УТОПЛЕННЯ

Надання допомоги на березі (догоспітальний етап) розпочинається із огляду ротової порожнини потерпілого та очищення її. За допомогою пальця, обгорненого шматком матерії, видалити з ротової порожнини водорості, мул, блювотні маси. Робити це дуже ретельно.

Для видалення води з дихальних шляхів застосовують різні методи:

1) стати на одне коліно, покласти потерпілого животом на стегно іншої ноги, яка зігнута в колінному суглобі так, щоб голова та плечі потерпілого були опущеними, і кілька разів ритмічно натиснути руками на спину, не зумовлюючи стиснення живота

2) правою рукою зафіксувати потерпілого за стегна догори, поклавши їх на праву ногу, зігнуту в колінному суглобі. Лівою рукою повернути голову потерпілого вбік і натиснути на спину;

підняти обома руками потерпілого за нижню частину тулуба так, щоб верхня частина і голова провисли .

До початку реанімаційних заходів пам'ятайте про високий ризик пошкодження шийного відділу хребта у випадку, якщо потерпілий виконував стрибок у воду. В таких випадках незважаючи на потенційний ризик травми хребта, потерпілого без дихання та пульсу необхідно витягнути з води якнайшвидше (навіть якщо у даний момент немає засобів для стабілізації шийного відділу хребта), при цьому намагайтесь обмежити рухи у шийному відділі. Намагайтесь витягнути потерпілого з води у горизонтальному положенні, щоб зменшити ризик зниження артеріального тиску внаслідок раптового виймання з води та розвитку колапсу.

У випадку коли наступила зупинка дихання, штучне дихання необхідно розпочати негайно, як тільки буде відновлена прохідності дихальних шляхів та забезпечена безпека рятувальника. Інколи необхідно проводити вентиляцію, коли пацієнт ще знаходиться у воді. В такій ситуації надавайте перевагу методу вентиляції «рот-до носа». Якщо у потерпілого, що знаходиться у воді, після відновлення прохідності дихальних шляхів не спостерігається дихання, необхідно впродовж хвилини проводити штучне дихання (10 вдихів). Якщо після цього потерпілий не дихає самостійно, наступні дії залежать від відстані до берега. Якщо можна доплисти до берега з потерпілим швидше, ніж за 5 хв, необхідно продовжувати штучне дихання під час наближення до берега. Якщо цей час перевищує 5 хв, необхідно проводити штучне дихання впродовж наступної хвилини, а потім доплисти з потерпілим до берега без виконання наступних спроб штучної вентиляції. Немає потреби очищувати дихальні шляхи від аспірованої води. Як правило при утоплені аспірується невелика кількість води, яка швидко всмоктується. Немає необхідності виконувати натискання в епігастральній ділянці та перевертати потерпілого вниз головою з метою видалення води з легень або шлунка.

Особливості проведення СЛР:

Після витягнення потерпілого з води негайно необхідно перевірити наявність дихання. Слід пам'ятати, що видалення води з верхніх дихальних шляхів і шлунка проводять лише у «синіх» утоплеників. У потерпілих з «блідою асфіксією» витрачати час на видалення води, якої може і не бути в дихальних шляхах, не варто, необхідно відразу проводити штучну вентиляцію легень і продовжувати її доти, доки не з'явиться самостійне дихання.

1. Якщо потерпілий не дихає розпочніть зовнішній масаж серця. Пам'ятайте про особливості проведення реанімаційних заходів у випадку переохолодження. Зовнішній масаж серця слід проводити коли постраждалий лежить на твердій рівній поверхні, у воді ця маніпуляція неефективна.

2. Якщо доступний АЕД наклейте електроди та включіть прилад. Висушіть шкіру грудної клітки перед наклеюванням електродів. Дефібриляція проводиться згідно з вказівками АЕД. Якщо у потерпілого гіпотермія з температурою тіла нижче 30°С, необхідно обмежити кількість дефібриляцій до трьох. Наступні спроби слід проводити після підвищення температури тіла вище 30°С.

3. Під час проведення реанімаційних заходів великий ризик виникнення регургітації. При її виникненні, необхідно відхилити голову потерпілого набік і усунути блювотні маси з ротової порожнини, найкраще, якщо це можливо, за допомогою відсмоктувана. Якщо є підозра на травму шийного відділу хребта, необхідно повернути потерпілого на бік, утримуючи голову, шию та тулуб на одній лінії.

4. Необхідно якнайшвидше забезпечити подачу пацієнтові кисень. При можливості виконайте ранню інтубацію та штучну вентиляцію у непритомних пацієнтів, а також у випадках коли вище описана терапія не дає очікуваних результатів. Також необхідно виконати швидку інтубацію з огляду на високий ризик аспірації.

5. Введіть через ніс шлунковий зонд, та евакуюйте шлунковий вміст.

6. Дійте відповідно до стандартних протоколів. Якщо у хворого гіпотермія з температурою нижче 30°С, дефібриляція та введення ліків повинна проводиться, як описано вище.

