СУТНОСТІ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Водночас варто наголосити на тому, що в процесі розробки програмних питань постала нагальна необхідність надати більше уваги закономірностям становлення та розвитку загальнотео­ретичної науки, оскільки це природно відповідає об'єктивним вимогам сучасного світу. При цьому слід зазначити, що на сього­дні автори багатьох посібників з «Теорії держави і права» роз­глядають проблеми виникнення та розвитку загальнотеоретич­ної юридичної науки в Україні (див. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков та ін.; за заг ред. С. Л. Лисенкова. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С 140 164). На нашу думку, враховуючи реалії сучасного світу, зокрема, тенден­ції глобалізації, інтегративні процеси, які впливають на входжен­ня нашої держави до спільноти міжнародних організацій та її участь в програмах ООН, а також зважаючи на перспективи роз­витку освіти в Україні в контексті Болонського процесу, — особ­ливо важливе вивчення української державно-правової думки в контексті становлення світової політико-правової ідеології Тож для поглибленого вивчення даного курсу одним із його роз­ділів є вивчення історії становлення та розвитку загальнотео­ретичної юридичної науки у широкому та у вузькому розумінні цього процесу.

План семінарського заняття

1. Предмет і структура теорії держави та права.

2. Методи загальнотеоретичного наукового пізнання держав­но-правових явищ.

3. Функції теорії держави і права.

Література

1. Керимов Д. А. Методология права. — М: Аванта, 2001. — 85 с

2. Котюк В. О. Загальна теорія держави і права: Навч .посіб____ К.гАтіка, 2005.— 456 с.

3. Рабинович П. М. Основи загальної теорії держави та пра­ва. — К.: Атіка, 2001. — 98 с

4. Скакун О. Ф. Теория государства и права. — Харьков Летас, 2000. — 348 с.

5. Теорія держави і права: Навч. посіб. / За заг. ред С Л Ли­сенкова. — К.: Юрінком інтер, 2002. — 368 с

6. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред Н. И. Матузова и А. В. Малько. Изд 2-е. — М • Аванта 2000.—448 с.лванта,

7. Шулъженко Ф. П. Історія політичних і правових вчень-Підручник / Ф. П. Шульженко. — К: Юрінком Інтер, 2004 — 356 с.

Термінологічний словник

Наука — особлива сфера людської діяльності, що являє собою тео­ретичне відображення дійсності, систему узагальнених уявлень про явища природного та суспільного характеру, закономірності їх виник­нення та розвитку; система достовірних знань про об'єктивні закони розвитку природи, держави та суспільства, які були набуті впродовж іс­торичного розвитку суспільства; завдання науки — дати правильне по­яснення явищам природи і суспільства, розкрити закономірності їх роз­витку, обґрунтувати, що і як можна, а чого не можна робити; значення науки полягає в тому, що вона має якомога повніше та глибше пізнати і відобразити реальну дійсність, дати рекомендації щодо застосування наукових досягнень у практичній діяльності суспільства; усю сукуп­ність наук можна умовно класифікувати на дві групи — природничі та суспільні; цей поділ умовний, бо суспільство і цивілізація — це також частина природи, як і окрема людина, що виокремилась із рослинного і тваринного світу й використовує цей світ для свого існування та розвитку.

Поняття об'єкта наукового пізнання є ширшим, аніж предмет на­укового пізнання, оскільки ним охоплюються явища навколишнього світу, на які поширюється пізнання та практичний вплив суб'єктів до­слідження; предмет наукового пізнання — це певна частина об'єкта, той чи інший його аспект, який досліджується даною наукою, це коло найбільш суттєвих питань, які вона вивчає та досліджує.

Методологія наукового пізнання — сукупність методів, за допо­могою яких здійснюється опрацювання явищ природного та суспільно­го характеру; методи наукового пізнання — відповідні засоби та при­йоми, що використовуються в процесі дослідження та вивчення закономірностей становлення і розвитку об'єкта і предмету.

Суспільні науки — система узагальнених уявлень про суспільне буття і суспільну свідомість, закономірності їх виникнення та розвитку; суспільні науки досліджують людей, суспільства та держави; іноді їх ще називають гуманітарними науками (від лат. Hymanitas — людство); усі суспільні науки, своєю чергою, можна класифікувати на філософію, соціологію, політологію, психологію, педагогіку, економічну теорію (політекономію), різні економічні науки, історію, юриспруденцію або правознавство, музику, естетику, етику тощо.

Юридична (правова) наука — одна з суспільних наук, предметом дослідження якої є держава і право як специфічні суспільно-історичні явища, як політичний і нормативний чинник суспільного життя, як сус­пільні засоби для управління суспільством і нормування політичних, економічних, культурних, духовних та інших (майнових і немайнових) суспільних, а також міжнародних відносин.Теорія^—система знань у процесі пізнавальної діяльності людини; це систеЯНлроцесу пізнання (форм, методів, засобів і т. ін.); термін «теорія» давньогрецького походження й означає дослідження, пізнання, узагальнення; у широкому розумінні цей термін трактують як систему понять, ідей, уявлень, принципів, законів і закономірностей в тій чи ін­шій галузі знань у процесі пізнавальної діяльності людини; ця система знань має динамічний характер, вона залежить від рівня розвитку науки в суспільстві, від рівня професіоналізму вчених, від зацікавленості дер­жави і суспільства у розвитку науки.

Закономірність— внутрішній і необхідний зв'язок між явищами; виявити закономірності — означає вивчити сутність даних явищ, зако­ни їх становлення та розвитку.

Закономірності держави і права— реальні стійкі зв'язки, які ви­ражають сутність цих явищ.

Предметом теорії держави і праває вивчення й аналіз загальних понять щодо держави і права, дослідження загальних і специфічних за­кономірностей виникнення, розвитку та функціонування держави і пра­ва, а також пов'язаних з ними суспільних відносин.

Функції науки загальної теорії держави і права— основні напрями діяльності, які виконує дана наука в системі юридичних наук та у взаємо­дії, взаємозв'язку з іншими суспільними науками, в чому виявляються її сутність, зміст, соціальне, науково-пізнавальне та навчальне призначення.

Історія загальнотеоретичної юридичної науки (у вузькому розу-. мінні цього поняття)охоплює розгляд державно-правової думки, почи­наючи з другої половини XVII ст., коли вперше в європейських країнах (Німеччині, Франції, Росії та ін.) відбулося виділення в системі юридич­ної науки «Енциклопедії права» як самостійної науки, котра певний час виконувала функції методологічної, загальнотеоретичної дисципліни, а згодом на її основі виникли філософія права, теорія держави і права, а також історія політичних і правових учень; тобто це історія становлення і розвитку науки «теорії держави і права» в сучасному її розумінні.

Історія загальнотеоретичної юридичної науки(у широкому ро­зумінні цього процесу)— вивчає історію виникнення та розвитку уяв­лень, теоретичних концепцій людства про державу і право, починаючи ще зі стародавніх часів та включаючи сучасний період; тобто це історія становлення та розвитку уявлень про державу і право в світовій полі-тико-правовій думці.

Навчальні завдання