Теми рефератів. 1. Ідеї централізованої держави у давньоруських пам'ятках.

1. Ідеї централізованої держави у давньоруських пам'ятках.

2. Політико-правова ідеологія відродження української дер­жавності за часів козацько-гетьманської держави.

3. Григорій Сковорода — «український Сократ».

4. Умови формування політико-правової доктрини Кирило-Мефодіївського товариства. Вплив на неї декабристського руху.

5. Особливості державно-правової теорії доктора державного права, академіка Української Академії наук з 1918 року, дійсного члена Сербської королівської академії і багатьох європейських наукових товариств Тарановського Федора Васильовича.

6. Причини виникнення української ідеології націоналістич­ного спрямування.

7. Загальна характеристика вчення українських правознавців кінця XIX — початку XX ст. та представників вітчизняної акаде­мічної державно-правової думки.

Питання для дискусій

1.Проаналізуйте процес розвитку державно-правової думки в Україні і з'ясуйте, які концептуальні засади домінували на кож­ному окремому етапі його еволюції.

2. Як відомо, історія національної української державності мала «фрагментарний характер», оскільки українському народові впродовж свого історичного шляху доводилося витримувати по­тужний тиск національно-релігійного поневолення, що, своєю чергою, негативно впливало на розвиток політико-правової дум­ки в Україні.

Спробуйте визначити чинники, які, незважаючи ні на що, сприяли формуванню в українських землях власної національної політико-правової ідеології, своєрідного світогляду народу.

3. Проаналізуйте слова Володимира Антоновича — видатного українського вченого, професора Київського університету ім. Святого Володимира, на думку якого «принцип демократизму» не зміг впровадитися в соціальну вітчизняну практику після перемоги у війні з поляками не з вини Б. Хмельницького, аунаслідок низького рівня політичної культури народу, відсутності чіт­ких уявлень про бажаний суспільний ідеал.

4. Український письменник Микола Хвильовий¹ у своїй праці «Україна чи Малоросія?» зазначав: «І самостійна Україна не тому, що цього хочемо ми, комуністи, а тому, що цього вимагає залізна і непоборна воля історичних законів... коли якась нація... виявляє свою волю протягом віків до виявлення свого організму як державної одиниці, тоді всякі спроби так чи інакше затримати цей природний процес, з одного боку, затримують оформлення класових сил, а з другого, — вносять елемент хаосу в світовий загальноісторичний процес. "Замазувати" самостійність порожнім псевдомарксизмом значить не розуміти, що Україна доти буде плацдармом для контрреволюції, доки не перейде свого при­
родного стану, який Західна Європа пройшла в часи оформлення національних держав».

Що, на Вашу думку, мав на увазі М. Хвильовий під «залізною і необорною волею історичних законів»? Обґрунтуйте свою відповідь.

5. Проаналізуйте основні напрями розвитку вітчизняної фахової юридичної науки та назвіть її представників.

КПЛі Завдання для перевірки знань

Питання для самоконтролю

1.Спробуйте визначити особливості становлення та розвитку поглядів на державу і право в епоху серед­ньовіччя у країнах Західної Європи та у ранньофеодаль­ній державі Київська Русь.

2. Проаналізуйте значення Конституції Пилипа Орлика 1710 р. («Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького») в процесі формування політи-ко-правового світогляду українського народу.

3. Дайте загальну характеристику особливих рис дер­жавно-правової думки України з урахуванням менталь­ності українського народу.

' М. Хвильовий офіційною владою Радянського Союзу був визнаний виразником і представником українського націоналізму й шовінізму в лавах КП(б)У. А в 1925 р. на пленумі ЦК КП(б)У «націоналістичний ухил хвильовизму» був засуджений. Письмен­нику інкримінувались орієнтація культурного розвитку на Західну Європу; пропаганда теорії азійського ренесансу, теорії циклічності Шпенглера, згідно з якою на долю Украї­ни випадає месіанська роль очолити цей «азіатський ренесанс»; проповідь українського фашизму тощо.

Методичні вказівки до вивчення теми

Розкривши особливості формування вітчизняної за­гальнотеоретичної юридичної науки в контексті її взаємо-зв 'язку з найкращими розробками світової державно-правової думки, можна перейти до осмислення питань наступного розділу, метою якого є не лише визначення основних тенденцій розвитку сучасної загальнотеоретичної юридичної науки, а й осмисленнясутності засадничих положень державно-правового характе­ру як складових єдиного соціального процесу.

Попередній аналіз політико-правової літератури стосовно по­няття та визначення сутності держави підтвердив, що протягом багатьох століть, ще зі стародавніх часів, мислителі робили спро­би не лише дати наукове визначення такому особливому соціаль­ному феномену, як держава, а й дослідити джерела його виник­нення (таблиця 5.1). При цьому в різні часи, за різних соціально-економічних, політичних умов існували і відповідні підходи та концепції до розуміння сутності держави. Саме це є проявом об'єктивного та закономірного процесу пізнання та вивчення природи держави, оскільки всі ці різні за своїм характером і зміс­том підходи та світоглядні уявлення свідчать про те, що державу, як і суспільство, не можна розглядати лише як результат впливу якогось одного особливого чинника (наприклад, класового); кож­ній країні світу притаманний виключно свій, власний шлях ста­новлення та розвитку державності, що проходить під впливом ба­гатьох чинників (економічних, територіально-географічних, геопо-літичних, культурних, національно-ментальних, ідеологічних тощо).

