Тема: Джерела та основні риси права Гетьманщини.

Зборівський договір (серпень, 1649 р.)

Декларація його королівської милості Війська Запорозько­го на пункти прохання дана.

При всіляких давніх вольностях його королівська ми­лість Війську своєму Запорозькому (проти давніх жалуваних грамот) свою жалувану грамоту негайно видає.

Кількість війська, хотячи догодити проханню підданих своїх і заохотити їх до послуг своїх і Речі Посполитої, дозво­ляє мати його королівська милість сорок тисяч війська запоро­зького; і складання реєстру довіряє гетьманові Війська свого Запорозького з такою декларацією, щоб як і раніше, которий був до того спроможний, як у маєтностях шляхецьких козаків до реєстру записували, так і в маєтностях його королівської милості. А міста такі: від Дніпра, починаючи з Димеру. Горно-стайполя, Коростишева, Паволочі, Погребищ (Прилук), Вінни­ці, Браслава, а там від Браслава до Ямполя і аж до Дністра, тут в реєстр козаки мають бути вписані; а з другого боку Дніпра — в Острі, Чернігові, Ніжині (Ромнах) і всюди аж до гра­ниці московської і Дніпра. Стосовно ж інших міст його коро­лівської милості і шляхецьких понад ті, що у пунктах занесе­ні, в них не має бути козаків; проте вільно тому, хто хоче бути в козацтві, без дозволу панського вийти з усім майном на Україну, коли його буде до реєстру прийнято. А ті списки реєстру через п. гетьмана Війська Запорозького мають бути складені не пізніше як до нового року свята руського (тобто до Різдва Христового) таким чином: гетьман Війська Запорозько­го має за підписом руки своєї і печаткою війсковою скласти реєстр поіменно усіх тих, які будуть записані в козацтво; щоб вони у козацтві залишалися при вольностях козацьких, а інші в фортецях його королівської милості, і в маєтностях шляхе­цьких панам своїм підлеглі були.

Чигирин, як і є зараз, при булаві Війська Запорозького має бути завжди, і теперішньому гетьманові Війська свого За­порозького, благородному Богданові Хмельницькому, його ко­ролівська милість, його вірним слугою своїм і Речі Посполитої, віддає.

Що колись діялось під час страшного заколоту з божого благословіння, все те має бути забуте, жоден пан не може по-мститися і чинити покарання.

Шляхті віри роської, так само як і римської, яка під час того заколоту колись перебувала у війську запорозькому, його королівська милість з доброї волі своєї панської ласки вибачає і проступок їх забуває...

Військо коронне, у містах, де будуть розташовані реєст­рові козаки, своїх гарнізонів не може мати...

8. Не дивлячись на заколот як у Короні польській, так і у Великім князівстві Литовськім, цілісність церкви, її майна, фундацій, що з давній часів їй належали, так само і всіх прав церковних, — як разом з преосвященним отцем митрополитом Київським і з духовенством на найблищому сеймі буде виріше­но і постановлено буде, все, чого бажає отець митрополит, все позволено буде, його королівська милість дотримуватись гото­ва, щоб кожен користувався правами і вільностями своїми, і місце в сенаті преосвященному його милості отцеві митрополи­ту київському його королівська милість дозваляє мати.

9. Вільності, переваги різні в воєводстві Київськім, Брац-лавськім і Чернігівськім роздавати його королівська милість жителям стану шляхетського віри православної грецької, що належать за давніми правами, обіцяє.

В місті Києві, де запроваджені школи роські, отці ієзуї-ти не можуть мати, а також у інших українних містах, чи десь-інде; усі інші школи, що існують з давніх давен, мають бути усі збережені.

Горілкою шинкувати козаки не можуть, окрім, як для своїх потреб, а оптом мають продавати, шинки медові, пивні як за давнім звичаєм мають бути.

Ці пункти мають бути на сеймі затверджені, а це тільки по передня згода на дозвіл жителям українним і Війську Запоро­зькому його королівської милості і всієї Речі Посполитої.

Білоцерківський договір (18 вересня 1651 р.)

Через те що Військо його королівської милості Запорозьке з гетьманом і всією старшиною своєю визнали себе підданими його королівської милості і республіки, то, приносячи належ­ну господу богу подяку за припинення і відхилення внутріш­нього кровопролиття, яке досі тривало, ми, комісари, постано­вляємо:

1.Дозволяємо і призначаємо організувати реєстрове війсь­ко в числі двадцяти тисяч чоловік. Це військо гетьман і стар­шина повинні набрати і записати в реєстр, і вони мусять пере­бувати тільки в маєтках його королівської милості, що містяться у воєводстві Київському, не маючи нічого до воє­водств Брацлавського і Чернігівського. А маєтки шляхетські мусять лишатися вільними, і в них реєстрові козаки ніде не повинні лишатись

2.Реєстр цього війська за власноручним підписом гетьмана мусить бути відісланий до його королівської милості, і копія його вписана в книзі гродській київській. В цьому реєстрі ясно мусять бути записані реєстрові козаки в кожному місті по іме­нах і прізвиськах, і загальне число їх не повинно становити бі­льше двадцяти тисяч; а які козаки будуть включені в реєстри, ті повинні лишатися при давніх звичайних своїх правах; ті ж, які не будуть включені в реєстр, мусять лишатися, як і раніш, у звиклому послушенстві, приписаними до замків його коро­лівської милості.

4.Обивателі воєводств Київського, Брацлавського і Чернігів­ського, а також і старости самі особисто і через своїх урядників можуть вступати у володіння своїми маєтками і одразу брати під свою владу всі доходи, корчми, млини і судочинство...

5.Чигирин на основі привілею його королівської милості мусить лишатися при гетьмані. Як теперішній гетьман, благо­родний Богдан Хмельницький, призначений і затверджений привілеєм його королівської милості, так і на наступні часи гетьмани повинні перебувати під старшинством і владою геть­манів коронних і мусять бути затверджувані привілеями.

Кожний з них, стаючи гетьманом, повинен дати присягу у вірнопідданстві його королівській милості і Речі Посполитій. Всі полковники і старшини мусять призначатися за поданням гетьмана його королівської милості запорозького.