Компетентність

Компетентність — наявність певних знань і повноважень у ви­рішенні якоїсь справи, повноважність і повноправність у розв'я­занні певної проблеми.

Право вирішувати і право діяти — наслідок повноти знань, досвідченості, активності. Це глибинний взаємозв'язок знань із правом вирішувати.

Компетентність — запорука підвищення в посаді; компе­тентність повинна винагороджуватись.

ПринципПітера. В ієрархії кожний індивідуум має здатність підніматись до рівня своєї некомпетентності. За цим принципом для кожної існуючої в світі посади десь є людина, не здатна їй відповідати. При службових змінах цю посаду обійме саме вона; уся корисна праця виконується тими, хто ще не досяг рівня своєї некомпетентності; посісти посаду важче, ніж втриматись на ній.

Теорія розподілу. Коли компетентність працівника не загро­жує існуванню ієрархії, з нею змирюються. Ієрархія створюється для підтримання порядку, а не для ліквідації некомпетентності, і не для того, щоб виявляти і нагороджувати компетентність. Ме­тою створення організації є якась справа, яку треба виконати. При влаштуванні на роботу людина володіє компетентністю, яка не­обхідна на вихідному рівні її службової діяльності. Але надалі з просуванням по службі виявляється тенденція, яку описує теорія розподілу: більшість утворює групу помірно компетентних пра­цівників, а компетентні і некомпетентні виявляються в меншості (рис. 14). Крім того, є ще два типи індивідуумів: надкомпетентні та наднекомпетентні. Надкомпетентним є той, хто знає, як вико­нати роботу найкраще. Нерідко це є підставою для звільнення працівника, оскільки він руйнує ієрархію. Інший тип працівни­ка, який створює загрозу ієрархії і якого також намагаються звільнити —над некомпетентна особистість. За принципом Піте­ра сметана підходить догори, доки не скисне. Для кожної посади є людини не здатна їй відповідати. При службових переміщен­нях цю посаду обійме саме вона; уся корисна праця здійснюється тими, хто ще не досяг рівня своєї некомпетентності; посісти поса­ду важче, ніж втриматися на ній.

Міжієрархічні стрибки. Перейшовші в іншу ієрархію, звільне­ний за некомпетентність, невдаха може досягти успіху, що пояс­нюється міжієрархічним стрибком.

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Зламаний щабель. Бувають випадки, коли працівник стає не компетентним, хоча й залишається на досягнутому рівні. Люди, які досягають високого рівня компетентності, можуть стати жерт­вами запізнення. Зникає рівень, на якому вони були компетент­ними.

Рис. 14. Класифікація компетентності

1 — наднекомпетентність; 2 — некомпетентність; З — помірна

компетентність; 4 — компетентність; 5 — надкомпетентність.

Самодостатність — повна зайнятість службовими обов'язка­ми без турбот за кінцевий результат, хоч в ідеалі л юдина оцінюєть­ся за кінцевим результатом її праці. Бюрократія вимагає від пра­цівника підтримки статусу-кво і збереження законів ієрархії.

Незамінні некомпетентні. Декого не висувають на більш ви­сокі посади, вважаючи їх незамінними на теперішній посаді. Коли рівень некомпетентності збігається зрівнем незамінності, вини­кає аномалія — незамінний некомпетентний працівник.

Причини руху до некомпетентності(концепція Е.Маслоу, не­врологічний підхід та застереження за Пітером). Існує ряд причин, за котрими люди прагнуть досягти рівня своєї некомпетентності. В концепції Е.Маслоу, американського психолога, доводиться, що в природі людини закладено просуватися вперед і вище. Л юдина має набір потреб, які шикуються в ієрархічний ряд. Задовольнив­ши первинні потреби підтримання життя, на першому плані по­стає потреба безпеки; потім виникають соціальні потреби, потре­би утвердження престижу або свого «Я», потреба самореалізаціі.

Особисті потреби — це потреби визнання і престижу, самоут­вердження та успіху.

Соціальні потреби пов'язані з визначенням свого стану щодо інших людей. Одвічне прагнення піднятися якнайвище -природ­на потреба людини.

/. Основи безпеки життєдіяльності

Агресивність і суперництво. Агресивність — це і шляхетний по-щук громадського схвалення, і насильницькі дії, які здійснюються заради утвердження фізичного панування. Суперництво без пра­вил — це бійка і війна, бо ресурс агресивності людини, цей демон зла та насильства, безмежний.

Проте агресивність і суперництво — не обов'язкові риси людської природи.

Неврологічний підхід. Неврологи донедавна людський мозокуяв-ляли у вигляді комп'ютера із сірої вогкої маси, розділеної на дві рівні частини — ліву і праву півкулі зі своїми особливими функ­ціями (ліва керує мовою, права -просторовою образною уявою). Робота лівої півкулі—це свого роду лінійне, аналітичне, дедуктив­не мислення. Права півкуля охоплює всю картину, узагальнює.

Урівноваженість обох півкуль забезпечує здатність логічно мислити, організовувати послідовно свою діяльність, скласти інструкцію і виконувати іншу роботу, яка залежить від лівої пшкулі. Людина з розвиненішою правою частиною мозку охоп­лює всю картину і узагальнює її творчою думкою.

Людина з розвиненішою лівою півкулею на основі аналізу обов'язково виводить правила та закономірності, але і не отримує цілісної уяви про суть справи. Однак вона визначає норми і стан­дарти для суспільства.

Рефлекси заохочення. Прагнення досягти задуманого послідов­но підтримується і стає умовним рефлексом.

Компетентність і управлінський персонал. Керувати -це бачи­ти перспективу. Управляти — стежити за ходом подій. Оцінка чи вимір остаточного результату — єдиний науковий спосіб визна­чити компетентність. До успіху прагнуть усі люди. Людина впер­ше намагається досягти успіху, іти вперед все вище і вище до ща­стя, поваги, добробуту. Іноді це прагнення успіху стає нав'язли­вим, зовнішні прояви успіху цінуються більше, ніж успіх. Піднятись до рівня компетентності — велике досягнення. Досяг­нувши рівня некомпетентності, людина може стати могутньою. Могутність — це сила, яка дає можливість знеособити людину. В Цьому полягає суть застереження за Пітером.