Держава — це досить складне й багатоаспектне соціально-історичне й політичне явище, яке діалектично розвивається разом із поступом людського суспільства, самої людини, прогресом на­уки. Ненануковим є пояснення причин виникнення держави ви­ключно як результат насильницьких дій або слабкості окремої

людини перед навколишнім світом, звуження цих причин класо­вим підходом тощо. Зокрема, одним із прикладів подібного од­нобічного підходу, що являють собою спробу дати визначення держави з вузькокласових, вузькогрупових позицій, роз'яснюючи її зміст як панування якогось одного класу — рабовласників, фе­одалів, буржуазії тощо, є політико-правові уявлення Ф. Енгельса. У своїй праці «Походження сім'ї, приватної власності та держа­ви» він досить грунтовно аналізує та визначає соціально-еконо­мічні причини виникнення держави. Водночас Ф. Енгельс дохо­дить до досить однобічного, спрощеного і тому не виваженого наукового висновку, зазначаючи, що держава виникла з потреби тримати в шорах протилежність класів; тому що вона, на думку вченого, виникла з сутичок цих класів, отже, є державою еконо­мічно панівного класу, який за допомогою держави стає також політично панівним класом і здобуває таким чином нові засоби для придушення й експлуатації пригнобленого класу; так, антич­на держава була, насамперед, державою рабовласників для при­душення рабів, феодальна держава — органом дворянства для придушення кріпаків і залежних селян, а сучасна представницька держава є знаряддям експлуатації найманої праці капіталом.

При цьому, як і завжди, студентам слід звернути увагу на ті чинники, котрі сприяли виникненню подібної обмеженості у під­ходах до визначення поняття держави; серед яких, окрім обста­вин соціально-економічного, політичного та ін. характеру, виді­ляється також і недостатній розвиток таких наук, як формальна та діалектична логіка, філософія, соціологія держави, аналіз і син­тез історико-державних і суспільних явищ тощо; крім того, на думку багатьох фахівців, такий стан був зумовлений також і тим, що суспільні науки здебільшого прислуговували державній владі, перебуваючи під великим тиском державно-політичної цензури; так, у роки радянської влади в юридичній науці панував догматич­ний, спрощений підхід до таких понять, як держава і право; сут­ність цього підходу полягала у тому, що положення про державу або право, висловлені класиками марксизму, сприймались як аб­солютна істина, вважались єдино правильними; однак будь-яке соціальне явище, в тому числі і держава, має розглядатись з різ­них позицій, оскільки держава є невід 'ємною складовою соціаль­ного організму; з приводу цього варто було б пригадати слова ви­датного філософа давнього Риму Марка Туллія Цицерона, який у своїй праці «Про державу» вказував на те, що держава являє со­бою надбання народу, а народ — це не будь-яке зібрання людей, об 'єднаних разом тим чи іншим чином, а єднанням багатьох людей, пов 'язаних між: собою порозумінням у питаннях права та спільністю інтересів; першою ж причиною для такого єднання людей є не стільки їхня слабкість, скільки, так би мовити, вро­джена потреба жити разом.

При цьому слід також окремо зауважити, що такий пильний інтерес в усі часи до розв'язання проблем стосовно визначення поняття та причин походження держави був зумовлений, насам­перед, тим, що їх вирішення мало не стільки теоретичне, скіль­ки практичне значення. Оскільки для того, щоб управляти цією особливою політико-територіальною організацією, маючи на меті досягнення певних цілей, необхідно добре усвідомлювати її соціально-правову природу, тобто розуміти джерела походжен­ня держави, знати, якими мають бути її форма, зміст і призна­чення.

Держава — це соціологічний, політичний та історичний фе­номен, який поки що важко повністю усвідомити і дати повне, вичерпне визначення, як і будь-якому складному соціальному явищу, що може мати десятки наукових тлумачень. Разом із тим, використовуючи загальнотеоретичну методологію дослідження різноманітних концепцій походження держави, соціально-еко­номічних причин її виникнення (див. таблиці 5.1 та 5.2), ознак держави, що відрізняють її від суспільної влади родового ладу (таблиця 5.3), можливо, нарешті, дійти і до розкриття поняття «держава» та її головних ознак (таблиця 5.4). Держава належить до складних соціальних явищ, її не можна побачити — як будь-який предмет, тварину чи рослину. Поняття «держава» — не просто юридичне або правове поняття, це така наукова катего­рія, яка має універсальний філософський, соціологічний, політич­ний, психологічний, історичний, юридичний і навіть космічний характер.

ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