Психологія натовпу

• Психологічні закономірності поведінки натовпу дуже мало залежать від освітнього чи культурного рівня людей, що утво­рюють натовп.

їх перетворення у натовп досить, аби сформувалася свого роду колективна душа, що змушує їх відчувати, думати і діяти зовсім інакше, ніж думав би, діяв і відчував кожен з них окремо", — пи-сав Французький соціолог і психолог XIX ст. Г. Лебон.

Натовп- це народ, що вийшов на вулицю, це особлива

спільність людей, що розрізняється чотирма основними різнови-

дами: натовп випадковий, експресивний, конвенційний і діючий.

Я. І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Випадковий натовп — чималий гурт людей, чию увагу привер­нула надзвичайна подія (аварія, вибух тощо).

Експресивний натовпутворюється з людей, згуртованих спільним прагненням висловити свої почуття радості, горя, про­тесту, солідарності тощо (весілля, похорон, мітинг, маніфестація).

Конвенційний натовп— учасники масових розваг, глядачі на стадіоні, що об'єднуються ніби за домовленістю — конвенцією вигуки "Браво", "Слава", "Ганьба"). їх об'єднує не тільки (цікавість до масового дійства, але й готовність реагувати на ньо­го згідно з ритуалами або нормами, що не мають офіційного ха­рактеру.

Спільні риси натовпу:

- натовп — завжди велика група людей.

- натовп існує протягом досить короткого часу.

- люди в натовпі розміщуються дуже щільно на невеликій площі, у безпосередній близькості, що дає можливість підтримувати між собою зоровий і слуховий контакти, постійно отримуючи інформацію про реакції одне одного на слова оратора, який виступає на мітингу.

Натовп живе єдиним настроєм, швидко радикалізується, змінює характер і спрямованість дій. Людська психіка в натовпі швидкозмінна і нестійка, призводить до трагічних наслідків.

Людська психіка в натовпі.

1. У натовпі особистість "розчиняється", нівелюється.

2. Натовп — найчутливіший барометр корінних інтересів на­роду, класів, колективів, проте "глухий" до інтересів окремої осо­бистості.

3. Втрата індивідуальності в натовпі; люди однаково відчува­ють і думають, схильні до однакових рішень і вчинків.

4. "Колективна душа" натовпу владна, авторитетна.

5. Людина з натовпу позбавлена самобутності і незалеж­ності.

V.

6. Натовп — це підсвідомий рівень вчинків, дій, поведінки.

7. Людина натовпу позбавлена індивідуальності, але дістає ту психологічну захищеність, якої їй бракує у звичайному щоден­ному житті. Адже натовп стає силою нездоланною, що несе в собі надійний захист особистості. Принаймі нам так здається.

8. Люди натовпу через те — безвідповідальні, з домінуючим почуттям безкарності і вседозволеності.

1. Основи безпеки життєдіяльності

Мислення натовпу.Умовою утворення «колективної душі» на­товпу є спрощення всього, що здатне спрощуватись і посилення всього, шо здатне посилюватись.

Запорукою утворення «колективноїдуші» натовпу є одержан­ня людьми інформації про реакції одне одного на певні події чи явища. У цій величезній інформаційній системі виникає безліч збоїв, перешкод, «шумових ефектів».

Спрощення і посилення — дві взаємопов'язані тенденції — визначають психологічний профіль натовпу.

Спрощується інтелект, посилюються емоції, почуття, пере­живання.

Натовп мислить не логічними категоріями, а цілісними обра­зами, шо вільно асоціюються між собою.

Образ, викликаний оратором, котрий виступає перед натов­пом, повинен збуджувати нові емоції, пов'язані з наступними, ще не виголошеними твердженнями, закликами.

Оратори з логічним мислення бездоганні з огляду на формаль­ну логіку (не люмпени, а інтелігенти, як правило, програють нікчемності). Особливості мислення натовпу вимагають також простоти, лаконічності, завершеності висловлювань.

Категоричність оратора-лідера — найважливіше. Натовп не визнає напівтонів, двозначності, нечесності. Натовп любить прямі дороги без перехресть і не визнає стежок до доріг.

Натовп сприймає лише ті орієнтири, що відтворюють цілісний образ якості подій чи явище.

Слід говорити десять разів те, що хоче почути натовп і сказати після цього те, що хоче оратор, хоч один раз; натовп вже підтри­має, хоч це і протилежить його бажанню і піде за промовцем, або відкине, змете його, якщо сказане буде непереконливим. Тому спілкування з натовпом — велике мистецтво. «Натовп не можна вчити мислити», він ні в кого не питає ні дозволу, ні поради.

Навіювання і зараження. Навіювання — спосіб впливу на люди-ну, який, на відміну від переконання, зводиться до засвоєння лю-диною певної інформації на віру, без критичного аналізу.

3.Фрейд вважав, що історичний феномен натовпу завжди ут­ворювався ³ появою ватажка, який має над натовпом нічим не обмежену владу, в якому натовп вбачає мужність, силу, стійкість, волю до боротьби і перемоги, тобто всі найкращі риси, які хотіли

мати собі, володіти ними.

Я. J. Бедріи. Безпека життєдіяльності

Ватажок — це власне «Я» натовпу, герой натовпу.

З ускладненням суспільних відносин і внутрішнього світу лю­дей на місці ватажків постають знеособлені абстрактні ідеї. І сьо­годні натовп об'єднується саме довкола них.

Навіювання супроводжується процесом зараження. Якщо на­віювання — це цілеспрямований вплив, то зараження — це мимо­вільна, спонтанна передача емоційного стану однієї людини іншій.

Це атрибут повсякденного людського спілкування ізособли-во сприйнятливими умовами в натовпі. Бо люди в натовпі відчу­вають взаємну близькість на підставі однакового ставлення до ідеалу, ідеї. Виникає так звана циркулярна реакція -обопільно спря -моване, зростаюче емоційне зараження, яке посилює навіюван­ня. Найбільш "заразливі" психічні стани — бажання і прагнення. любов і ненависть, довіра і недовіра, надія і страх.

Але найбільше заражають натовп переконаність і сміливість Коли людина опиняється поза натовпом, то за браком власних переконань і за низького рівня самосвідомості натовп може на­довго або назавжди деформувати психіку особистості.