Методичні вказівки

У державах різних ідеологічних спрямувань, різних типів і форм, у різні часові проміжки існували і відповідні копструщії механізму реалізації державних функцій, оскільки кожна держава для повноцінного здійснення своєї мети та завдань му­сить мати певні державні інститути, які у своїй сукупності (за су­часною правничою термінологією) утворюють певний державний механізм (табл. 9.1). МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВИ —

це система державних інститутів, які створюються для забезпечення нормального функціонування держави

До системи державних інститутів входять:

—державні підприємства, установи й організації;

—державний апарат як система всіх державних органів, які здійснюють завдання і виконують певні функції держави

Розкриваючи внутрішню природу державного механізму, вар­то звернути увагу на такий його структурний елемент як держав­ний апарат, зауваживши при цьому насамперед на особливих ри­сах його складових (органів держави), а також: на тій системі принципів, на підставі яких здійснюється їх організація та функ­ціонування.

При цьому студентам особливо важливо осмислити правову природу державних органів, оскільки кожен з них як первинний елемент (компонент) державного механізму бере участь або у формуванні, або у підтримці державної політики. Кожен орган держави є юридичною особою (тобто має свій правовий статус, компетенцію, межі якої визначені чинним законодавством, свій кошторис, банківські рахунки, своє відокремлене майно на праві оперативного управління, що належить до державної власності, свою офіційну назву, державну печатку). Використовуючи сис­темно-функціональний метод в процесі дослідження даного пи­тання вкрай важливо виділити серед ознак державного органу особливі правові зв'язки, що об'єднують особовий склад органу держави в одне ціле і виражають найважливіші засади організації й функціонування органів держави, а саме: принцип службової субординації між працівниками, підпорядкування керівників ниж­чих державних органів керівникам вищих органів держави тощо.

Слід також ще раз наголосити, що механізм держави будуєть­ся, насамперед, з урахуванням мети, завдань та призначення дер­жави в певний історичний період її існування; тобто у даній темі фактично триває вивчення питань щодо призначення держави, проте вже в аспекті розгляду її функцій як основних напрямів яльності держави, в яких, зрештою, втілюються в практич площині її сутність, соціальне призначення та мета (табл. 9. Функціональне коло внутрішньої діяльності держави визначається адміністративно-економічною (організаційно-господарською), по ційно-військовою (силовою) та судово-посередницькою ролями.

ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ —

це основні напрями діяльності держави,

які розкривають її соціальну сутність і призначення

в суспільстві з урахуванням державної мети

МЕТА ПРАВОВОЇ, СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ —

формування громадянського суспільства,

створення умов, які забезпечують права і свободи людини.

«Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість

діяльності держави» (ст. З Конституції України)

ВИДИ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ:

1) за сферою суспільного життя — економічні, політичні, гуманістичні тощо;

2) за часом виникнення — постійні; тимчасові;

3) за соціальним значенням — основні, неосновні;

за територіальною спрямованістю — внутрішні, зовнішні

План семінарського заняття

1. Поняття механізму держави.

2. Структура державного апарату.

3. Поняття державної служби.

4. Поняття функцій держави та їх класифікація.

Література

1. Котюк В. О. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. — К.:Атіка, 2005.— 456 с.

2. Теорія держави і права: Навч. посіб. / За заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 368 с.

Орган держави — структурно-організаційний колектив державних службовців, які наділені владними повноваженнями, необхідними засо­бами для виконання певних завдань і функцій держави, мають терито­ріальний масштаб діяльності, формуються або через вибори, або через призначення; усі державні органи можна класифікувати за різними кри­теріями — за принципом поділу влад, за формою і процедурою їх утво­рення або виникнення, за об'ємом їх владних повноважень, за політич­ним значенням тощо.

Державна служба в Україні — професійна діяльність осіб, які за­ймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави й одержують заробітну плату за рахунок державних коштів; ці особи є державними службовцями і ма­ють відповідні службові повноваження; право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової та національної приналежності, статі, полі­тичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одер­жали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встанов­леному порядку конкурсний відбір або за іншою процедурою, перед­баченою Кабінетом Міністрів України.

Верховна Рада України — парламент України; єдиний орган законодавчої влади; єдиний загальнонародний, виборний, представ­ницький, колегіальний орган державної влади; орган первинного представництва.

Президент України — глава держави; єдиний виборний, представ­ницький, єдиноначальний орган державної влади; орган первинного представництва.

Кабінет Міністрів України —уряд України; вищий орган в системі органів виконавчої влади (міністерств, інших центральних органів ви­конавчої влади, місцевих державних адміністрацій); орган похідного, вторинного представництва.

Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції; орган похідного, вторинного представництва

Органи правосуддя — суди загальної та спеціальної юрисдикції; органи похідного, вторинного представництва.

Прокуратура — організаційно-самостійна система державно-право­вих органів, що здійснює контрольно-наглядові функції в межах, уста­новлених чинним законодавством.