Література. 1. Колодій А. М. Права людини і громадянина: Навч

1. Колодій А. М. Права людини і громадянина: Навч. посіб. /

A. М. Колодій, А. Ю. Олійник. — К: Юрінком Інтер,
2003. — 125 с

2. Котюк В. О. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. — К.:Атіка, 2005. —456 с.

3. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А. М. Колодій,

В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.; за заг. ред., В. В. Копєйчикова. — К: Юрінком Інтер, 2002. — 368 с

4. Узун Ю. В. Концепт «громадянське суспільство»: прин­ципи сучасної теоретико-методологічної парадигми // Дер­жава і право. Юридичні і політичні науки: 36. наук. пр. — 2003. — Вип. 21. — С 612—617.

5. Шульженко Ф. П. Історія політичних і правових вчень. — К: Юрінком Інтер, 2004. — 356 с

Якубенко В. Напрями підвищення ефективності реалізації принципів соціальної держави // Українське право. — 2003. — №1. —С 100—106.

Термінологічний словник

Людина— природно-суспільна, біосоціальна істота; площина — «лю­дина — природа».

Особа— людина у її соціальному середовищі, її відносинах із сус­пільством, державою, правом; площина — «особа — суспільство».

Громадянин— це юридичні або політико-юридичні характеристи­ки особи у її взаємовідносинах з державою; площина — «громадянин — правова держава».

Правовий статус особи— це соціальні можливості особи, зумов­лені об'єктивними закономірностями розвитку суспільних відносин.

Типологія державполягає у визначенні основних суттєвих рис для багатьох держав, які існували, існують або можуть існувати в перспек­тиві; типологія держав зумовлена необхідністю встановлення певної упорядкованості та відповідної класифікації за загальними та специфіч­ними ознаками для всього різноманіття держав, які існували в історії людства; одним із критеріїв класифікації держав є їх розділення та об'єднання за типами, в основі якого — сукупність найсуттєвіших ознак держави.

Історичний тип держави— це сукупність найбільш суттєвих ознак, властивих державам, що існували на певних етапах історії людства за відповідних соціально-економічних, політичних, культурних та інших умов.

Суспільно-економічна формація— це історичний тип суспільства, структура якого визначена певним способом виробництва матеріальних благ, діалектикою розвитку продуктивних сил, виробничих відносин, базису і надбудови; на думку класиків марксизму, історії відомі п'ять суспільно-економічних формацій, які є ступенями єдиного поступаль­ного розвитку суспільства як природно-історичного, закономірного проце­су зміни однієї суспільно-економічної формації іншою — первіснооб­щинний лад, рабовласницький лад, феодалізм, капіталізм і комунізм.

Рабовласницький тип держави— це перший в історії людства тип держави, який, не набувши загального поширення, залишився перехідним типом; найдавнішими рабовласницькими державами до нової ери були: Єгипетське царство, шумерські держави, Ассирія, Хеттська дер­жава, Індія, Китай (на межі IV та III ст. до н. е.); згодом рабство запро­вадили у давній Греції, давньому Римі та в інших країнах; економічною основою рабовласницької держави була приватна власність рабовлас­ників на основні засоби виробництва та рабів (яких у ті часи за право­вим становищем прирівнювали до речей, майна); політичною основою рабовласницької держави було політичне панування класу рабовласни­ків, знаті, наближеної до державної влади; серед основних рис рабовла­сницької держави виділяють: 1) велика машина військово-політичного характеру; 2) форми державного правління — східні деспотії та аристо­кратичні республіки; 3) головна тенденція розвитку механізму рабовлас­ницької держави — створення централізованого державного апарату на основі принципу призначення.

Феодальна держава(від лат. feodum — володіння) — це такий тип держави, який в історії людства уособлює середньовічну державу (по­няттям «феодалізм», що виникло у XVIII ст., прийнято називати суспіль­но-економічну формацію середніх віків; середньовічна епоха феодаліз­му протиставлялася епосі капіталізму; капіталізм пов'язувався з індиві­дуалізмом і протестантизмом, тоді як феодалізм асоціювався з традиці­оналізмом і католицизмом; французька революція кінця XVIII ст. проголошувала, що вона знищує феодалізм, феодальне суспільство і «феодальний режим»); економічною основою феодальної держави була феодальна власність на засоби і знаряддя виробництва та часткова влас­ність селянина; земля належала земельним аристократам або монарху, який наділяв своїх підданих землею і всім, що було на ній; селянин мав своє господарство, свої засоби виробництва для обробки землі та зби­рання врожаю, але зобов'язувався обробляти землю феодалів і викону­вати інші види робіт; особиста залежність селянина мала різні ступені й форми: кріпацтво, холопство, станову нерівноправність; соціальною основою феодальної держави був поділ населення на різні стани (групи людей), які мали неоднаковий правовий і фактичний статус, що переда­вався у спадщину дітям і онукам; політичною основою феодалізму було політичне панування земельної аристократії, яке виражалося в монархіч­них формах державного правління (від ранньофеодальної до станової та абсолютної — самодержавства).

Буржуазний тип держави— це такий тип держави, який в історії людства уособлює епоху «Нового часу», епоху індивідуалізму та про­тестантизму; економічною основою капіталістичної держави є капіталі­стичний спосіб виробництва, приватна власність на знаряддя і засоби виробництва, інтенсивний розвиток промисловості й економічний примус працівника; буржуазна держава проходить у своєму розвитку три етапи: період домонополістичного розвитку, період монополістичного розвитку або імперіалізму, період формування соціальної, правової держави.

Соціалістичний тип держави— це такий історичний тип держави, який в історії людства виник в результаті соціалістичної революції та великого перевороту (на відміну від капіталістичної держави, виник­нення якої відбувалося природно) та уособлює втілення ідеї держави диктатури пролетаріату (що виникла як наслідок гострої класової бороть­би між буржуазією і робітничим класом та була науково обґрунтована К. Марксом і Ф. Енгельсом у працях «Німецька ідеологія» (1846 p.), «Маніфест комуністичної партії» (1848 p.), «Класова боротьба у Фран­ції з 1848 р. по 1850 р.» тощо); соціальною основою соціалістичної держави був союз робітничого класу з селянством за керівної ролі робіт­ничого класу та його комуністичної партії; першою історичною фор­мою соціалістичної держави була Паризька комуна (коли в 1871 р. ро­бітничий клас Франції встановив диктатуру пролетаріату, що проісну­вала 72 дні); друга форма соціалістичної держави — республіка Рад, або радянська республіка (коли в Росії в лютому-березні 1917 р. виник­ли Ради як єдині органи робітничих і селянських депутатів, що проіс­нували приблизно 73 роки); третя форма соціалістичної держави — на­родно-демократична республіка.

Навчальні завдання