Мислення

Мислення — це процес пізнання. Наслідком мислення є дум­ка. Здатність мислити — властивість людини.

Мислення - процес відтворення загальних властивостей пред­метів і явищ, знаходження закономірних зв'язків і відносин між ними.

Мислення дає змогу пізнавати те, чого ми безпосередньо не спостерігаємо, передбачити хід подій, результати наших власних дій, прогнозувати розвиток процесу і результати майбутніхдій; це здатність людини правильно і швидко виносити судження і приймати рішення.

Мислительні дії та операції.Мислення (розумові операції) скла­дається з таких процесів, як порівняння, аналіз, синтез, абстрагу­вання, конкретизація, узагальнення, які взаємозв'язані та існу­ють як система операцій, у якій дія кожної з них є зворотною операцією.

Порівняння визначає подібні і відмінні ознаки, властивості рівних об'єктів. Все в світі пізнається не інакше, як через по­рівняння.

Аналіз—мислене розчленування об'єктів свідомості, виділен­ня окремих їх частин, елементів, ознак і властивостей.

Синтез — мислене об'єднання окремих частин, ознак і влас­тивостей об'єктів у єдине ціле. Аналіз і синтез є протилежними і водночас нерозривно пов'язаними між собою процесами, постій­но чергуються і переплітаються. Це основні операції мислення.

Абстрагування — мислене відокремлення одних ознак та влас­тивостей від інших і від предметів, яким вони притаманні. Абст-рактним є наукове мислення, тому що абстракція відіграє про­відну роль в утворенні тих понять, у яких воно виявляється і яки-

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

ми оперує; абстракція готує основу для широких і ґрунтовних узагальнень.

Пізнання являє собою рухдумки від конкретного до абстрак-тного і знову до конкретного.

Конкретизація — це перехід від абстрактного до конкретного.

Узагальнення - розкриття загальних властивостей і відношень, що існують в реальній дійсності. Від глибини узагальнень зале­жить і коло передбачені, які може зробити людина.

Форми мислення. Розрізняють три форми мислення: суджен­ня, умовиводи, поняття.

Судження — це рух нашого мислення, ототожнення і розріз­нення його об'єктів, переходи від поодинокого до загального, від конкретного до абстрактного і навпаки, від причини до наслідку, від частини до цілого.

Судження — форма мисленого відображення об'єктивної дійсності. В судженні ми завжди стверджуємо або заперечуємо наявність у певному об'єкті якихосьознак, властивостей, зв'язків з іншими об'єктами.

Судження є істинним, якщо воно адекватно відображає зв'яз­ки та взаємовідносини, що існують в об'єктивній дійсності, і що перевіряється практично.

Міркування являє собою низку пов'язаних між собою су джень, спрямованих на те, щоб з'ясувати істинність якої-небудь думки, довести її або заперечити, відстояти її в суперечці.

Умовиводом називають таку розумову дію, або форму мислен­ня, в якій з одного або декількох певним способом зв'язаних су­джень, що відображають взаємовідношення предметів чи явиш об'єктивної дійсності, виводиться нове судження. Умовиводи бу­вають індуктивні, дедуктивні та аналогічні.

Індуктивний умовивід — умовивід, в якому ми йдемо від фактів до узагальнень, від менш загальних—до більш загальних суджень.

Дедуктивний умовивід — умовивід, в якому ми йдемо від за­гальних суджень до часткових і поодиноких.

Індукція і дедукція нерозривно пов'язані між собою в людсь­кому мисленні. За допомогою індукції робляться загальні вис­новки. Шляхом дедукції застосовуємо їх до нових ситуацій.

Аналогія—умовивід, що грунтується на подібності деяких оз­нак об'єктів.

Мислення є логічним, якщо хід думок правильно відображає зв'язок предметів, явищ об'єктивної дійсності.

Основи безпеки життєдіяльності

Поняття формуються у процесі мислення, в судженнях і умо­виводах про предмети і явища об'єктивної дійсності.

Кожне поняття характеризується певним обсягом і змістом. Обсяг поняття — це відображене в ньому коло об'єктів, а зміст -відображена в ньому сукупність їх істотних ознак.

Загальні поняття — поняття, в котрих відображаються істотні властивості класів предметів.

Конкретні поняття — поняття, в котрих відображаються певні предмети, явища чи їх класи з їхніми істотними ознаками, зв'яз­ками і відношеннями.

Абстрактні поняття відображають ті чи інші властивості об'єктів відокремлено від них самих (хоробрість, добро, вартісність), які є завжди загальними.

