Методичні вказівки до вивчення теми. Розпочинаючи розгляд питань даної теми слід, переду­сім, звернути увагу на те, що поняття «форма права» та «джерела права» (у широкому розумінні) хоча і тісно

Розпочинаючи розгляд питань даної теми слід, переду­сім, звернути увагу на те, що поняття «форма права» та «джерела права» (у широкому розумінні) хоча і тісно пов'язані між собою, проте не збігаються; поняття «форма права» відображає виключ­но спосіб зовнішнього оформлення правових норм, в той час як категорія «джерела права» за своїм змістом є ширшою й охоп­лює, крім того, ще витоки формування права як систему чинників соціально-економічного, політичного, культурного значення то­що, які зумовлюють сутність юридичного права та його форми вираження в тій чи іншій державі світу, у той чи інший проміжок часу (табл. 11.1).

Таблиця 11.1

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Метою вивчення даної теми є ознайомлення студентів з тими формами зовнішнього прояву юридичного права, які на сьогодні іс­нують в різних державах світу. Розкриваючи поняття та зміст кож­ної з цих форм, слід приділити особливу увагу нормативно-пра­вовому актові та його значимості в Україні; і при цьому в загальних рисах розглянути характеристику та властивості нормативно-пра­вових актів, дослідити усі ланки системи нормативно-правових актів в Україні, виділивши в цій ієрархічній структурі закони та їх особливі ознаки.

Крім того, опрацьовуючи питання даної теми доцільно заува­жити на значимості міжнародних договорів, стандартів і принци­пів як джерел права, оскільки у практиці правового регулювання демократичних держав світу діє принцип пріоритету норм між­народного права над нормами національного права, згідно з яким вважається, що саме міжнародне право втілює загальнолюдські принципи, на підставі яких мають будуватись як міждержавні, так і внутрішньодержавні правовідносини.

План семінарського заняття

1. Поняття «форма права» і «джерело права»: їх єдність та відмінність.

2. Види форм права та їх поняття і зміст.

3. Міжнародні договори, стандарти та принципи як джерела права.

4. Значимість нормативно-правових актів та їх система в Україні.

Література

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв.1996 р — К.: Преса України, 1997.

2. Коментар до Конституції України. — К: Ін-т законодав. ВРУ, 1996.

3. Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 року) // Відомості Верховної Ради Украши. —1990. — №31.

4. Статут Організації Об'єднаних Націй // liga.com.ua

5. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков та ін. — К: Юрінком Інтер, 2002. — 368 с

Дженіс М., Кей P., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практики застосування: Пер. з англ. — К.: АРТЕК, 1997.— 189 с.

7. Лаврів 3. М. Прецедент у Європейському та вітчизняному праві // Вісник господарського судочинства. — 2004. —. № 2. — С 257—262.

8. Петрова Л. Думки щодо підручника проф. С. С. Алексее­ва // Право України. — 1995. — № 2. — С. 9—14.

9. Сурілов О. В. Теорія держави і права. — Одеса, Вища школа.—1998.—410 с.

10. Федоренко Г. О. Деякі питання законодавчої діяльності (про так званий поділ праці між законодавцем і суддею) // Право України. — 1996. — № 6. — С. 18—20.

Тесленко М. Правова природа актів Конституційного Суду України // Там само. — 2000. — № 2. — С 19—22.

Термінологічний словник

Нормативно-правовий акт— це офіційний загальнообов'язковий документ, що видається у встановленому порядку відповідними компе­тентними суб'єктами нормотворчості, має певну процедуру набрання чинності, містить норми права та діє в часі, в просторі і за колом осіб.

Конституція— Основний Закон держави, якому належить верхо­венство в системі нормативно-правових актів.

Конституційні закони— акти, що становлять основу розвитку правової системи та вносять зміни або доповнення до Конституції.

Органічні закони— акти, які конкретизують найважливіші поло­ження Конституції.

Звичайні закони— акти, які приймаються парламентом у межах його компетенції з інших важливих питань суспільного життя.

Акти делегованого законодавства— акти, які приймаються через делегування (передачу) законодавчих повноважень від парламенту до Уряду або до Голови держави та мають юридичну силу законів.

Підзаконні нормативно-правові акти— це офіційні загально­обов'язкові документи компетентних органів держави, які видаються на підставі та на виконання законів.

Правовий звичай— санкціоноване державою правило поведінки, що утвердилося в суспільстві завдяки багаторазовому повторенню впродовж тривалого часу та котре стало традицією, тобто правило, яке передавалось від покоління до покоління, поки потрапило в орбіту державних інтересів.

Юридичний прецедент— це формально визначене рішення судо­вого або адміністративного органу, яке стало нормою, еталоном, зраз­ком (правилом поведінки) при розгляді подібних справ у майбутньому.

Міжнародний договір— це багатосторонній офіційний документ, що укладається на міждержавному рівні та має на меті створення, зміни або скасування норм міжнародного права та спрямований на регулю­вання й охорону інтересів усієї міжнародної спільноти.