Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Деінституціоналізація: форми та наслідки




Немає вічних інститутів, вони мають властивість не тільки виникати, але й руйнуватися, змінюватися. Процес занепаду, руйнації, зникнення старих настанов носить назву деінституціоналізації. Вона моженабувати різних форм і тягти за собою протилежні за змістом наслідки: бути позитивним і природним процесом, або цілком негативним і небезпечним для суспільства явищем. За умов, коли інститут вичерпав свої функції або відпала потреба в його існуванні, чи вже “винайдені” більш сучасні й досконалі форми суспільного устрою, деінституціоналізація є прийнятною й необхідною. Вона часто відбувається поступово, мирно і без загострень, як природний плин речей.

Наряду с возникновением и развитием может происходить процесс разрушения СИ. Он носит название «деинституционализации». В первую очередь выражается в росте числа дисфункций и проявляется

· в неясности целей деятельности СИ;

· в понижении его социального авторитета;

· в текучести кадров;

· в трансформации отдельных функций в деятельность, направленную не на достижение реальной цели, а на поддержание собственного существования.

Внешние проявление дисфункций выглядит как недостаток материальных средств, подготовленных кадров, нарастание организационных неурядиц. Теряется основное качество СИ – деперсонализация деятельности, т. е. Деятельность СИ не зависит от личностей тех, кто выполняет роли, присутствует объективно действующий механизм, обеспечивающий чёткое выполнение возложенных на институт задач. (меняются преподаватели, но школы выполняют те же задачи, что и 50 лет назад).

Неудовлетворение СИ социальной потребности вызывает к жизни новые силы, нормативно неурегулированные виды деятельности. Они на полу законных и незаконных основаниях восполняют дисфункцию СИ, вторгаясь во все сферы деятельности порождают имущественные, хозяйственные, административные, уголовные правонарушения, т.к. действуют вопреки нормам морали и права. Преступность сегодня в основном структурирована, организованна, имеет чёткую субординацию, дисциплину, распределение ролей, планируемость действий. Профилактику такой деятельности надо начинать с переориентации деятельности социальных институтов, чтобы они больше удовлетворяли имеющиеся социальные потребности, а так же создавать новые СИ и трансформировать имеющиеся социальные потребности, постепенно меняя общественное сознание при оценки данной потребности. (изменение отношения к браку, основанному на любви или на экономической выгоде).

Але неконтрольована, раптова, “катастрофічна” руйнація, яка до того ж ще й зачіпає життєво важливі інститути, є, безперечно, лихом. Розпад інститутів може статися внаслідок військових поразок, громадянських воєн і міжусобиць, природних катаклізмів (землетруси, повені, посухи), які тягнуть за собою загальний занепад соціально-економічного життя, нарешті, через свідоме руйнування інституцій на догоду ідеологічнім, політичним міркуванням і цілям. “Вибухове” руйнування державних інституцій, релігії, систем власності, сімейних стосунків сприяло загибелі багатьох могутніх цивілізацій в історії людства.

Щоб краще зрозуміти важливість фундаментальних інституцій і небезпеку насильницької деінституціоналізації, розглянемо наслідки комуністичних експериментів, які протягом XX ст. мали місце у колишньому СРСР, Китаї, Північній Кореї, Кубі та інших країнах.

Ідеологи комунізму декларували необхідність повного знищення інституту приватної власності; релігії, старого державного апарату управління, війська, поліції, “буржуазних” демократичних інститутів (парламент, загальні вибори тощо). Натомість він збирався будувати так звану “державу диктатури пролетаріату”. Радикали, найбільш гарячі голови висували вимогу скасувати інститут шлюбу й поширити у соціалістичному суспільстві “вільне кохання”, родин­не життя перетворити на комуни. наслідки? По-перше, усі суспільства зазнали величезних струсів, занепаду економіки, громадянських воєн. Масштаби соціальних катаклізмів, лихоліття були пропорційні глибині руйнування базових інститутів. По-друге, з’ясувалося, що відкинути фундаментальні інститути, як непотрібний мотлох взагалі неможливо. Життя швиденько “підказало”, що без держави з її класичними атрибутами (закони, бюрократія, військо, судові органи, поліція тощо) ніякого суспільства будувати взагалі неможливо. Конче потрібно регулювати майнові стосунки, якщо не на приватно-власницькій, так на іншій основі. У соціалістичних країнах влада була змушена всіляко зміцнювати інститут державної власності, хоча його ефективність поступалася своєю дієвістю приватній власності. Шлюб і родину по-справжньому вдалося зламати тільки у Камбоджі, але цей жахливий експеримент тривав недовго. Великих утисків зазнала релігія; вщент зруйновано інститут релігії у Північній Кореї – там немає ані церков, ані священнослужителів. Атеїстичні суспільства чекала пастка: місце традиційного інституту релігії посів дивний сурогат – культ вищих партійних керівників, ідеологічний фанатизм, сліпа віра у примару комунізму. Це нагадувало ідолопоклонство й звички поганських дохристиянських часів; і чим глибше було зруйновано традиційний інститут, тим більш потворною була новітня “релігія”. Навіть самі комуністи були змушені критикувати “культ особи”.

Комуністичні експерименти довели: не можна руйнувати соціальний інститут, якщо існує відповідна потреба, суспільна функція. Так, інститут релігії існує не випадково і не тому, що населення малоосвічене, темне. Людині притаманно у щось вірити, покладати надії на вищу силу, сподіватися на кінцеву справедливість, звертати свій погляд і думки на вічність... Інститут релігії, який складався протягом тисячоліть, задовольняє цю потребу. Якщо його ліквідувати, люди починають робити те, проти чого застерігає Біблія, вони творять собі кумирів з простих смертних, поклоняються ідолам, стають пішаками на “шахівниці історії” й об’єктом маніпуляції в руках новоявлених вождів. Цікаво й те, що по закінченню комуністичних експериментів скрізь відбувається швидка реінституціоналізація, тобто відродження звичних інститутів.

Якщо перші інститути складалися стихійно, то сучасна епоха сформувала інший, “активний” погляд на інституційну структуру. У цілому історія людства складається таким чином, що сучасні люди можуть більш активно впливати на зміст соціальних інститутів. У цьому й полягає сенс соціального реформаторства. Але різні свідомі зміни й реформи потребують великої обережності й відповідальності. Сьогодні певні колізії виникають через процес глобалізації й спроби механічно переносити інституції Західних країн на Схід і Південь. Соціальні інститути, як правило, органічно поєднані з історією, менталітетом, ступенем розвитку нації, і експерименти з перенесення на чужий ґрунт добре випробуваних інститутів з однієї країни в інші не завжди дають позитивні наслідки. У кожному випадку потрібні попередні розрахунки й експертизи, обережне впровадження, стеження за наслідками, явними і латентними функціями нових інститутів


Поделиться:

Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 124; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты