Від першої особи

Наркоманія небезпечна тим, що до кінця незрозуміла і незбагненна. Ні медичні працівники, ні дослідники наркоманії як явища на питання: "Що ж насправді відбувається в психіці людини, що почала вживати наркотики?" вичерпної відповіді дати не можуть. Ось декілька відвертостей від наркоманів:

"Я коловся "гвинтом" 3—4 дні на тиждень і за ці дні втрачав по декілька кілограм ваги — з мене падали штани. Після декількох діб без сну я лягав спати і відсиплявся — спав приблизно добу, потім пару днів від'їдався, після чого все починалося по новій. А які думки крутилися тоді в моїй голові, це не передати словами. Вперше споживши "гвинт", я зрозумів: "Я в повному лайні, і тепер я вже безсилий з цим боротися".

Артем

"У цьому стані я міг цілодобово, місяцями сидіти на стільці і дивитися на кінчик власного черевика. Єдине, що могло підняти мене з місця, — це відсутність джанка".

Без підпису

"Ви ніколи не звертали уваги, що і як люди звичайно пишуть про наркотики? Ну, говорять іноді: я ось травичку палив, потім кинув. Або там, марочкамі я захоплювався якось, а потім перестав. І як говорять про героїн: "Я спочатку коловся, а потім зрозумів, що треба злазити..." З гера треба злазити. Його не можна просто так кинути або припинити приймати, причому злізти — це найм'якший опис процесу. Насправді це кров, це виривання з м'ясом своєї печінки, це чутний неозброєним вухом хрускіт кісток, з яких зняли жили і водять по них напилком; це спрут, який зрісся з тобою, проник в кожну твою клітинку і який поволі тягнуть з тебе розжареними іржавими крюками, а він упирається, він не хоче йти, він хоче залишитися з тобою назавжди. А якщо ти виживеш (виживеш — куди ти подінешся, ну пару-трійку днів ти кричатимеш, що хочеш здохнути, саме не померти, а здохнути, але потім спрут піде, хоча біль ще не вщухне, тебе просто перестане вивертати навиворіт, буде просте дуже сильно боляче, але терпимо), почнеться такий страшний депресняк, що тобі ломка буде здаватисяся раєм небесним.

Нічого не хвилюватиме тебе місяці два. Колір цих місяців — сірий. Решта кольорів перестане існувати, запах перестане існувати. Смаку у їжі не буде взагалі. Ти відчуватимеш себе ніким. Гірше, ніж ніким, просто ганчіркою, якою вимили підлогу в казармі, яку вичавили і кинули в кут. І ось з ранку до вечора ти, згорнувшися в грудку, лежиш і нічого не відчуваєш: ні болі, ні радощі, ні сонця, ні життя. А навколо тільки сірість. Сірість і нічого більш. Огидну картину я тут описав, чи не так? Так от, я вас засмучу. Якщо ви приймали героїн, то ви вже заробили таке майбутнє. Ви вже відчуватимете це. Отже подумайте...

Злазити все одно доведеться... Рано чи пізно. І це саме "пізно" дуже скоро може наступити. Подумайте ще раз гарненько. А якщо подумали, то вирішувати вам. Кожен йде в пекло своєю дорогою. І заважати вам я не збираюся. Просто хочу застерегти. А вирішувати вам, і лише вам".

Ігор, 27 років.