КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
ДОГОВІРНА
Призначення цієї теорії полягає в критиці феодально-абсолютистської влади монарха, феодального ладу в цілому та в ідеологічному забезпеченні переходу до буржуазної держави з її соціальними цінностями (свободою підприємницької діяльності, рівністю в правах, недоторканністю особи тощо).
Зміст цієї теорії в тому, що держава не є актом Божественного Розуму, а є творінням людини; результатом соціально-правового акта — суспільного договору, який є породженням розумного, свідомого волевиявлення людей (народу), людською установою або людським винаходом; держава створюється в результаті волевиявлення народу через суспільний договір для захисту їх інтересів, суспільного блага та ідеї права («об'єднання багатьох людей під законами права»), забезпечення природних і невідчужуваних прав людини (власності, свободи, безпеки тощо)
Продовження табл. 5.1
Зміст концепції
Так, як зазначає Г. Ф. Шершеневич, роль царя, князя розглядається як роль батька на більш високому рівні, звідси й беруть початок такі поняття, як «цар-батюшка» тощо. Особливого поширення ця теорія набула в Англії, вихованій на Біблії; за Біблією, у сім'ї влада отримана першим Адамом від Бога, відтак перейшла до його старшого сина, а потім переходила із покоління в покоління, від патріарха до патріарха; тобто королі та їхні нащадки мали владу за правом первородства від Адама
Ця теорія, що бере свій початок ще з часів стародавнього світу (Мао Цзи, Епі-кур), була обгрунтована у XVII—XVIII ст. (Гуго Грацій, Спіноза, Томас Гоббс, Джон Локк, Жан-Жак Руссо, О. М. Радищев та ін.) і стала невід'ємною складовою теорії природного права. При цьому суспільний договір означав певне відчуження від його учасників тих природних прав і свобод, які вони мали в природному стані, на користь держави; правовою основою виникнення держави є договір, укладений людьми для того, щоб жити в суспільстві, який зобов'язує їх коритися поставленій над ними владі. Водночас позиції представників цієї теорії щодо характеру природного стану людей до виникнення держави були протилежними.
Так, на думку Томаса Гоббса, цей природний стан характеризувався як царство особистої свободи, яке вело до «війни всіх проти всіх», тобто за законом джунглів — «людина людині — звір». Ж.-Ж. Руссо, навпаки, стверджував, що це було мирне первісне царство свободи; люди на певному етапі свого розвитку усвідомили, що кожній особі необхідно поступитися частиною своєї незалежності й підкоритися волі, яка являла б собою волевиявлення всього суспільства та була б спільним центром і пунктом об'єднання всіх воль і зусиль; таким, за цією теорією, є походження органів публічної влади — правителів, государів і ін
| Виходячи з історичного досвіду, він дійшов висновку, що правителі почали вважати державу своєю власністю, а громадян — своїми рабами; вони стали деспотами, гнобителями народів; це вже не стара природна рівність первісних людей, а спотворення природи; в інтересах створення правомірного державного устрою та відновлення істинної рівності і свободи треба укласти вільний суспільний договір; завдання договору — знайти таку форму асоціації, яка захищала б і охороняла спільною сукупною силою особу і майно кожного учасника і в якій кожний, об'єднавшись зі всіма, корився б тільки самому собі і залишався б таким же вільним, яким був раніше | |
| ОРГАНІЧНА Призначення цієї теорії в тому, що вона достатньо чітко вводить у поняття про суспільство і державу системну ознаку; прихильники цієї теорії вважають, що суспільство і його державна організація — це система, яка (подібно до системи живого організму) із взаємодіючих і взає-мозумовлених елементів, коли обґрунтовуються диференціація та інтеграція суспільного і державного життя | Ця теорія, що бере свій початок ще з часів стародавнього світу (Платон, Арістотель), була обгрунтована в XIX ст. (Г. Спенсер). Крім того, її призначення полягає в тому, що ця теорія пов'язана з біологізацією суспільних явищ, оскільки закони суспільного життя визначаються природними законами (проведення такої аналогії як методу дослідження має надзвичайно позитивний характер, оскільки закон аналогії має загальнонауковий характер). Людина стає соціальною істотою будучи вже біологічно сформованим індивідом, який має волю і свідомість; первинно вона є творцем природи, відтак членом суспільства, а вже потім громадянином держави; зрозуміло, що зникнення людини як біологічного виду водночас означатиме загибель суспільства і держави; тому в суспільному житті необхідна гармонія природних і соціальних законів людського розвитку. Зміст цієї теорії полягає в тому, що держава — це певний суспільний організм, подібний до живого організму; державна влада — це панування цілого над своїми складовими, що виражається в забезпеченні державою блага свого народу; якщо організм здоровий, то і клітини його функціонують нормально тощо |
| МАРКСИСТСЬКА (КЛАСОВА АБО СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА) На думку її представників, саме класові антагонізми і класова боротьба привели до необхідності створення особливої публічної влади та «особливих», нових соціальних норм (правових норм), оскільки органи соціальної влади (ради старійшин, глави роду) були вже не в змозі регулювати нові відносини за допомогою традиційних норм родоплемінної організації | Ця теорія знайшла своє обґрунтування у працях Ф. Енгельса («Походження сім'ї, приватної власності і держави») та В. І. Леніна («Держава і революція», «Про державу»). Проаналізувавши процес виникнення держави у деяких народів стародавнього світу та на підставі праці Моргана «Стародавнє суспільство» (який десятки років вивчав культуру і звичаї родоплемінної організації та державності в ірокезів), Енгельс дійшов висновку, що, незважаючи на певні особливості, держава у різних народів світу виникає в результаті трьох основних закономірностей соціально-економічного розвитку: 1) виникнення моногамної сім'ї (один чоловік, одна жінка); 2) перехід від колективної (общинної) власності до приватної у зв'язку з виникненням моногамної сім'ї; 3) виникнення приватної власності і моногамної сім'ї призвело до майнової диференціації населення і виникнення протилежних, антагоністичних класів |
