ДВІ ЕПОХИ ЕВОЛЮЦІЇ ДЕРЖАВНО-ОРГАНІЗОВАНОГО СУСПІЛЬСТВА

1. Епоха кастово-станових суспільств,що засновані на правовій нерівності членів спільноти, точній визначеності юридичного статусу в суспільстві та державі кожної особи, яка належала до того чи іншого стану, на протекціо­нізмі та всеохоплюючому керівництві промисловою і приватною діяльністю.

«Громадянське суспільство»,що засноване на юридичній рівності осіб, їх юридичній свободі, приватній власності, свободі особистої ініціативи, са­мостійності і підприємництві громадян у здобутті засобів до існування — «суспільство рівних можливостей»; історичною віхою становлення грома­дянського суспільства була революція в Англії (1640—1649), від якої деякі фахівці ведуть відлік Нового часу, тобто формування громадянського суспіль­ства пов'язане з утворенням буржуазного ладу

Схема № 6.2

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОЇ, СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ (ДЕРЖАВИ СУЧАСНОГО ТИПУ)

1. Держава виступає активним учасником економічного й суспільного

життячерез такі інструменти, «як мішана економіка» та «політика соціаль­них послуг».

2. Уявлення про Конституцію як про закон, що визначає не лише засади співвідношення та взаємодії вищих органів державної влади (принцип поді­лу влади),а також права і свободи громадян як мету і спрямованість діяль­ності держави (принцип верховенства права),завдяки чому конституція стає угодою між державою і суспільством про розмежування сфер ЇХ діяль­ності (сфера загальних інтересів та сфера приватних інтересів).

3. Надання громадянам засобів впливу на державну владу через безпосередні та представницькі форми демократії (принцип народного суверенітету)

У зв'язку з цим варто наголосити, що питання, пов'язані з ви­значенням міри втручання держави в життя громадянського сус­пільства (насамперед в економічних відносинах) ще й досі зали­шається предметом багатьох наукових дискусій, джерела яких беруть свій початок ще за часів становлення перших паростків буржуазного ладу; оскільки підвалини ліберального розуміння держави були закладені ще у XVIII—XIX ст., коли в суспільне життя впроваджувався принцип «Laisser faire» як наріжний принцип ліберальної свідомості, що означає вимогу вилучити з життя людей будь-які обмеження й перешкоди, що суперечать їхнім правам, вільній діяльності руху; проте проблеми суспільно-економічного розвитку, що їх відчула більшість країн світу на­прикінці XIX—XX ст. (цілковите панування приватної власності та вільної конкуренції призводить до надмірної соціально-еко­номічної поляризації населення, до загострення соціальних конфліктів тощо), висунули новий принцип «Wellfare state», за яким проголошується ідея про необхідність активного втручання дер­жави в економічне і соціальне життя як засіб стабілізації госпо­дарчих, виробничих і політичних процесів, що розглядається як своєрідне сучасне втілення ліберальної філософії, як неолібера­лізм (або соціал-демократична ідеологія).

При цьому, розкриваючи співвідношення держави і суспільст­ва (табл. 6.2), слід зауважити, що це нерозривно взаємопов'язані явища, оскільки держава — це форма організації суспільства, яка існує, розвивається і функціонує в діалектичній єдності та взає­модії з суспільством.