Договір 911 р.

При вивченні цього договору слід врахувати, що він був укладе­ний після переможного походу Олега на Царгород, який, згідно з «Повістю минулих літ», було здійснено в 907 році.

В рік 6420 послав Олег своїх дружинників встановити мирні відносини і заключити договір між Візантією і Руссю; і послав їх сказав так!

Ми, від (імені) руського народу, Карл, Інгельд, Фарлоф, Вер-муд, Гуди, Руальд, Карн, Фрелав, Рюар, Труан, Лідул, Фост, Стемид, послані Олегом Великим князем Руським, і всіма підвладними йому світлими боярами, до вас: Леона, Олександра, Констянтина, божою милістю великих самодержців, царів грецьких, для підтвердження і відновлення дружби, яка існувала між греками і руськими на протя­зі багатьох років, згідно бажанню і велінню наших князів і всіх під­владних їм руських. Наша світлість більш за всіх бажає милості Бога підтвердити і закріпити дружбу, яка існує між християнами і русь­кими, які багаторазово дійсно намагалися не тільки на словах, айв письмовій формі, і непорушною присягою, клянучись своєю зброєю, підтвердити і закріпити цю дружбу згідно нашій вірі і звичаю.

2.Такими є розділи милості Божої, мирна угода, як ми про неї домовились. Перш за все, укладемо з вами, греками, мир і буденно дружити один з одним всією душею і серцем, і не допустимо, згідно нашого спільного бажання, ніякого обману чи злочину з боку тих, що перебувають під рукою наших світлих князів і подбаємо наскіль­ки (це) можна, зберегти з вами, греками, (надалі) бездоганну друж­бу, письмовим договором виражену і клятвою підтверджену.

Так само і ви, греки, надалі завжди дотримуйтесь таку ж непо­рушну і незвабливу дружбу по відношенню до наших світлих князів руських і до всіх, хто знаходиться під рукою нашого світлого князя, завжди і в усі літа.

3.А про справи щодо злочинів домовимося так: нехай звинува­чення, які містяться в публічно представлених (речових) доказах, будуть визнано доведеними; коли ж якому-небудь (з доказів) не бу­дуть вірити, то нехай клянеться та сторона, яка домагається, щоб її доказу не довіряли; і коли присягне, згідно своєї віри, нехай пока­рання буде відповідним злочину.

4.Про це. Якщо хто-небудь уб'є (кого-небудь) - руський хрис­тиянина чи християнин руського - нехай умре на місці скоєного убивства. Якщо ж убивця втече, а (він) є заможнім, то частину його майна, яка належить йому за законом, нехай візьме родич убитого, але і дружина вбивці нехай забере те, що належить їй за звичаєм (законом). Якщо вбивця буде бідняком (не імущим), і при цьому він втік, то нехай знаходиться під судом до того часу поки не буде знайдений, (якщо ж буде знайдений, то) нехай умре.

5.Якщо (хтось) вдарить мечем чи поб'є (когось) яким-небудь знаряддям, то за той удар чи побиття нехай віддасть 5 літрів срібла за звичаєм руським. Якщо ж злочинець є убогим (не імущим), то нехай дасть скільки зможе, аж до того, що навіть зніме з себе той самий одяг, в якому ходить (і віддасть потерпілому), а (що стосу­ється) недостачі, то нехай поклянеться згідно своєї віри, що ніхто не може допомогти йому, і нехай після цього, за провину, (з нього більше) не стягують.

6.Про це. Якщо руський вкраде що-небудь у християнина, або християнин у руського і злодій буде спійманий в той самий час, коли чинить кражу (краде), при цьому, він (злодій) буде чинити опір тим, хто втратив що-небудь (у кого вкрав), і буде вбитий, то не карають за його смерть ні християнина ні Руса, але нехай потерпілий візьме те своє (майно), яке у нього пропало. Якщо ж злодій здається без опору в руки того, у кого здійснив кражу, і буде ним зв'язаний, то нехай по­верне те, на що осмілився посягнути, в потрійному розмірі.

7.Про це. Якщо хто-небудь - руський у християнина чи христи­янин у руського, - завдаючи муки, вчинить грабіж або явно насиль­но візьме що-небудь, що належить другому, нехай відшкодує збитки в потрійному розмірі.

8.Якщо викинутий буде човен сильним вітром на чужу землю і буде він знайдений нами, руськими, то якщо збереться (господар) спорядити човен разом зі своїм товаром і відіслати назад в Грецьку землю, (то) ми проведемо його через будь-яке небезпечне місце, поки не вийде він в місце безпечне; якщо ж цей човен врятований після бурі чи після того як він був викинутий на мілину, не зможе сам по­вернутися в своє місце, то ми руські, допоможемо гребцям того чов­на і проведемо його з товаром неушкодженим. В тому випадку, якщо станеться таке нещастя поблизу грецької землі з руським човном, то (ми, греки,) проведемо його в Руську землю і нехай (вільно) прода­ються товари того човна, (так, що) якщо можна продати що-небудь із (того) човна, то нехай греки вивантажать товар човна. І коли прихо­димо (ми), руські, в Грецію для торгівлі чи з посольством до вашого царя, то пропустимо (ми, греки,) з честю привезений для продажу товар з човна. Якщо ж станеться (так, що) хто-небудь із прибулих на тому човні буде вбитий чи побитий нами руськими, чи станеться (так що), що-небудь буде знято із човна, то нехай руські, зробивши це, будуть присуджені до вищезазначеного покарання.

9.Про це. Якщо полонений, (із числа підданих) тієї чи іншої кра­їни, насильно утримується руськими чи греками, будучи проданий в ту їхню країну і з'явиться (співвітчизник полоненого), руський чи грек, то (тоді дозволяється його) викупити і повернути викупленого на батьківщину, а ті купці (які викупили його) візьмуть ціну його, чи нехай буде зарахована у викупну ціну поденно (відпрацьована ринкова) ціна челядина. Так само, якщо і на війні (він) буде взятий тими греками, все рівно нехай повернеться він в свою країну, і відда­но буде (за нього), як сказано вище, його ціна, існуюча в звичайних торгових розрахунках.

Коли ж необхідно іти на війну. Коли ж вам необхідно іти на війну, і якщо виникне потреба в людях, а ці (руські) захочуть від­дати шану Вашому царю, то скільки б із тих хто прийшов (до Вас) в будь-який час не захотіли залишитися у Вашого царя, по своїй волі, нехай буде виконано їх бажання.

Про полонених руськими (християнах), привезених із будь-якої країни на Русь і зразу ж продаються до Греції.

Якщо ж коли-небудь полонені християни будуть привезені із якої-небудь країни на Русь, то вони повинні продаватися по 20 зо­лотих і повертатися до Греції.

Про це. Якщо руський челядин буде вкрадений, чи втече, чи буде насильно проданий, і руські почнуть скаржитися, то нехай під­твердиться це свідченнями челядина, (тоді) руські його візьмуть; також якщо і купці загублять челядина і заявлять про це, то нехай проводять розшук і найшовши його - заберуть... Якщо хтось не до­зволить провести цього розшуку місцевому, чиновнику, то буде вва­жатися винуватим.

Про руських, які знаходяться на службі в Греції у Грецького царя. Якщо хтось (із них) помре, не заповівши свого майна, а своїх (родичів) у нього (в Греції) не буде, то нехай повернуть його майно найближчим родичам на Русі. Якщо ж він складе заповіт, то нехай той, кому (він) написав (розпорядження) успадкувати майно, ві­зьме заповітне і успадковує його.

.13. а) Про руських, які здійснюють торгівельні операції.

Про різних (людей), котрі ходять в Грецію і залишаються в боргу... Якщо злодій (боржник) (не) повернеться на Русь, то нехай руські скаржаться грецькому цісареві, і він (боржник), нехай буде схоплений і повернутий силою на Русь.

Те ж саме нехай зроблять і руські грекам, якщо станеться таке ж (з ними).

Для підтвердження і непорушності миру, що має бути між вами християнами (і нами), ми учинили цей мирний договір новим на­писанням написаний на двох хартіях - вашого царя і власноручно, цісар закріпив (клятвою), чесним хрестом і святою єдиносущною трійцею єдиного істинного Бога Вашого, і віддали нашим послам. Ми ж клянемося вашому царю, поставленому (на царство) милістю Бога, за звичаєм і за законом нашого народу, що ні ми, ні хто-небудь із нашої країни не (буде) порушувати (цих) встановлених пунктів мирного договору. І цей письмовий примірник договору дали ва­шим царям на утвердження, щоб цим договором був підтверджений і скріплений існуючий між нами мир.

Місяця вересня 2, індикту 15, в рік від створення світу 6420 (2 вересня 911 року) за давньоруським вересневим літочисленням.

Цар же Леон вшанував руських послів дарами: золотом і шов­ками і дорогоцінними тканинами; і приставив до них своїх мужів показати їм церковну красоту, золоті палати і багатства, які в них зберігаються: багато золота, дорогоцінних тканин, дорогоцінного каміння, а також чудеса свого бога і муки господні: вінець, цвяхи, багряницю, мощі святих, навчаючи їх своєї віри і показуючи їм іс­тинну віру. І потім відпустив їх в свою землю з великою честю.

Посли ж, послані Олегом, прийшли до нього і розповіли усі про­мови обох царів, як встановили мирні відносини і заключили дого­вір між Грецькою землею і Руською і (вирішили, що в майбутньому) не переступати клятви - ні грекам, ні руським.

Договір 944 року

При вивченні тексту договору слід враховувати, що він був під­писаний після походу князя Ігоря на Царгород в 941 році, і цей по­хід завершився невдачею.

«Повість минулих літ» під 944 роком розповідає про новий похід Ігоря на Царгород. Греки про це дізнались і послали до Ігоря по­сольство з обіцянками сплатити данину. Похід було припинено, і Ігор повернувся до Києва.

Сам договір дати підписання не має. Ймовірніше, що договір був підписаний у вересні - грудні 944 року і не пізніше цієї дати. Бо Ві­зантійський імператор Роман із своїми дітьми Степаном і Костян­тином померли між 16 грудням 944 і 27 січням 945 роками. Тому договір міг бути підписаний між літом 941 і груднем 944 року.

В літо 6453 прислали Роман, Костянтин і Степан до Ігоря послів для встановлення мирних відносин. Ігор же переговоривши з ними про мир, надіслав своїх дружинників до Романа. Роман же скликав бояр і сановників. І привели руських послів і наказали їм говорити, а також записувати промови обох сторін на хартію.

Список з другого (примірника) договору знаходився у царів Ро­мана, Костянтина і Степана, христолюбивих владик.

1. Ми від імені руського народу, посли і купці, Ігор, посол Іго­ря, Великого князя Руського й інші посли: Вуєфаст Святослава, сина Ігоря; Іскусєв - княгині Ольги; суди - Ігоря, племінник Ігоря, Гліб - Владислава (всього 23 і купців - 29. Прим. Г. А.) послані Іго­рем, Великим князем Руським, і всім князівством і усіма людьми Руської землі. І вони доручили відновити нам старий мирний договір, вже багато років як порушений, і утвердити дружбу між гре­ками і руськими.

І нам Великий князь Ігор, і його бояри, і всі люди руські, послали нас до Романа, Костянтина і Степана великих грецьких царів учи­нити дружбу: з самими царями, і з усіма боярами, і з усіма грець­кими людьми, на всі роки (до тих пір), поки світить сонце й існує сам світ. А якщо (хто-небудь) із руської країни задумає порушити цю дружбу, то нехай ті з них, які прийняли хрещення, одержать від Вседержителя Бога - відплату і осудження на загибель, і на цьому світі, і в загробному, а ті з них, які не хрещені, нехай не отримають допомоги ні від Бога, ні від Перуна, нехай не захистяться вони сво­їми щитами і нехай загинуть вони від мечів своїх, від стріл та іншої зброї, і нехай будуть рабами на цьому світі і загробному.

2. Великий князь Руський і його бояри нехай відправляють до Греції, до великих царів грецьких (стільки) кораблів із своїми по­слами і купцями скільки захочуть. Якщо (раніше) було постановле­но, щоб посли приносили золоті печатки, а купці - срібні, то тепер наказав наш князь посилати грамоти до нашого царського світлості. Послані ними (тобто руськими) посли і гості, нехай приносять гра­моту, де буде написано так: «Послав стільки кораблів», щоб із таких (грамот) знали і ми, що приходили вони з мирними намірами. Якщо ж прийдуть без грамоти і попадуться до наших рук, то нам слід за­тримати (їх до тих пір) поки не сповістимо Вашому князю; якщо ж вони не дадуть себе затримати і будуть чинити опір, то (якщо будуть вбиті) нехай не карається Вашим князем смерть їх; якщо ж втечуть, приїдуть на Русь, то напишемо ми Вашому князю - і нехай робить (з ними), що захоче.

2а. Якщо являться руські для торгівлі, то нехай не збирають мі­сячних. І нехай заборонить (руський) князь своїм послам і (взагалі) приїжджаючим сюди руським творити безпорядки в наших селах, і в нашій країні. Нехай ті, хто (сюди) приїдуть, живуть поблизу мо­настиря святого Мамонта; і коли наша царська світлість пришле (до них кого-небудь), хто перепише їх імена, то нехай (тільки) тоді вони візьмуть місячне, яке їм належить - спочатку (ті хто прийшов) із Києва, потім із Чернігова і Переяслава. І нехай входять до міста тіль­ки через ворота в супроводі царського чиновника, обеззброєні по 50 чоловік, і виходять назад, а царський чиновник нехай їх охороняє.

Якщо ж хто-небудь із руських чи греків вчинить беззаконня, нехай той (чиновник) розсудить їх. Коли ж руські входять до міста, то не­хай не створюють безпорядку, - нехай вони не мають права купити дорогоцінних тканин більше ніж на 50 золотих (кожний). І якщо хто купить що-небудь із тих тканин, то нехай покаже (їх) царському чиновнику, а той наклавши печать, віддасть їх йому. І від'їжджаючи звідси руські нехай беруть з нас по мірі необхідності їжу на дорогу, і що потрібно (для забезпечення) людей, як було встановлено раніше, і нехай повертаються безпечно в свою країну, а у святого Мамонта зимувати (вони) не мають права.

Якщо втече челядин від руських, які прийшли в країну нашого царського світлості, і (ті хто живе) біля церкви святого Мамонта, якщо знайдеться він, то нехай забирають його; якщо ж не знайдеть­ся, то нехай присягнуть наші руські-християни у відповідності з їх вірою, а не християни - за їх звичаєм, і тоді, візьмуть від нас згідно встановленій раніше розцінці: 2 дорогоцінні тканини за челядина.

Якщо втече до вас наш челядин, від людей нашого царського світлості, чи із нашої столиці, чи із інших місць і принесе що-небудь (із собою), то Вам слід повернути його, а якщо все, що він приніс, буде цілим, то забрати від нього (тобто хазяїна) два золотих за за­тримання (челядина).

Якщо ж ті, хто із руських, спробує (самостійно) взяти що-не­будь у людей нашої царської світлості, і свою спробу здійснить, то буде суворо покараний: якщо ж він вже візьме (що-небудь), то не­хай заплатить вдвічі; і якщо те ж вчинить грек руському, то (він) буде підданий такому ж покаранню, якому був підданий і той (русь­кий при здійсненні крадіжки).

Якщо ж станеться (приключиться) вкрасти що-небудь русь­кому у греків, то слід повернути не лише вкрадене, (а й приплати­ти зверх) його ціни; якщо станеться, що вкрадене вже продане, то нехай поверне його ціну, і буде покараний за грецькими законами, звичаями, і за законами і звичаями руських.

І скільки б сюди полонених християн нашої країни руські не приводили, то якщо буде юнак чи красива дівчина - нехай (при їх викупі) дають (греки) по 10 золотих і забирають їх, якщо ж буде середнього віку, то дають 8 золотих і забирають його, якщо ж буде старий чи дитина, то дадуть 5 золотих.

Якщо ж виявляться (будуть) руські із числа полонених у рабстві в греків, то нехай руські викупають їх по 10 золотих; якщо ж грек ку­пив (руського), то слід йому присягнути і взяти свою ціну, скільки він дав за нього.