Різновиди мислення. Мислення відбувається за загальними оз­наками, спільними для всіх людей, водночас набуває відмінних особливостей залежно від змісту задач. Відповідно до цього мис­лення буває технічним, науковим, художнім тощо.

Технічне мислення спрямоване на розв'язання різних техніч­них задач.

Наукове мислення спрямоване на розв'язання теоретичних, наукових задач. Художнє мислення виявляється у виконанні зав­дань художнього зображення особливостей дійсності, зокрема лю­дей, їх життя, суспільних і виробничих відносин.

Індивідуальні відмінності в мисленні людей. Мислення за тих чи інших умов характеризується глибиною, послідовністю, само­стійністю, критичністю, гнучкістю, швидкістю.

Глибина мислення характеризується вмінням людини проник­нути в суть пізнаваних явищ, розкривати їх причини, дошукува-. тися їх основ, всебічно з'ясовувати їх зв'язки з іншими явищами об'єктивної реальності, передбачати хід подій.

Поверховість мислення протилежна глибині мислення. Це вдо­волення частковим з'ясуванням зв'язків тих чи інших явищ, не­достатня диференціація зрозумілого і незрозумілого, доведеного інедоведеного.

Послідовність мислення полягає в умінні людини дотримувати­ся його логічних правил, не суперечити самій собі в своїх міркуван-нях, доводити і обґрунтовувати свої висновки, стежити за тим, щоб думки випливали одна з одної, не відхилялися від теми міркуван-ня, дотримуватися певного плану у викладі думок, контролювати їх хід. Послідовність—істотна властивість правильного мислення.

Я.І. Бедрііі. Безпека життєдіяльності

Самостійність мислення — вміння людини ставити нові про -блеми, знаходити нові підходи до їх розв'язання, виявляти ініціа­тиву в розв'язанні тих завдань, котрі постають у повсякденному житті. Це необхідна передумова новаторства в науці і техніці.

Критичність мислення полягає у здатності переглядати погля­ди, теорії, що вже склалися, змінювати їх, якщо вони вступають у суперечність з новими даними науки і практики.

Гнучкість мислення — вміння змінювати спосіб розв'язання проблеми, знаходити нові шляхи її розв'язання, бути вільним від шаблону в з'ясуванні питань, беручи при цьому до уваги конк­ретні обставини, за яких відбуваються ті чи інші явища, події.

Інертність мислення вимірюється часом, протягом котрого різні люди впорюються з одними і тими самими пізнавальними завданнями, правильно й обгрунтовано їх розв'язуючи.

Розрізняють три види мислення: наочне, діюче, пов'язане з практичною діяльністю; образне, при якому предмети безпосе­редньо не сприймаються, а уявляються в пам'яті (уявлення дея­ких технологічних операцій); абстрактне, коли вивчаються за -гальні поняття і закономірності.

Особливий тип мислення, характерний для оператора — one -ративне мислення, яке здійснюється в ході практичної діяльності та спрямоване на розвязання практичних завдань і характери зується швидкістю.

Властивості мислення, такі як швидкість, винахідливість, кмітливість, точність дії при раптовій зміні ситуації вимагають спеціального тренування як в реальних умовах, так і шляхом мо­делювання складних ситуацій чи окремих їх елементів за допомо­гою тренажерів і спецметодів.

1.5.3. Увага

Увага—це і психологічний стан, який характеризує інтенсивність пізнавальної діяльності та міру зосередженості на відносно малій (дії, предметі, праці, явищі), який стає усвідомленим та концент­рує на собі психологічні і фізичні зусилля людини протягом певно­го виннику часу.

Увага—це концентрація свідомості на певному об'єкті чи діяль-ності з одночасним відвертанням від всього іншого; фізіологічною основою увага є осередок оптимального збудження певноїділян-ки кори великих півкуль головного мозку.

/. Основи безпеки життєдіяльності

Людська свідомість постійно спрямована на якісь об'єкти, думки чи діяльність. Увага пов'язана з волею. Залежно від волі увага буває активною і пасивною.

Пасивна увага виникає без свідомого вольового зусилля під впливом зовнішніх подразників і триває доти, поки вони діють (сильний звук, світло тощо). Це низька форма уваги, яка вини­кає за законом орієнтовного рефлексу і є спільною для людини і тварини.

Активна увага — свідома увага, яка вимагає вольового зусилля ізавжди спрямована на сприйняття об'єктів і явищ з наперед по­ставленою метою (праця оператора).

