичний облік розрахунків з оплати праці

Синтетичний облік розрахунків по зарплаті ведеться на рах. № 66 “Розрахунки з оплати праці”, який має 2 субрахунки: 661 “Розрахунки по зарплаті”, 662 “Розрахунки з депонентами”.

Нарахування заробітної плати робітникам основного виробництва, виробництва напівфабрикатів, робітникам допоміжних виробництв записують:

Заробітну плату робітників, нараховану за догляд, обслуговування та ремонт обладнання цехів основного виробництва, записують:

Дт рах. № 91 “Загально-виробничі витрати”

Кт рах. № 661 “Розрахунки з оплати праці”.

Заробітну плату адміністративно-управлінського й обслуговуючого персоналу заводоуправління відносять:

Дт рах. № 92 “Адміністративні витрати”

Кт рах. № 661 “Розрахунки з оплати праці“.

Заробітну плату робітників відділу збуту записують:

Дт рах. № 93 “Витрати на збут”

Кт рах. № 661 “Розрахунки з оплати праці”.

По закінченні трьох днів після одержання з банку грошей для видачі заробітної плати та інших виплат згідно з розрахунково-платіжними відомостями касир у платіжній відомості проти прізвища працівника, що не одержав належну суму, на місці його підпису ставить позначку “Депоновано” і складає реєстр депонованих сум. Суми невиданої зарплати здають у банк у день закриття платіжних відомостей.

Оплата лікарняних : Дт рах. № 661 Кт рах. № 301

Розрахунок відпускних здійснюється за такою схемою:

Розраховується середня заробітна плата: складається вся заробітна плата працівника за попередні 12 місяців, що мали місце до виходу працівника у відпустку (якщо робітник працював менше 12 місяців, то складається заробітна плата за фактично відпрацьовану кількість місяців і ділиться на кількість відпрацьованих днів). Отримана сума ділиться на кількість днів у році, з вирахуванням святкових і неробочих днів, а також на кількість робочих днів, протягом яких працівник не працював при скороченому робочому тижні, та на кількість календарних днів перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням.

ПИТАННЯ