Тема 13. Право в системі соціально-політичних явищ, цінностей та матеріальних відносин

Заглиблюючись у світ багатогранної сутності права слід, передусім, пригадати той факт, що за часів радянської науки беззаперечною була теза — «базис визначає надбудову», тобто за радянської правової доктрини увага акцентувалася на домінант­ному значенні економіки для усіх надбудовних явищ і, зокрема, — для політики та права.

Крім того, необхідно наголосити також і на тому, що за ча­сів, коли одна партія визнавалася ядром політичної системи, превалювали тези і про пріоритет політики над правом, оскільки воно розглядалося виключно як інструмент і знаряддя в руках бюрократичної партійної верхівки, де процвітало так зване те­лефонне право тощо. Іншими словами, право довго не визнава­лося як відносно самостійна, загальносоціальна та культурна цінність.

Через це особлива значимість вивчення даної теми зумовлена необхідністю розкриття ролі такого соціального феномена як право в системі діалектичного розвитку суспільного процесу і, зокрема, таких його важливих складових, як економіка та полі­тика.

Варто зауважити, що в процесі історичного розвитку суспіль­ства ступінь «використання права» був різним; проте в процесі ускладнення суспільного життя помітна тенденція до росту зна­чимості права в усіх сферах діяльності людини, що уможливлює активний вплив на соціально-економічні процеси, дає змогу встановлювати межі соціально значимої діяльності держави та надає гарантії суспільству від узурпації політичної влади. І це, до речі, є підтвердженням нормального розвитку суспільної життє­діяльності, в процесі якої людина, врешті-решт, починає усвідом-' лювати цінність вирішення будь-якої ситуації саме правовими методами, адже, як відомо, право ґрунтується на духовному, тобто розумному.

Крім того, доцільно замислитися також і над питаннями про реальне співвідношення та взаємодію права з такими соціальни­ми цінностями, як «громадянське суспільство» та «держава». Не­обхідність повторного звернення до проблем, пов'язаних із гро­мадянським суспільством та державою (які розглядались в попередньому розділі даного курсу), зумовлена, передусім, по­требою сприйняття їх під новим кутом зору; в основі права ле­жить суспільний інтерес, у свою чергу, саме інтереси «скріплю­ють» членів громадянського суспільства, бо реальним зв'язком між: ними є не політичне, а цивільне життя; з огляду на це не держава «скріплює» між собою елементи громадянського суспіль­ства, а, навпаки, єдність суспільства зумовлює єдність держави (табл. 13.1). Таблиця 13.1

СПІВВІДНОШЕННЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Єдність

Спільні походження, типологія, історична доля та детерміно­ваність економічними, культурними та іншими умовами; іс­нують як засоби регуляції та упорядкування, акумулюючи та балансуючи загальні та індивідуальні інтереси; гарантують права особи

Відмінність

Держава — особлива політико-територіальна організація пуб­лічної влади, форма існування класового суспільства; право, багатогранне соціальне явище і в юридичному розумінні яв­ляє собою систему офіційно встановлених норм, які спрямо­вані на регулювання та охорону суспільних відносин; тобто держава уособлює собою силу, а право — волю

Тож мета вивчення даної теми полягає у розкритті значимості права щодо такої особливої соціальної організації, як держава. Оскільки у разі, якщо метою діяльності держави є вузькогрупові, олігархічні інтереси, вона не здатна ефективно регулювати про­цеси суспільного розвитку; водночас становлення громадянсько­го суспільства, в основі якого лежить забезпечення природних прав людини, являє собою фундамент для формування правової держави, за якої діє принцип верховенства права, а права і свобо­ди людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави (схема 13.1).

Схема 13.1

СУЧАСНІ МОДЕЛІ ВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ ДЕРЖАВОЮ ТА ЮРИДИЧНИМ ПРАВОМ