Першоджерела. Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького між ясновельможним паном Пилипом Орликом

(Витяги)

І

Оскільки серед трьох богословських чеснот перше місце по­сідає віра, то й перший пункт нехай буде про Віру Православ­ного Східного Обряду, якою колись відважний Козацький на­род був просвітлений...

II

Подібно до того, як будь-яка держава існує і міцніє завдя­ки недоторканій цілісності кордонів, так і наша батьківщина, Мала Русь, нехай лишається у своїх кордонах, затверджених угодами Польської Речі Посполитої, славетної Порти Отаман­ської і Московського Царства, зокрема тих, що по річці Случ, які визнані за правління Богдана Хмельницького як володін­ня Гетьмана і Війська Запорозького вищезгаданою Польською Річчю Посполитою і навічно встановлені та підтверджені си­лою договорів. Обов'язком Ясновельможного гетьмана під час (складання) угод його Священної Королівської Величності, ко­роля Швеції, нехай стане турбота про це і нехай він чинить твердо, наскільки вдасться, коли справа вимагатиме протидії. Особливо ж. він мусить в уклінному проханні до його Священ­ної Королівської Величності, свого наймилостивішого Волода­ря, опікуна, захисника і протектора наполягати, щоб його Свя­щенна Величність нікому не дозволяв не лише "порушувати, закони і вольності (наші), але й привласнювати батьківські землі. Крім того, якби вдалося щасливо завершити війну, Яс­новельможному Гетьману належить (укласти) з його Священ­ною Королівською Величністю королем Швеції такий гаранто­ваний договір, щоб Його Священна Величність та його нащадки, Найясніші Королі Швеції, користувалися титулом постійних Протекторів України і на ділі здійснювали у майбу­тньому охорону нашої батьківщини стосовно недоторканості її законів, привілеїв та кордонів.

III

...Нехай Ясновельможний Гетьман, наскільки це можливо за теперішніх умов, дбає через послів перед Найяснішим Ха­ном про відновлення давнього братерства з Кримським Ханст­вом для збройного об'єднання і скріплення вічної дружби, щоб надалі сусідні землі, зауваживши це, не пробували зухвалим нападом у спину підкорити собі Україну.

IV

...Ясновельможний Гетьман муситиме під час мирних пере­говорів Його Священної Королівської Величності короля Шве­ції з Московським Царством, подбати про такі сприятливі умо­ви миру, за якими б Дніпро і землі Війська Запорозького були звільнені від московських укріплень і фортець і повернуті у попередню власність згаданого Війська і щоб надалі там не споруджували жодних фортець, не осаджували ніяких міст та сіл із оговореним строком слобод і ніяким іншим чином під будь-яким претекстом не спустошували володінь Війська Запо­розького. Нікому й ніколи цього не може бути дозволено, хоча б навіть на це був дозвіл Ясновельможного Гетьмана або й за­гальне рішення Війська Запорозького було спрямоване на їх (нових містечок і сіл) захист.

VI

Якщо в незалежних державах дотримуються похвального і корисного для публічної рівноваги порядку, а саме — і під час війни, і в умовах миру збирати приватні й публічні ради, об­мірковуючи спільне благо батьківщини, на яких і незалежні володарі у присутності Його Величності не відмовлялися підко­рити свою думку спільному рішенню урядовців і радників, то чому б вільній нації не дотримуватися такого ж прекрасного порядку? Він існував у Війську Запорозькому у давні часи за старим правом вольностей, стосуючись гетьманату.

...Отож, ми, старшина, Кошовий Отаман і Все Військо За­порозьке, укладаємо договір з Ясновельможним Гетьманом і постановляємо в акті обрання Його Ясновельможності, навіч­но зберігати у Війську Запорозькому такий закон, щоб у нашій батьківщині першість належала Генеральній старшині як з огляду на її високі служби, так і у зв'язку з постійним пере­буванням при Гетьманах. Після неї у звичному порядку мають бути вшановані цивільні Полковники, подібні за характером обов'язків до цивільних радників. Окрім того, від кожного полку мають бути обрані за згодою Гетьмана декілька знатних ветеранів, досвідчених і вельми заслужених мужів, для вхо­дження до публічної ради. Цій Генеральній Старшині, Полко­вникам і Генеральним радникам належить давати поради тепе­рішньому ясновельможному Гетьману та його наступникам про цілісність батьківщини, про її загальне благо й про всі публіч­ні справи. Без їхнього попереднього рішення і згоди, на влас­ний розсуд (гетьмана) нічого не повинне ні починатися, ні ви­рішуватися, ні здійснюватися. Через це вже тепер, при обранні Гетьмана, за одностайною ухвалою встановлюються три Гене­ральні Ради, які щороку збиратимуться у Гетьманській Рези­денції. Перша — на свято Різдва Христового, друга — на свя­то Великодня, третя — на Покрову Найблагословеннішої Богорівної.