8.1 про Корсунську сторону. Руський князь не має права воювати в тій стороні, ні в яких-небудь містах тієї землі, а та країна не буде вам підвласна; коли ж попросить у нас воїнів руський князь, щоб воювати, дамо йому (стільки), скільки йому буде необхідно.

9.1 про це. Якщо знайдуть руські грецький корабель, викинутий де-небудь на берег, нехай не причиняють йому шкоду; якщо ж хто візьме з нього що-небудь, чи оберне яку-небудь людину (з цього ко­рабля) в рабство чи вб'є, то буде покараний згідно руському і грець­кому звичаю (закону).

10. Якщо ж руські застануть в усті Дніпра корсунян за рибною ловлею, нехай не причиняють їм ніякого зла. І нехай руські не ма­ють права зимувати в усті Дніпра, в Білобережжі і у Святого Єлфе-рія, з настанням осені нехай відправляються в Русь до своїх домів.

11.1 про це. Якщо ж прийдуть чорні болгари і стануть воювати в Корсунській стороні, то просимо руського князя, щоб він не допус­кав їх причиняти шкоду його країні.

Якщо ж буде здійснено яке-небудь злодіяння греками, підда­ними нашого царського світлості, то (ви) не матимете права їх (са­мовільно) карати, але згідно з веління нашого царського світлості, нехай понесуть (вони покарання) в міру здійсненого.

Якщо ж уб'є християнин руського чи руський християнина і буде схоплений родичами вбитого, то нехай буде він убитий.

13а. Якщо ж убивця втече, а він буде багатим (імущим), то нехай майно візьмуть родичі вбитого. Якщо ж він буде небагатим і (при цьому) він втече, то нехай його розшукують поки не знайдуть; якщо ж його розшукають, то нехай буде він убитий.

14. Якщо ж вдарить мечем, чи списом, чи якою-небудь іншою зброєю русин грека чи грек русина, то нехай за такий злочин заплатить за звичаєм руським 5 літрів срібла. Якщо він буде не багатим (не імущим), то нехай настільки буде розпродано в нього все, що навіть, і одяг, в якому він ходить, і той з нього знімуть, а (що стосується) недостачі, то нехай поклянеться згідно своєї віри, що нічогоне має - і нехай буде відпущений.

Якщо ж побажає наша царська світлість одержати від Вас во­їнів для боротьби з нашими ворогами і якщо напише (про це) до Вашого великого князя, то нехай пошле до Вас (стільки їх), скіль­ки потрібно; нехай про це дізнаються всі інші країни, яка дружба зв'язує греків з руськими.

Ми ж цей договір написали на двох хартіях: і одна з хартій зна­ходиться у Вашого царської світлості - на ній же зображено хрест і написано наші імена; а на другій (написали імена) Ваші посли і Ваші купці. Прямуючи (назад) разом з послом нашої царської світлості, нехай (вони) передадуть її Великому князю Руському Ігорю, і його людям; і ті, одержавши хартію, нехай присягнуть, що будуть істинно дотримуватись того, про що ми домовилися, і що ми написали в цій хартії, на якій написані наші імена.

Ми ж (клянемося): ті із нас, хто хрещений, присягаємося в со­борній церкві Святого Іллі, перед чесним Христом і цією хартією дотримуватись всього, що на ній написано, і нічого із того (що на ній не писано), не порушувати, а якщо це порушить (хто-небудь) із нашої країни, чи князь, чи хтось інший хрещений чи нехреще-ний, - нехай не одержить він допомогу від Бога, нехай він буде ра­бом в цьому житті і загробному і нехай буде він заколотий власною зброєю. А нехрещені руські, кладучи свої щити, оголені мечі, обручі і решту зброї присягаються, що все написане на цій хартії буде ви­конане Ігорем, всіма боярами і всіма людьми руської країни завжди, в усі майбутні роки.

Якщо ж хто-небудь із князів чи із руських людей християн чи нехристиян, порушить те, що написано на цій хартії, то слід йому вмерти від власної зброї і да буде він, порушивши присягу, про­клятий богом і Перуном. І якщо буде великий князь Ігор достойно оберігати цей укладений договір про дружбу, да не розрушиться він (тобто цей договір, до того часу), поки світить сонце і стоїть весь світ, в наші часи і загробному.

Посли ж послані Ігорем, повернувшись до нього з грецькими по­слами, і розповіли йому всі промови царя Романа. Ігор же покликав грецьких послів і сказав їм: «Розповідайте, що наказав Вам цар?». І сказали посли царя: «Ось відправив нас цар задоволений миром, бо хоче мати мир і дружбу з руським князем. І твої посли привели наших царів до присяги, а нас послали привести до присяги тебе і твоїх дружинників». І обіцяв Ігор так зробити. І зранку покликав Ігор послів, і пішов на гору, де стояв Перун, і поклав свою зброю, щити і золото, і присягнув Ігор і його дружинники, і скільки було руських дружинників, а руських християн приводили до присяги в церкві Святого Іллі, що стоїть над Ручієм в кінці Пасічної бесіди. Це була соборна церква, бо багато варяг і хозар були християнами. Ігор же затвердив мир з греками, відпустивши послів, подарувавши їм хутра, челядь і віск. Посли ж прийшли до царів і розповіли всі про­мови Ігоря про дружбу його до греків.

Договір 971 року

При вивченні договору слід пам'ятати, що він укладався князем Святославом у важких для нього умовах. Він був в облозі війська Цимісхія в Доростолі. За візантійськими джерелами (Лев Диякон) завершення боротьби Святослава з Цимісхієм припадало на 972 рік, коли після Доростольської битви 24 червня 972 року Святослав по­слав послів до імператора укласти мир.

І послав Святослав послів до царя в Доростол, бо там знаходився цар, кажучи так: «Хочу мати з тобою тривкий мир і дружбу». (Цар) же почувши це, зрадів і послав йому подарунки, більше попередніх. Святослав же прийняв дари і почав думати зі своєю дружиною, так говорячи: «Якщо не укладемо з цісарем миру, а він дізнається, що нас мало, то, підійде, влаштує нам облогу в місті. Руська земля далеко, а печеніги з нами воюють, хто нам (тоді) допоможе? Якщо ж укладемо з цісарем мир, - адже він нам зобов'язався платити данину, - то нам того буде достатньо. Якщо ж не стане відправляти (нам) данину, тоді знову зберемо багато воїнів, підемо з Русі на Царгород». І була до вподоби дружині ця промова. І послали кращих мужів до цісаря. Ці­сар на наступний ранок призвав їх і сказав: «Нехай говорять руські посли». Вони ж сказали: «Так говорить наш князь: хочу бути в трив­кій дружбі з цісарем грецьким на усі майбутні часи». Цісар же зрадів­ши, наказав писцю записати на хартії усю промову Святослава.

І почали посли говорити усі промови, і почав писець писати. Так говорили вони: список з другим (примірником) договору, який знаходився у Святослава, Великого князя Руського і цісаря грецького Іоанна, якого називали Цимісхієм, написані Свенельдом і сінкелем Феофілом в Доростолі, місяця липня, індикта 14 в рік 6479.

1. Я, Святослав, князь руський, як присягав так і підтверджую цим договором свою присягу, і хочу разом з підвладними мені русь­кими боярами і іншими мати мир і стійку дружбу з Іоанном, вели­ким цісарем грецьким, з Василем і Костянтином - Богом даними цісарями, і з усіма вашими людьми до кінця світу.

2.1 ніколи не буду зазіхати на вашу країну і збирати війська (для війни з нею), і не поведу другого народу на вашу країну і землі, під-власні грекам, на Корсунську область з усіма її містами і на Болгар­ську землю.

Якщо хто-небудь інший зазіхне на вашу країну, то я буду йому суперником і буду битися з ним.

Як вже клявся я грецьким цісарям, а зі мною бояри і вся Русь, да дотримаємось в (майбутньому) ці непорушні договори. Якщо ж вищесказане я, і ті, хто разом зі мною, і хто підвласні мені, не дотри­маються, нехай будуть прокляті Богом, в якого віруємо, Перуном, і Велесом - богом худоби, і пожовтіємо як золото, і да будемо по­рубані своєю власною зброєю. І не вагайтесь в правді того, що нині зобразили на золотій дощечці, написали на цій хартії і скріпили сво­їми печатями.

Святослав уклав мир з греками і в човнах вирушив до порогів.