7. У випадку тривалого перебування під водою у пацієнта може розвинутися гіповолемія, як результат дії на тіло гідростатичного тиску оточуючої води. Тому необхідно одразу розпочинати інфузійну терапію, але не в великих кількостях, щоб попередити виникнення набряку легень.

Особливості лікування після відновлення кровообігу:

1. Немає принципової різниці у лікуванні утопаючих в солоній та прісній воді.

2. Протягом перших 72 год. після утоплення у потерпілого є високий ризик виникнення ARDS. Часте ускладнення - запалення легень, тому необхідно застосовувати антибіотикотерапію відповідно до клінічної оцінки, результатів посівів.

3. Якщо утоплення сталось у льодяній воді (нижче 5°С), гіпотермія розвивається швидко і може забезпечити певний рівень захисту в ситуації, коли розвивається гіпоксія. Гіпотермія може також розвинутися, як вторинне ускладнення утоплення у результаті швидкої втрати тепла шляхом випаровування під час реанімаційних заходів. У таких пацієнтів гіпотермія не має протекційної функції.

4. Барбітурати, моніторування внутрішньочерепного тиску і стероїди не впливають на виживання. Підняття внутрішньочерепного тиску переважно свідчить про важке пошкодження головного мозку.

4. УРАЖЕННЯ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ, КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА ТА НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ.

Електротравма -це ураження природним (блискавка) або штучно електричним струмом (напругою вище 50 В), яке супроводжується термічним і електричним ушкоджуючим ефектом.

Ступінь і характер впливу електричного струму (ЕТ) залежать від:

-Частоти,

- Напруги,

- Сили,

- Експозиції,

- Шляху проходження струму,

- Стану організму.

Відповідно до закону Ома, сила струму пропорційна його напрузі і знаходиться в зворотній залежності від опору провідника. Струм силою 15-25 мА викликає судомні скорочення м'язів, а силою до 100 мА - фібриляцію шлуночків.

Суха шкіра чинить значний опір ЕТ: при напрузі від 60 В до 17000 Ом, волога - набагато менша (400-1000 Ом). Тому ЕТ може надати шкідливу дію при низькій напрузі.

Змінний струм небезпечніший постійного (тільки при напрузі до 500 В). Якщо напруга перевищує 500 В, то опір організму дорівнює опору його внутрішніх середовищ, опір шкіри істотного значення не має.

Істотне значення має тривалість впливу електроструму. Розряд конденсатора напругою 4000-7000 В і тривалістю 8 мс широко використовується при лікуванні аритмій. При подовженні експозиції понад 100 мс виникають глибокі опіки тканин.

Величезне значення має шлях проходження струму через організм.

Найбільш небезпечно напрямок струму по лінії ліва рука - права нога, тобто в прекції серця, легенів

У результаті впливу ЕТ наступають:

- Тетанічне скорочення дихальних м'язів,

- Спазм голосової щілини,

- Судомне скорочення поперечно-смугастих м'язів,

- Параліч дихального центру,

- Опіки різної глибини і поширеності,

- Пошкодження внутрішніх органів,

- Різні порушення ритму і провідності аж до фібриляції шлуночків.

ЕТ пошкоджує тканини не тільки в місці його дотику, а й на всьому шляху проходження через тіло людини.

Патогенез:

Спочатку відбуваються біологічні зміни: збудження поперечно-смугастих і гладких м'язів, залозистої тканини, нервових рецепторів і провідників. Це обумовлено поляризуючою дією ЕТ на клітинну мембрану. Поляризація з грубими зрушеннями іонного балансу і кислотно-основного стану (КОС) істотно змінює функціональний стан клітини. На шляху проходження струму відбувається коагуляція білків і спостерігається вологий некроз. Стійка поляризація сприяє підтримці процесу порушення, викиду великої кількості катехоламінів і порушення багатьох функцій організму.

Клініка:

ЕТ може викликати:

-Некрози органів травного тракту, печінки, жовчного і сечового міхурів з наступною кровотечею;

- Гострий панкреонекроз;

- Гострі виразки шлунка та кишківника;

- Розрив легеневих судин ( кровохаркання або легенева кровотеча).

Симптоми:

- У місцях входу і виходу струму (найчастіше на руках і ногах) спостерігаються важкі електроопіки аж до обвуглювання. У більш легких випадках є так звані мітки струму - округлі плями від 1 до 5-6 см в діаметрі, темні в середині і синюваті по периферії.

На відміну від термальних опіків волосся не обпалене.

- Порушення метаболізму поглиблюються інтоксикацією всмоктування продуктами розпаду тканин. Клінічно проявляється розладами периферичного кровообігу з різким збільшенням проникності судин і розвитком набряків.

- У гострий період іноді відзначаються розлади зору, слуху, нюху і дотику.

- Часто спостерігаються розриви артерій, що супроводжуються кровотечею, а у деяких хворих переважає тромбоз периферичних артерій з подальшим некрозом кінцівок.

Основними причинами клінічної смерті при ураженні струмом є пригнічення життєво - важливих центрів довгастого мозку, фібриляція шлуночків серца і тетанічне скорочення дихальних м'язів.