Клас Багатощетинкові, або Поліхети (Polychaeta).

Самий численний клас анелід що об’єднує понад 6000 видів близько 200 із яких живутьу водоймах України. Здебільшого поліхети - жите­лі морських водойм (населяють весь Світовий океан) і лише зрідка - солонуватих і прісних водойм. Окремі представники ведуть паразитичний спосіб життя. Найхарактернішою ознакою багатощетинкових є наявність на кожному сегменті по парі параподій із пучками щетинок. Параподії - це зачатки кінцівки, які вперше серед безхребет­них з’явилися в поліхет. На параподіях у багатьох видів поліхет містяться розгалуже­ні зябра.

За способом живлення серед поліхет є активні хижаки, що живляться рачками, червами, молюсками, мальками риб, а та­кож детритофаги, які споживають органічні рештки.

Надглотковий ганглій багатощетинкових червів складається з трьох відділів: переднього, середнього та заднього мозку. Він є центром, який одержує і опрацьовує інформацію від органів чут­тя (очей, нюхових ямок, антен, пальп, статоцистів), координує роботу гангліїв черевного нервового ланцюжка.

Всі поліхети роздільностатеві, запліднення зовнішнє. При статевому розмноженні відбуваєтьсярозвиток із перетворенням; личинка (вкрита війками трохофора) веде планктонний спосіб життя. Через деякий час починається її метаморфоз: задній від­діл виростає в довжину і ділиться на кілька сегментів (від З до 13). На них розвиваються параподії і щетинки, всередині сегментів — целомічні мішки. Так із несегментованої первиннопорожнинної трохофори формується наступна стадія - метатрохофора, посегментована і з метамерним целомом. Вона має головну лопать, декілька сегментів із параподіями та щетинка­ми і задню анальну лопать. Сегменти, що утворились у метатрохофори, називаються личинковими, або ларвальними. Метатрохофора деякий час плаває або веде придонний спосіб життя, після чого зазнає подальшого метаморфозу. На передньому краї анальної лопаті виникає зона росту, клітини якої безперервно розмножуються, утворюючи нові сегменти, які називаються постларвальними. Цей процес триває доти, доки не утвориться кількість сегментів аналогічна дорослій особині. Іноді цей процес триває до кінця життя черва. Поліхети, тіло яких про­тягом життя складається лише з ларвальних сегментів, назива­ються олігомерними (підклас Myzostomida), постларвальних (яких більшість) – полімерними. Тривалість життя поліхет - 2-3 роки. Багато поліхет гине під час розмноження, оскільки виведення статевих продуктів у них пов’язане з розри­вами стінок тіла.

Завдяки здатності до регенерації поліхети можуть розмножуватися й частинами тіла. Здебільшого це відбувається способом поперечним поділу тіла. У частин, що відділилися, відновлюється голова або хвосто­вий відділ. В окремих поліхет тіло може розпадатися на кілька частин, кожна з яких перетворюється на цілого черва (явище архітомії). Значно рідше спостерігається брунькування, при цьо­му голова формується після відшнуровування бруньки.

У деяких поліхет спостерігається метагенез - чергування нестатевого і статевого розмноження.

Цей клас поділяють на 3 підкласи: Рухливі, або Бродячі (Errantia), Сидячі (Sedentaria) і Мізостоміди (Myzostomida). Перші за допомогою параподій активно переміщуються по дну, плавають, енергійно проникають у ґрунт. У них добре розвинений головний відділ з очами та іншими органами чуття. У більшості є зябра. Мають гомономну метамерію тулуба, параподії вздовж усього тіла. За способом живлення вони найчастіше хижаки.

Сидячі форми живуть переважно в трубках, утворених із органічної речовини, що виділяється їхньою шкірою, та піщин­ками, уламками черепашок, грудочками мулу. Іноді ці трубо­чки майже повністю занурені в ґрунт, з якого виглядає лише передня частина тіла з численними щупальцеподібними відрост­ками, що утворюють ловильний апарат. Головний відділ розви­нений слабо або редукований. Параподії також розвинені слабо. Тіло здебільшого гетерономне; складаються з двох-трьох відді­лів, сегменти яких істотно відрізняються між собою.

Типовими рухливими поліхетами є - нереїди (представники родини Nereidae), які поширені в усіх морях, у тому числі в Чорному та Азовському Живлячись детритом (рослинними рештками), нереїди вклю­чають у харчові ланцюги мул. Самі ж вони мають високу кало­рійність і становлять основну кормову базу для осетрових та ін­ших риб. Осетер і севрюга майже повністю живляться нереїсом.

До підкласу Бродячі належить і тропічний вид поліхет - Тихоокеанський палоло(Eunice viridis) (род. Eunicidae), статеві продукти якого вживаються людиною в їжу. Довжина черва близько 1 м. Селиться він у розщелинах коралових рифів в тропіч­них водах Тихого океану. Дозрівання статевих продуктів у палоло збігається з певними фазами місяця. При цьому відбувається епітокія (різка зміна в будові задньої частини тіла, яка містить статеві продукти). У новолуння на поверхню океану у величезній кількості спливають епітокні форми палоло - задні частини червів завдовжки до 40 см, заповнені статевими проду­ктами. Місцеве населення збирає їх і використовує в су­шеному і смаженому вигляді у їжу.

Підклас Сидячих (Sedentaria) представляють піскожили (Arenicolidae), що населяють в північні і далекосхідні моря, а також Чорне море(Arenicola branchialis). Довжина тіла червів - до 30 см. У піскожилів добре виражена гетерономна сегментація: передню частину тіла утво­рюють шість сегментів із невеликими параподіями і без зябер, середню - 13 сегментів, що несуть зябра, і задню - різна кіль­кість сегментів без будь-яких придатків. Усі види піскожилів живуть на літоралі, найчастіше на піщаних мілинах, зариваю­чись у ґрунт на глибину до 20-30 см. Вони викопують дугопо­дібні нірки, стінки яких скріплені виділеннями шкірних за­лоз, із двома отворами на поверхні ґрунту. Піскожил захоп­лює і проковтує пісок разом із органічними рештками, якими він живиться. Пісок проходить крізь кишки і викидається зза­ду. Тому біля рота піскожила на поверхні ґрунту утворюється лійка, а позаду його тіла — конусоподібні купки землі. У лійку потрапляють гниючі рослинні рештки, якими він живиться. Коли піскожил викидає з нірки чергову порцію піску, його можуть схопити риби. Проте жертвує він лише своїм хвостом, який через певний час регенерує.

Сидячі форми поліхет очищають воду від механічних та ор­ганічних часток. Вони є чудовими біофільтратами. Піскожили і нереїди - калорійний корм для риб. Але, добре переносячи опрі­снення, нереїди проникають на рисові поля і псують сходи. Поліхети серпуліди (род. Serpulidae),що належать до підкла­су Sedentaria, живуть у вапнякових трубочках, осідаючи на днищах кораблів, спричиняють разом з іншими тваринами їх небажане обростання.

Представники підкласу Мезостоміди - ектопаразити голкошкірих. Вони мають невеликі розміри (до кількох міліметрів завдовжки) і спрощену будову.