Тема: Суспільно-політичний лад і право України у складі Російської держави. 'Коломацькі статті", схвалені царським урядом при обранні на гетьманство І

'Коломацькі статті", схвалені царським урядом при обранні на гетьманство І. Мазепи (25 липня 1687 р.)*

(Витяги)

3. Щоб за попередніми ухваленими статтями Богдана Хме­льницького війську реєстровому, яке буде завжди на службі їх царської пресвітлої величності, було милостиве жалування і плата з їх царської пресвітлої величності казни.

І великі государі, і велика государиня, їх царська пресвітла величність, про реєстрове військо наказали говорити на раді, скі­льки бути військових козаків тисячам. А що в тій їх статті на­писано, щоб війську плата з їх царської пресвітлої величності ка­зни, і того в тих статтях Богдана Хмельницького не положено; а належить, щоб були побори, де слід збирати в скарб царської пресвітлої величності, і з того збору давати на військо по реєст­ру, кому що в статтях ухвалено, і нині тому бути також... А шо буде в якому полку козаків, в тому скласти реєстр... А в яких полковників і начальних людей маєтності є і на ті їх маєтності, жалувані від великих государей грамоти дано: і під­даних полковникам

і всяким начальним людям, за якими ті маєтності є, судити і приноси вільні у них приймати і сіно та дрова наказувати їм на себе готувати; а побори з них на жалу­ваних козакам збирати порівно. А до митрополичих і архієпі-скопських та єпіскопських і до монастирських підданих — в податях на військо діла нема, і з цього часу в архієпіскопські та в монастирські вотчини знову нікого не приймати, бути за ними старим підданим і зробити їм перепис та книги, скільки за митрополитоїм і за архієпіскопом і за монастирями у вотчи­нах їх є підданих; а з мужиків у реєстр в козаки не писати і не приймати...

4. Як раніше цього заслужені пожалувані були честію дво­рянською, щоб вони при тому ж чині і честі перебували; а які наперед заслужать, то гетьман і старшина бити чолом про них великим государям, їх царській пресвітлій величності, по­чнуть, щоб царська пресвітла величність і тих тою же дворян­ською честю зволили пожалувати. А кому гетьман і старшина за услугу дадуть млин або село, або хто у кого купить і універ­сали свої на те подасть, і вони великим государям, їх царській пресвітлій величності бити чолом почнуть про

підтвердження того їх государевих жалуваних грамот, і щоб царська пресвіт­ла величність пожалували їх, звеліли їм на ті маєтності і свої царської пресвітлої величності дати милостиві жалувані гра­моти.

І великі государі, і велика государиня, їх царська пресвітла величність, пожалували їх по тому чолобиттю, кому дані будуть їх государеві жалувані грамоти і за тими жалуваними грамотами тими млинами і селами їм володіти неодмінно, а ге­тману тих грамот у них не відбирати і їх государевого мило­стивого указу не порушувати...

15. Про маєтки козацькі, які свої власні грунти мають, віч­ні, батьківські, дідівські, куплені... А коли на службі великих государів смерть настигне від ворога, або своєю смертю

помре, тоді при тих грунтах жінка наслідує його, і щоб тим добром прямим після того ж усім володіла. А якщо козак за­служений має після смерті жінку, тоді щоб жінка його після смерті (чоловіка) вільна була від усяких кривд, тобто постоя­ми, поборами і підводами усяка старшина військова її не стягали доти, поки вона заміж не піде, якщо за козака — то воль-ність матиме, а якщо за мужика,— то підлягатиме обов'язкам міським; а які козаки живуть в маєтностях духовних осіб, то й тим залишатися при такій же вольності...