Таблиця 5.2
ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ
| Економічні причини | Соціальні причини |
| 1. Перехід від споживчого господарства до виробничого | 1. Розпад роду та виникнення патріархальної сім'ї |
| 2. Три великі поділи праці: — відокремлення скотарства від зем леробства; — відокремлення ремесла; — відокремлення торгівлі | 2. Поява суспільних антагонізмів та неспроможність суспільної влади врегулювати суспільні суперечності |
| 3. Зростання продуктивності праці, поява надлишкового продукту та приватної власності | 3. Утворення спеціальної організації людей (публічної влади), що професійно здійснюють керівництво в суспільстві |
ОЗНАКИ, ЩО ВІДРІЗНЯЮТЬ ДЕРЖАВУ ВІД СУСПІЛЬНОЇ ВЛАДИ В ПЕРВІСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Наявність особливої публічної влади, яка не збігається з населенням
Поділ населення за територіальною ознакою
| З |
Збирання податків для утримання публічної влади
Головним знаряддям в руках держави для управління людьми стають норми права як загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки, які встановлюються органами держави й охороняються державним примусом
ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ДЕРЖАВИ
ДЕРЖАВА —
це особлива політико-правова організація суспільства,
що покликана відображати та охороняти загальні суспільні інтереси,
якій притаманні такі ознаки:
1. Наявність особливої організації публічної державної влади, державно-владного апарату управління та примусу.
2. Державний суверенітет як верховенство державної влади всередині країни та її незалежність у міжнародних відносинах.
3. Наявність відповідної території, визначеної кордонами.
4. Наявність фінансової, податкової, правової національних систем.
5. Державна мова.
6. Грошова одиниця.
7. Державні символи — герб, прапор, гімн
План семінарського заняття
1. Організація соціальної влади у первісному суспільстві.
2. Характеристика теорій походження держави і права: теологічної, патріархальної, договірної, психологічної, органічної, насильства та інших.
Поняття та ознаки держави.
Література
1. Історія вчень про право і державу: Хрестоматія для юридичних вузів і факультетів / Уклад., заг. ред. проф., д-р іс-тор. наук Г. Г. Демиденко. 2-ге вид., доп. і змін. — Харків: Легас, 2002. — 568 с
2. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С. Л. Ли-сенкова, В. В. Копєйчикова. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 368 с.
Шулъженко Ф. П. Історія політичних і правових вчень: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 356 с
Термінологічний словник
Сім'я як соціально-історичне явище — це суспільний осередок або мала соціальна група, що ґрунтується на шлюбних і кровно-родинних зв'язках.
Рід — це первинний виробничий, соціальний і етнічний колектив людей в докласовому суспільстві, який засновується й існує, як правило, на кровно-родинних зв'язках; це об'єднання кровних родичів, які походять від одного спільного предка, що відрізнявся особливим родовим іменем; рід змінив початкову форму людської спільноти — первісне людське стадо і зумовив завершення процесу становлення людського суспільства; родова община — це форма спільноти людей за первіснообщинного ладу, котрі пов'язані між собою кровною спорідненістю.
Плем'я — це сукупність людей, об'єднаних на основі кровної рідні, мови і території; це союз родів, нова історична форма спільноти людей; воно є категорією етнографічною, що характерна лише для родоплемінної організації суспільства; вищою формою спільноти людей був союз племен; на думку фахівців, практично з племен та союзу племен почала формуватися державна влада — влада князя, правителя, короля, вождя, які спочатку обиралися або призначалися, а потім свою владу передавали у спадок тощо.
Держава є формою організації суспільного життя, системою соціального управління, що забезпечує цілісність суспільства, його нормальне, стабільне функціонування.
Влада — право та можливість розпоряджатися, керувати; це не лише позбавлення волі підвладних, а й певне підпорядкування і впорядкування їхніх воль як формування такої залежності, коли людина поступається владній настанові не лише через страх або з розсудливості, а
й з власної волі, внаслідок визнання й прийняття авторитетності, необхідності, виявлення інтересів усього суспільства, вираженням яких є владна настанова; суспільна влада зароджувалася саме як концентроване вираження спільних інтересів, як втілення єдиної соціальної волі, як відбиття потреби спільноти у збереженні своєї цілісності; первісна влада, підпорядкування волі індивіда волі колективу, суспільства — це влада освячених звичаїв, традицій, це регулювання людських взаємин способом заборон (табу), ритуалів тощо; плем'я само було владою, уся сукупність співплемінників виступала і джерелом влади, і важелем виконання її настанов; із розвитком історії відбувається відокремлення влади від населення, відчуження її від окремих індивідів, формування самостійного апарату влади, який вже не збігався з громадою, відбувається четвертий поділ праці — зосередження влади та функцій керівництва в руках воєначальників, племінної верхівки; спеціальний апарат управління та примусу стає згодом однією із головних ознак держави, суспільна влада стає державною.
Навчальні завдання
Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 110; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав |