Методичні вказівки. Дослідивши головні ознаки держави, варто простежити еволюцію її розвитку, встановивши загальні закономірності

Дослідивши головні ознаки держави, варто простежити еволюцію її розвитку, встановивши загальні закономірності, при­чини та умови переходу від одного типу держави до іншого, що надасть змогу, врешті-решт, виявити чинники занепаду і розквіту держав і суспільств. Упродовж історичного розвитку цей процес відбувався і відбувається безупинно, оскільки повсякчас держави виникають (зароджуються), досягають свого розквіту, вдосконалюють свої політичні форми і структуру, змінюють свої завдання і функції, свій державний устрій, форму правління, адміністративно-територі­альний поділ, державно-правовий (політичний) режим, проводять політичні реформи, об'єднуються, розпадаються або гинуть, а на їх місці виникають нові держави, з новими інститутами та ідео­логіями.

При цьому слід зазначити, що тривалий час за радянської пра­вової системи існувало єдине вчення (моновчення) про типи дер­жав, засноване класиками марксизму, в основі якого була теорія про суспільно-економічну формацію, що поклала початок існу­ванню так званого формаційного підходу до класифікації держав на певні історичні типи. Виходячи з концепції суспільно-еко­номічної формації, радянська юридична наука виділяла такі типи держави, як рабовласницька, феодальна, буржуазна та соціаліс­тична. Кожний з цих типів держави відповідав певній суспільно-економічній формації.

Особливо необхідно звернути увагу на те, що поняття суспіль­но-економічної формації становить наріжний камінь матеріалі­стичного розуміння історичного розвитку державно-правових явищ. Це пояснюється тим, що формаційний підхід, вирізняючи експлуататорські типи держав (рабовласницьку, феодальну, бур­жуазну), концентрує увагу, насамперед, на класових антагоніз­мах, на зосередженні державної влади в руках економічно та по­літично панівного класу тощо; при цьому четвертий — соціалістичний — тип держави вважався більш вищим, оскільки він, за цією теорією, не мав антагоністичних суперечностей. За такого підходу родоплемінне суспільство не мало держави і дер­жавної влади, а майбутня — комуністична формація — це без­класове, неантагоністичне суспільство, де не буде держави, дер­жавної влади, а управління суспільством здійснюватиметься на підставі різних форм самоврядування.

У сучасних умовах розвитку людства актуалізується цивіліаційний підхід до типології сучасних держав. Його актуаль­ність зумовлена ставленням суспільства до індивіда як неперевершеної загальнолюдської цінності. Отже, в центрі вивчення мину­лого і сучасного ставиться конкретний індивід як творча особис­тість (а не класово знеособлена істота, як це має місце за формацій­ного підходу), а також враховується сфера взаємодії соціальних груп на основі не класових, а загальнолюдських цінностей. Ідеться

про загальнолюдський аспект сутності держави і права, що яскраво виявляється в їх співвідношенні з громадянським суспільством.

З огляду на це питання щодо розкриття співвідношення між формаційним та цивілізаційним підходами як критеріями виді­лення відповідних типів держав лежить у площині співвідношен­ня відповідно «класового» та «загальнолюдського» в розумінні сутності держави (табл. 6.1).

Таблиця 6.1