Причини виникнення держави і права

Осмислення проблеми причин походження держави і права і їх результати є продуктами,

з одного боку – наукового пошуку, вивчення історичного процесу виникнення і становлення цих суспільних феноменів,

з іншого боку – продуктом уяв, припущень, міркувань, розумової діяльності людини, що спирається на історичну практику (по можливості).

Враховуючи природу такого “знання” ми не маємо єдиної точки зору, відповіді на ці складні запитання. Це зв’язано з особистими світоглядними установками різних авторів, науковим інструментарієм та матеріалом, який вони використовують для пошуку відповідей на ці складні питання. У результаті сформувалося і нині найбільш поширеними можна назвати такі підходи, теорії, концепції:

· класова (Маркс, Энгельс, їх послідовники) – її прихильники вважають, що причиною виникнення держави і права є розкол суспільства на класи, як результат соціально-економічного розвитку суспільства.

У процесі цього розвитку, на їх думку, відбулися три великих поділи праці:

- скотарство відокремилося від землеробства,

- потім від землеробства відокремилося ремесло, і, нарешті,

- від виробництва відокремилася торгівля; ріст продуктивності праці привів до утворення надлишкового продукту, виникла можливість регулярного обміну, що привело до появи приватної власності, а на її основі - до експлуатації.

У результаті суспільство розділилося на імущі і незаможні класи. Органи управління родового ладу, що тримався на авторитеті старійшин, і первісні соціальні норми, що виконувалися в силу звички, виявилися не здатними регулювати відносини класового суспільства. Тому їм на зміну приходить держава — публічна влада, яка встановлюється над населенням, і право - інструмент управління, що спирається на державний примус. По Леніну, держава - це орган придушення одного класу іншим, а право— засіб нав'язування волі економічно панівного класу всьому населенню.

· Економічна (А.Б.Венгеров та інші) – її прихильники виходять з того, що держава і право формувалися в процесі переходу суспільства від привласнюючої до виробляючої (4—3-і тисячоріччя до н.е.) економіки. Виробляюча економіка об'єднала значні маси людей, створила нові способи існування (осілість, виробництво, обмін), ускладнила організацію суспільства. У суспільстві виробляючої економіки з представників знатних і багатих родин сформувався особливий прошарок людей — апарат управління. Влада успадковується або купується. Апарат управління для вирішення державних завдань у необхідних випадках став використовувати примус і насильство. Влада поступово набувала політичного характеру (відображення інтересів економічно панівних груп суспільства. На зміну родоплемінній організації суспільства приходить інша організація: держава – де суспільство розділене на правлячих і керованих.

Одночасно з утворенням первинної держави відбувався процес формування права. Цей процес йшов двома шляхами:

· по-перше, держава санкціонувало звичаї, що сприяли захисту і здійсненню державних інтересів;

· по-друге, держава створило нові правила поведінки, що виражали волю правлячого класу (інституціональний шлях). Поступово так зване звичаєве право поступається місцем прецедентному праву, основою якого утворюють адміністративні і судові рішення. Коли на зміну прецедентному праву приходить статутне право (закони), первинне право одержує письмові форми виразу - закони, кодекси, зводи законів, ордонанси і так далі.

Ці нормативні акти, на відміну від нормативної системи первісного суспільства, мають чітку структуру і зміст. Правові норми містять заборони, дозволи і зобов'язуючі розпорядження. Санкції передбачають види і розміри покарання. Але головна відмінність права від первісних норм полягає в способі забезпечення. Таким способом стає державний примус.