Пасивна й активна увага взаємодіють і доповнюють одна одну.

Активна увага, вимагаючи вольового зусилля і нервового на­пруження, швидше втомлює людину.

Розрізняють і зовнішньоспрямовану (табло приладів) і внутріш-ньоспрямовану(думки, переживання) увагу.

Обсяг уваги — кількість об'єктів, котрі можуть бути сприй­няті одночасно і досить чітко.

Звичайно людина охоплює поглядом 6—8 об'єктів, при вико­нанні певної роботи — 2—3 об'єкта. Обсяг уваги пов'язаний з роз­поділ ом уваги.

Розподіл уваги - це здатність людини зосередити увагу на де­кількох об'єктах чи одночасно виконувати дві і більше дій.

Швидкість переключення уваги — здатність швидко змінювати об'єкти, на яких спрямована увага, швидкість переходу від одно­го виду діяльності до іншого, що вдосконалюється в процесі проф-Діяльності і підвищує надійність робітників в критичній си­туації. Для безпеки праці велике значення має обачність, тобто здатність бачити те, що необхідно у дану мить.

Основа обачності — розподіл і переключення уваї и, що забез­печує своєчасне визначення можливості ускладнення ситуації і правильну послідовність дій, що запобігають аварійним ситуа -ціям. Інтенсивність і стійкість уваги — важливі якості людини.

Інтенсивність уваги — це ступінь її напруження при сприй­нятті об'єкта: із збільшенням інтенсивності уваги сприйняття стає повнішим і чіткішим.

Стійкість уваги — утримання необхідної інтенсивності уваги протягом тривалого часу, що залежить від ступеня тренованості людини.

Я. І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Неуважність — протилежна стійкості уваги і умовно по­діляється на три ступеня:

- неуважність через слабкість та нестійкість активної уваги як результат неготовності діяти;

- надмірна інтенсивність і трудність переключення уваги я к результат зосередження на певному різновиді діяльності, питан­нях чи проблемах під впливом надмірних особистих переживань;

- слабка інтенсивність уваги при перевтомі, у хворобливому стані чи після вживання алкоголю, що характеризується слабкою концентрацією і ше більш слабким переключенням;

Найчастіше увага знижується при перевтомі. Правила тренування уваги:

- уважно виконувати роботу завжди і в будь-якій ситуації;

- зосереджувати увагу в будь-який момент на певному пред­меті чи діяльності;

- ставитися з зацікавленням до предмета чи роботи, що підви -щує увагу;

- чітка організація праці і здоровий психологічний клімат в колективі;

- дисциплінованість, рішучість і наполегливість;

- постійні вольові зусилля.

1.5.4. Сенсомоторні реакції

Сенсомоторні реакції — зворотні дії людини на усякі відчуття. які сприймаються органами чуттів. Дані реакції бувають прості і складні.

Прості сенсомоторні реакції— це швидка відповідь наперед відо­мим простим рухом на раптовий сигнал, який також наперед відо­мий (швидке натискання кнопки чи реакція на сигнал лампочки).

Складні сенсомоторні реакції — це відповідь на декілька напе­ред відомих сигналів, на кожний з яких слід відповідати певним наперед відомим рухом (послідовне засвічування на табло 2—3 різнокольорових лампочок, які гасять, натискаючи на відповідні кнопки). В кожній сенсомоторній реакції є прихований (латент­ний) і моторний періоди.

Латентний період — це час від моменту появи сигналу до по­чатку руху. Латентний період простої реакції в середньому стано­вить на звуковий сигнал -0,14с, на світло - 0,2 с

Моторний період - час виконання руху. .

/. Основи безпеки життєдіяльності

Час складної реакції значно перевищує час простої і залежить від таких чинників:

- стаж роботи, очікування небезпеки, настрій, заняття спортом (зменшують час реакції);

- хвороба, вживання ліків, алкоголю, радіація сонця, атмосферний тиск, вік, перевтома, рух у темряві, переляк, поганий настрій тощо (збільшують час реакції),

Сенсомоторна реакція характеризується правильністю, точні­стю і своєчасністю. Можна вчасно зреагувати, але вчинити непра-вильно.Час реакції збільшується з віком, хоча з часом досвід у вмінні прогнозувати ситуацію компенсує сповільнену реакціїо. Час реакції' водія — 0,75 с, за містом — 2,5 с, він залежить від швидкості автомо­біля, від віку водія, його професшності (старші за віком мають реак­цію 0,5— 1,5 с, у водіїв з меншим досвідом час реакції — 1—2 с).