На ці ради мають з'являтися відповідно до наказу згадано­го Гетьмана і згідно з законним обов'язком не лише полковни­ки зі своїми урядниками і сотниками, не тільки Генеральні Радники від усіх полків, але й посли від Низового Війська За­порозького для слухання й обговорення справ, щоб взяти ак­тивну участь, під жодним приводом не ухилитися від призна­ченого часу...

VII

Якщо хтось із Старшини, Полковників, Генеральних Радни­ків, знатних козаків та всіх інших урядників, а також із рядових козаків учинить злочин, що шкодить Гетьманській чес­ті, виявившись винним через нечестивий умисел або випадко­во, у такому разі подібних винуватців (злочину) не повинен карати сам Ясновельможний Гетьман із власної ініціативи і помсти, але таке правопорушення — і умисне, й випадкове — має підлягати (розгляду) Генерального Суду, який повинен ви­нести рішення не поблажливе й не лицемірне, а таке, якому кожен мусить підкорятися, як переможений законом...

X

Подібно до того, як Ясновельможному Гетьману з обов'язку його уряду належить керувати й наглядати за порядком щодо всього Війська Запорозького, так само він повинен пильно дба­ти про те, щоб на рядовий і простий народ не покладали над­мірних тягарів, утисків і надмірних вимог, бо підштовхнуті ними (люди), залишивши свої домівки, відходять, як правило, до чужих країв за межі рідної землі, аби полегшити подібні тягарі і шукати життя кращого, спокійнішого і легшого. Че­рез це нехай пани Полковники, Сотники, Отамани, Урядники і Виборні не наважуються пригноблювати свою домашню че­лядь і рядових (козаків), а особливо рядових простолюдинів, які не знаходяться у прямій залежності від їхніх урядів чи в їхньому особистому підданстві...

...Завжди як козацькі, так і прості урядники, а особливо полковники, повинні обиратися вільним волевиявленням і го­лосуванням, і після виборів затверджуватися гетьманською владою, хоча вибори цих виборних (осіб) не повинні оголошу­ватися і здійснюватися без гетьманської згоди. Цей же закон належить виконувати і Полковникам, не призначаючи сотни­ків та інших урядників на основі дружніх стосунків і особис­тої прихильності без вільного голосування всього повіту, але обираючи і не усуваючи від урядів через приватні сутички.

XIII

Силою цього Виборчого Акту ухвалюється, щоб столичне місто Русі Київ та інші міста України зберігали недоторкани­ми й непорушними всі свої справедливо отримані закони та привілеї й це мусить у відповідний час обов'язково підтвер­джуватися Гетьманською владою.

ХVI

...Щодо пактів і конституцій, укладених для успішного ни конання (вищезгаданого), то Його Ясновельможність удостоїв їх підтвердити власноручним підписом і державною печаткою, а також присягою належної форми. Ця присяга звучить так:

Я, Пилип Орлик, новообраний Гетьман Війська Запорозько­го, присягою Господом Богом, прославленим у Святій Трійці, на таке: обраний вільним волевиявленням відповідно до старо­го закону і звичаїв (нашої) вітчизни за згодою Священної Королівської Величності короля Швеції, Нашого Протектора, Генеральними Старшинами і послами від усього Війська Запо­розького, що перебуває під рукою його священної Королівської Величності й мешкає в нижній течії Дніпра, будучи обраним, проголошеним і піднятим на видатне Гетьманське звання, при­сягаю, що незмінно виконуватиму ці пакти й конституції...

Підтвердження цих Пактів

Королем Швеції.