Основні теорії походження держави і права

В науці проблема походження держави і права - дискусійна. Існує багато концепцій походження держави і права. Серед найбільш поширених і відомих слід назвати:

Договірна (природно-правова). Її родоначальники (Платон, Т. Гоббс, Б.Спіноза, Д. Локк, Ж.-Ж. Руссо) вважали, що виникнення держави - результат угоди, договору між людьми, які, перебуваючи у природному стані і захищаючи кожен своє право на життя і виживання, змушені були вести "війну всіх проти всіх". Уклавши договір (угоду) члени людської спільноти погодились делегувати (віддати) частину своїх прав державі в обмін на гарантії їх захисту і заступництво і з боку держави і, таким чином, перейшли в стан правових відносин.

Природно-правова теорія. Її представники виходять з того, що людина від народження наділена природним правом, яке включає в себе право на життя, свободу, особисту гідність, недоторканність і приватну власність. Держава створює позитивне право у формі законів. Природне право стосовно позитивного є вищим, оскільки втілює справедливість, а принципом позитивного права є доцільність.

Позитивна сторона природно-правової теорії є визнання пріоритету природного права над позитивним. Слабка - полягає в тому, що державно-правові явища розглядаються нею як продукт людського розуму і волі. Таке тлумачення походження держави і права носить суб'єктивно-ідеалістичний характер, оскільки ігнорує об'єктивні економічні і соціально-політичні фактори.

Теологічна концепція - офіційна доктрина Ватикану. Вона близько примикає до природно-правової. Її автором у розумінні теоретичного обгрунтування визнаний Фома Аквінський (XII—XIII ст. ст.) – видатний мислитель середньовіччя. Хоча її основи були сформульовані і закладені ще задовго до нього (стародавній Китай, Індія, Персія, Греція. Відповідно до теологічної теорії, держава - продукт божественної волі. Природне право має божественне походження. Позитивний момент цієї теорії полягає в тім, що теологи розглядають природне право як невідчужуване і незмінне право людини. Недолік - теологічна теорія має об'єктивно-ідеалістичний характер, тому що ставить держава і право в залежність від волі Бога.

Психологічна теорія(Л.Петражицкий, З.Фрейд, Фрезер і інші) розглядає державу і право як результат психобіологічних властивостей людини, її інстинктів і потягів. За Фрейдом, людині властиві агресивні імпульси, які можна подавити, нейтралізувати тільки за допомогою примусу. Фрезер думав, що люди відчувають потребу підкорятися силі і такою силою є держава. Український вчений Л. Петражицкий зв'язував походження права з імперативними-атрибутивними емоціями індивіда. Ці емоції виражають його правові домагання (атрибутивність) і представлення про обов'язки (імперативність), з яких складається інтуїтивне право.

Дана теорія має однобічний характер, але разом з тим показує ті суб'єктивні фактори, що впливають на існування права.

Родоначальники історичної школи права(Г.Пухта, Ф.Савиньи) вважали, що держава і право - продукти розвитку народного духу. Німецький учений Савіньї стверджував, що держава — це органічний прояв народу, а право - вираз його духовної спільності. Історично це соціальне явище формується приблизно так само, як мова в ході розвитку народного духу.

. Достоїнство полягає в історичному підході до етнічних факторів, під впливом яких складалися державно-правові явища. Недоліком цієї теорії є перебільшення ролі суспільної свідомості

Теорія насильства(Е. Дюрінг, Л. Гумплович, К. Каутский) пояснює походження держави і права винятково військово-політичними причинами, завоюванням одних племен іншими. За Дюрінгом, насильство необхідне для утримання в покорі покорених народів. З цією метою створюється спеціальний апарат примусу – держава, яка використовує для цього інструмент — право.

Ця теорія перебільшує роль насильства в походженні держави і при аналіізі проблеми ставить на перше місце військово-політичні фактори замість соціально-економічних.